Постанова 4854 № 420/12525/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/12525/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 25 січня 2021 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, а саме: визнання протиправною відмову у наданні достовірної та повної інформації про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для: ведення особистого селянського господарства, розміром не більше 2,00 га, ведення садівництва, розміром не більше 0,12 га, індивідуального дачного будівництва, розміром не більше 0,10 га.; зобов`язання виготовити та надати інформацію про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування із земель, що перебувають за межами м. Одеса та можуть бути використані позивачем. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як Державний земельний кадастр містить відомості лише про сформовані земельні ділянки, а як наслідок апелянт не володіє інформацією про несформовані земельні ділянки на території області. Крім того, апелянт зазначає, що законодавцем встановлено особливий порядок отримання відомостей з Державного земельного кадастру через центр надання адміністративних послуг, шляхом подання відповідної заяви. В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень протиправно відмовлено у задоволення його заяви про отримання інформації. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання переліку вільних земельних ділянок із земель, що перебувають за межами м. Одеса, які не надано у власність або користування та можуть бути використані для: ведення особистого селянського господарства; ведення садівництва; індивідуального дачного будівництва (а.с. 7). Листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № Л-1130/0-1149/6-20 від 23 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у отриманні запитуваної інформації, так як на території Одеської міської ради та за межами м. Одеси відсутні землі, які не надані у власність чи користування (а.с.8). Не погоджуючись з правомірністю отриманої відмови позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин порушено право позивача на отримання інформації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. При цьому, Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру. Так, згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, належить: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст. Згідно ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Згідно ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем оскаржено відповідь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання інформації на запит позивача від 05 жовтня 2020 року. В даному випадку, позивач просив Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати інформацію про наявність на території області (поза межами м. Одеси) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність позивача за рахунок земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. В свою чергу, спірним листом суб`єкта владних повноважень повідомлено позивача про відсутність таких земель на території області (поза межами м. Одеси). Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. При цьому, на переконання колегії суддів, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є розпорядником інформації про земельні ділянки комунальної або державної форми власності на території Одеської області. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області володіє інформацією про наявність на території області (поза межами м. Одеси) земельних ділянок державної і комунальної власності, які можуть бути передані у власність позивачу в межах норм безоплатної приватизації. В свою чергу, у наданій позивачу відповіді на його запит зазначено про відсутність відповідних земель на території області (поза межами м. Одеси). Між тим, колегія суддів вважає, що суб`єкт владних повноважень не мав обов`язку називати позивачу конкретні земельні ділянки, які будуть передано у власність позивача у разі його звернення з відповідною вимогою, а мав лише зазначити про наявність земельних ділянок державної і комунальної власності на території області, з їхнім переліком, які за своїм цільовим призначенням та розміром потенційно можуть бути безоплатно приватизовані позивачем. В свою чергу, відповідь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відсутність на території області земель державної та комунальної власності, на переконання колегії суддів, не є достовірною. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, такий висновок суб`єкта владних повноважень не підкріплено жодним належним та допустимим доказом. При цьому, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що Державний земельний кадастр містить відомості лише про сформовані земельні ділянки, а як наслідок апелянт не володіє інформацією про несформовані земельні ділянки на території області, а також про те, що законодавцем встановлено особливий порядок отримання відомостей з Державного земельного кадастру через центр надання адміністративних послуг, так як про вказані обставини не повідомлялось позивача у надій відповіді. З іншого боку, колегія суддів вважає помилковими зазначені доводи апелянта, так як для задоволення потреб позивача Головне управління Держгеокадастру в Одеській області могло надати відомості про вже сформовані земельні ділянки, які внесено до Кадастру. При цьому, колегія суддів вважає, що позивач у межах спірних правовідносин не вимагає від суб`єкта владних повноважень документів, перелік яких зазначено у ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», а як наслідок порядок отримання таких документів не має виконуватись позивачем у межах спірних правовідносин. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.