Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 711/5672/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 711/5672/20 Суддя (судді) першої інстанції: Демчик Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Ганечко О. М., Безименної Н. В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України, поліцейського 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України Колосової Марини Олексіївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України, поліцейського 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України Колосової М.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАМ № 2737247 від 25 червня 2020 року та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано постанову поліцейської 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Колосової М.О. серії ЕАМ № 2737247 від 25.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управлінням патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги зокрема тим, що позивачем допущено порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що підтверджено відповідними доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України. А відтак, відповідачем правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно спірної постанови позивач 25 червня 2020 року о 13 год. 00 хв., керуючи автомобілем «RENAULT MEGANE» д.н.з НОМЕР_1 в н.п. Болярка на 163 км, рухався із швидкістю 111 км/год, в зоні дії дорожнього знаку 5.54, чим порушив встановлені обмеження швидкості більш як на 50 км/ год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 № ТС000780. Відповідно до постанови капрала поліції роти №3 1 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Колосової М.О. серії ЕАМ № 2737247 від 25 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявляв відповідачу відповідне клопотання, однак інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушено права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а відповідно і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю 50 км/год. Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Оцінюючи правомірність підстав для часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вказує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних правах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Так, у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб`єктами права. Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано доводами апелянта, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, проте інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що свідчить про порушення відповідачем прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості надання можливості особі, яка притягається до адміністративної відповідальності скористатись правовою допомогою, викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 (справа № 524/987/16-а) та від 26.05.2020 (справа № 640/16220/16-а). Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апелянтом в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги, позаяк матеріалами справи не підтверджується факт надання можливості ОСОБА_1 скористатись правовою допомогою під час притягнення до адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, позаяк апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України, поліцейського 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України Колосової Марини Олексіївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Н. В. Безименна