Постанова 4852 № 340/10339/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 липня 2022 року м. Дніпросправа № 340/10339/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 340/10339/21 (суддя І інстанції Пасічник Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської Кропивницького району Кіровоградської області, в якому просив: - визнати протиправним та скасування рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради від 01 листопада 2021 року № 920, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 га; - зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі від 16.09.2016 № 389/955/16. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 340/10339/21 позов задоволений. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України і просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі від 16.09.2016 № 389/955/16-ц визнано за позивачем право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього Акціонерного товариства «Колос», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Колос», що належала позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, зареєстрований 11.10.1996 № 3247, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара (а.с. 9-12). 25 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 (а.с. 6, 7). Рішенням від 01.11.2021 № 920 позивачеві було відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара (а.с. 8). Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку що позивач набув право на земельну частку (пай) за рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.09.2016 у справі № 389/955/16-ц, яке набрало законної сили 27.09.2016, а тому відмова відповідача у наданні дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) фактично свідчить про перешкоджання позивачеві у реалізації права на земельну частку (пай), яке встановлено рішенням суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з п. «а» частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Частиною 3 статті 78 Земельного кодексу України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. На підставі частини 1 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється зокрема органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Правилами частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, а саме згідно пунктом «б» вказаної норми визначено, що такою підставою набуття права власності є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно з ч. 3-4 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Отже законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. В свою чергу стаття 118 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. При цьому згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до п. «а», «б» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. (ст. 122 Земельного кодексу України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. За приписами статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відтак, наведеними нормами законодавцем визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадянам та визначені органи, уповноважені розглядати вказані питання. Враховуючи характер спірних відносин, предметом спору у цій адміністративній справі є правомірність рішення відповідача від 01 листопада 2021 року № 920, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є відсутність проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара (а.с. 8). Як встановлено під час розгляду справи, акціонерному товариству «Колос» передано на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 07.04.1995 № 18 у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5599, 6 гектарів землі згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КР-3 № 000022 від 04.05.2000. Також встановлено, що право комунальної власності за Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку не зареєстровано і ці обставини не були спростовані під час розгляду цієї справи судом. Навпаки, під час розгляду справи встановлено, що запитувана позивачем земельна ділянка входить до складу земельної ділянки нерозподілених земель колективної власності право власності на яку зареєстровано за іншою особою (а.с. 35). У цьому випадку необхідно виходити з положень ст. 116 ЗК України, якою визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Беручи до уваги, що на момент подання позивачем відповідного клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради, запитувана земельна ділянка не передавалась у комунальну власність відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо неможливості надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, враховуючи відсутність у відповідача відповідного повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою. Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем передбачено строк для реалізації права на розподіл не розпайованої землі або передачі її до комунальної власності територіальної громади до 01.01.2025. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області не вправі розпоряджатися земельною ділянкою, на яку позивач просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, а тому відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є законною. Висновок суду першої інстанції що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відомості щодо припинення речового права на вказану земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не внесені, а з огляду на повноваження відповідача у справі, який є органом місцевого самоврядування, він не наділений повноваженнями встановлювати належного землекористувача земельної ділянки внаслідок минулих реорганізацій власника земельної ділянки. Такі повноваження відсутні у адміністративного суду з огляду на положення ст. 245 КАС України, а також завдання адміністративного судочинства, згідно статті 2 КАС України. Доводи суду щодо наявності у позивача права на земельну ділянку, встановлене по рішенню Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року у справі № 389/955/16-ц не підтверджують існування обов`язку відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки, з огляду на відсутність у останнього права на розпорядження земельною ділянкою. Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, не відповідає вимогам ч. 1 статті 122 Земельного кодексу України, якою передбачено передання, зокрема сільською радою земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, що узгоджується також приписами ст.118 ЗК України. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Отже, суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про задоволення позову, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 340/10339/21 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко