Постанова 4855 № 320/10767/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №320/10767/22 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, прийнятого у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 04.10.2022 № 1060-18-6-VIII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відмову у передачі в приватну власність гр. ОСОБА_1 , на території Димерської селищної територіальної громади"; зобов`язати Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області розглянути повторно подане клопотання та прийняти рішення щодо затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва з передачею у власність земельної ділянки кадастровий номер якої: 3221888600:17:130:0013. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач наголошує, що він ще у жовтні 2021 року звернувся до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з клопотанням про затвердження проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, загальною площею 0.1200 га. кадастровий номер: 3221888600:17:130:0013. Проте, розгляд клопотання завчасно не відбувся. Також, позивач звертає увагу, що закон зворотної сили в часі немає. Наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та передачу земельної ділянки йому було видано ще 04.09.2020, проектна документація на ділянку була розроблена, ще в 2020 році, проте з огляду на життєві особисті обставини він не міг завчасно затвердити зазначений проект та подав клопотання на затвердження лише в жовтні 2021 року. На думку позивача, відповідач розглядав його клопотання з порушенням норм і вимог Закону України «Про звернення громадян», та в оскаржуваному рішенні застосував нововведенні норми, які до позивача не мають жодного відношення з огляду на його звернення до прийняття вказаних законодавчих норм і настання певних обставин. Позивач наголошує, що проект землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер якої: 3221888600:17:130:0013. було розроблено ФОН ОСОБА_2 (РНОКІІГІ НОМЕР_1 ) з дотриманням норм і вимог чинного законодавства України і містить усю необхідну документальну та інформативну базу щодо зазначеної земельної ділянки. На думку позивача, він має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального садівництва у розмірі не більше 0,12 га, оскільки відповідно дотримався Земельного кодексу України та визначеного порядку отримання у безоплатну приватизацію землі для ведення особистого селянського господарства. Натомість, у цій справі відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у безоплатній передачі у приватну власність земельної ділянки за кадастровим номером 3221888600:17:130:0013 для ведення індивідуального садівництва. Враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання позивачу у приватну власність бажаної земельної ділянки, позивач вважає, що ефективний захист його порушеного права потребує зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти рішення про безоплатну передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки. 20.04.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить таку залишити без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Щодо порушення строків розгляду клопотання позивача, відповідач не погоджується з даною тезою апеляційної скарги та зауважує, що позивач після отримання оскаржуваного рішення із заявою про надання письмових роз`яснень не звертався. Крім того, позивач не надав доказів звернення до суду з оскарженням залишення заяви про затвердження проекту без розгляду протягом тривалого часу, що свідчить про згоду з винесення розгляду даного клопотання на сесії Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області відповідно до листа від 29.06.2022 №1037/03-18 Відповідач вказує, що після 09.06.2022 органам місцевого самоврядування, на розгляді яких перебували заяви громадян, які мали намір отримати земельні ділянки комунальної власності у приватну власність, подані, в тому числі, і до 09.06.2022, категорично заборонено здійснювати відчуження комунальної землі у приватну власність шляхом її безоплатного надання. Відповідач зауважує, що у спірному випадку правовідносини щодо відчуження припали на період воєнного стану та відповідну заборону. Посилання позивача на пп. 5 п. 27 Перехідних Положень Земельного Кодексу України відповідач вважає безпідставними, оскільки такі набули чинності 19.11.2022, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення. Також, відповідач наголошує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відповідач звертає увагу, що позивач у заяві, взагалі не просив передати земельну ділянку йому у приватну власність. Відповідач наголошує, що після завершення воєнного стану, позивач не позбавлений можливості звернутись до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з клопотанням про передачу спірної земельної ділянки йому у власність. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , відповідно до копії посвідчення від 21.06.1996 серії НОМЕР_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. 09.07.2020 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням ЗВ-9300138112020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "01.05 для індивідуального садівництва" орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.09.2020 № 10-13142/15-20-сг ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області, на підставі договору від 25.09.2020 № 25/09/2-20Бр, підготовлений ФОП ОСОБА_2 . Згідно з висновком ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 06.10.2020 № 12707/82-20 про розгляд документації із землеустрою у пункті 8 зазначено: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3221888600:17:130:0013, що розташована у Київській області, Вишгородському районі Толокунської сільської ради, має цільове призначення для індивідуального садівництва (01.05). Документацією із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки зазначено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 07.10.2020, виконаний ФОП ОСОБА_2 . В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку 3221888600:17:130:0013 (вх. № 1555/02-28 від 20.10.2021). Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відмову у передачі в приватну власність гр. ОСОБА_1 Димерською селищною радою прийнято на 18 сесії 6 засідання VIII скликання - 04.10.2022 за № 1060-18-6-VIII на підставі статей 12, 186, пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідні Положення Земельного Кодексу України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої прийшов до висновку, що відповідач правомірно вирішив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 3221888600:17:130:0013 для індивідуального садівництва на території Димерської селищної територіальної громади, розроблений ФОП ОСОБА_2 та відмовити у передачі такої земельної ділянки ОСОБА_1 у власність з підстав підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України. За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. На виконання ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, у яких рішення приймаються таємним голосуванням. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради. Пункт "б" ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. За приписами частин 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Керуючись п. "в" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. На виконання ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. За приписами частин 6, 7, 9, 10 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Як вірно зауважив суд першої інстанції, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками отримання проекту землеустрою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Як вбачається з рішення Димерськогої селищної ради Вишгородського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відмову у передачі в приватну власність гр. ОСОБА_1 » від 04.10.2022 № 1060-18-6-VIII, 18 сесія 6 засідання VIII скликання вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 3221888600:17:130:0013 для індивідуального садівництва (код КВЦПЗД-01.05) на території Димерської селищної територіальної громади, розроблений ФОП ОСОБА_2 (п. 1); відмовити у передачі в приватну власність гр.. ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 3221888600:17:130:0013 для індивідуального садівництва (код КВЦПЗД-01.05) на території Димерської селищної територіальної громади. На виконання ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Стаття 30 Закону № 858-IV визначає, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Сторонами у справі не заперечується, рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відмову у передачі в приватну власність гр. ОСОБА_1 » від 04.10.2022 № 1060-18-6-VIII прийнято з порушенням двотижневого строку з дати надходження проекту землеустрою. Втім, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач не оскаржує бездіяльність відповідача щодо невчасного прийняття ним у двотижневий строк відповідного рішення. Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 воєнний стан в Україні неодноразово продовжено. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 № 2145-XI (далі - Закон № 2145-XI, набрав чинності 07.04.2022) до Земельного кодексу України доповнено пунктом 27 (у редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення - 04.10.2022), згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5). Як вірно зауважив суд першої інстанції, Закон № 2145-XI встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність. Крім того, така заборона узгоджується із ч. 2 ст. 64 Конституції України, у якій передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції. При цьому право власності на землю гарантується ч. 2 ст. 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану. Крім того, як вірно зауважив відповідач, позивач не позбавлений можливості після завершення воєнного стану звернутись до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з клопотанням про передачу бажаної земельної ділянки йому у власність, зважаючи на те, що п. 1 оскаржуваного рішення відповідача затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 3221888600:17:130:0013 для індивідуального садівництва (код КВЦПЗД-01.05) на території Димерської селищної територіальної громади, розроблений ФОП ОСОБА_2 . Враховуючи вищенаведені норми, що діяли на час прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач приймаючи рішення від 04.10.2022 № 1060-18-6-VIII правомірно відмовив позивачу у передачі в приватну власність зазначеної земельної ділянки на підставі пп. 5 п. 27 розділу Х ЗК України та відповідно діяв у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України.. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан