Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/43647/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/43647/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року, прийнятого у порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 26.04.2023 № 88дп-23 Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 " у дисциплінарному провадженні № 88дп-23; визнати протиправним та скасувати наказ від 09.05.2023 № 97к Житомирської обласної прокуратури, яким до прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 у справі № 320/43647/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вказує, що позов був обґрунтований тим, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. При цьому, з урахуванням ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 24.12.2021 у кримінальному провадженні за № 12019060020004340, на яку посилається відповідач (арк. 3 рішення КДКП від 26.04.2023), вбачається, що строки досудового розслідування закінчились ще 20.03.2020. Тобто, всі подальші дії прокурора ОСОБА_1 були здійснені за межами строків досудового розслідування (31.03.2020 - затвердження обвинувального акта, 07.04.2020 - направлення обвинувального акта до суду, 15.04.2020 - отримання обвинувального акта судом). Позивач наголошує, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії вчинені в 2020 році, тобто за межами річного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, судом першої інстанції істотно порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, оскільки в даній справі має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Крім того, судом першої інстанції зазначено ряд правових позицій Верховного суду без врахування їх дійсного змісту. Так, згідно вказаної судом першої інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 420/3261/19 вбачається, що у разі невжиття передбачених законом дій є підставою для дисциплінарної відповідальності, то визначальним для застосування присічного строку в один рік є визначення дати коли особа вчинила, або не вчинила певні дії, які собою становлять порушення. Позивач вказує, що був притягнутий до відповідальності саме за затвердження обвинувального акту 31.03.2020, а саме за межами досудового розслідування. Жодний дій, які б ставились йому у вину після затвердження обвинувального акту не відображено в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави стверджувати про протиправну бездіяльність. Навпаки, в даному випадку з огляду на наведену позицію Верховного суду, на думку позивача, підлягав застосуванню присічний строк для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, який відповідачами був порушений. 06.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін. На думку відповідача 2, дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_1 належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку треба вважати 20.03.2020, тобто день закінчення строку досудового розслідування, а завершення - 18.08.2022, тобто день участі прокурором ОСОБА_1 в засіданні Житомирського апеляційного суду та ухвалення ним рішення про залишення в силі ухвали про закриття кримінального провадження № 12019060020004340 від 10.10.2019 у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування. Таким чином із дня вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку річний строк для подання стосовно нього дисциплінарної скарги про накладення дисциплінарного стягнення не минув. Відповідач 2 зазначає, що з метою виконання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 26.04.2023 № 88дп-23 Житомирською обласною прокуратурою 09.05.2023 видано наказ № 97к про застосування до прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани. Відповідач 2 наголошує, що застосоване Житомирською обласною прокуратурою до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани є похідним від спірного рішення відповідача

1. Так, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія у своєму рішенні від 26.04.2023 № 88дп-23 навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання службових обов`язків) з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. На думку відповідача 2, факт вмотивованості та законності ухваленого спірного рішення підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження стосовно позивача. 09.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Відповідач 1 наголошує, що невикористання ОСОБА_1 наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин зумовило закриття судом кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків. На думку відповідача 1, достовірно знаючи, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, відповідно кримінальне провадження підлягає закриттю, позивач безпідставно подав апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якої поклав доводи, що не відповідають вимогам закону та сталій судовій практиці, що на переконання відповідача свідчить про неналежне виконання позивачем своїх службових повноважень. Відповідач 1 вказує, що у межах спірних правовідносин суд перевірив спірне рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів виключно на предмет наявності критеріїв свавільності, упередженості чи явного не обґрунтування. Відповідач 1 звертає увагу, що таких фактів позивачем не наведено. Щодо доводів апелянта про закінчення строку притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, відповідач 1 вказує наступне. Так, Верховний Суд досліджуючи питання строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора за неналежне виконання прокурором службових обов`язків зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, яке припиняються, або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Триваючі правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю або неналежним чином. Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків (рішення Верховного Суду від 30.01.2019, 05.03.2018 та 27.05.2019 у справах №№ 9901/921/18, 800/422/17, 9901/196/19). На думку відповідача 1, днем початку вчинення дисциплінарного проступку варто вважати дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 20.03.2020, у день закінчення строку досудового розслідування та бездіяльністю останнього, яка виразилася у не передачі до суду обвинувального акту, і фактично продовжився до постановлення апеляційним судом рішення щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення в силі ухвали Корольовського районного суду міста Житомира про закриття кримінального провадження, тобто до 18.08.2022. При цьому рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ухвалено 26.04.2023 - у межах річного строку з моменту припинення триваючого дисциплінарного проступку позивача. Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовило, зокрема, закриття судом кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, на думку відповідача 1, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків, тобто вчинення триваючого правопорушення. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що з підстав недбалості прокурора під час виконання своїх службових обов`язків Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів 26.04.2023 прийняла рішення № 88дп-23, яким ОСОБА_1 - прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, яке прийнято за наслідками розгляду висновку дисциплінарного провадження № 07/3/2-724дс-237дп-22 від 03.04.2023. Як вбачається з вказаного рішення, 30.11.2022 до відповідача 1 надійшла дисциплінарна скарга керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_2 про вчинення прокурором Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. У вказаній скарзі зазначено, що Слідчим відділенням Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 12019060020004340 від 10.10.2019 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального Кодексу України. Згідно з постановою першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 10.10.2019 та даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань, процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні покладено на ОСОБА_1 (старший групи прокурорів) та ОСОБА_5 11.01.2020 слідчим, за погодженням з прокурором ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 307, частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України. 14.03.2020 слідчим, за дорученням ОСОБА_1 , підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. 16.03.2020 сторона захисту підтвердила факт надання доступу до матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними. Таким чином, днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було 20.03.2020. Водночас, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 прокурором ОСОБА_1 затверджено лише 31.03.2020, 07.04.2020 скеровано до Корольовського районного суду Житомирської області, а 15.04.2020 він надійшов до суду, тобто вказані процесуальні дії вчинено поза межами строку досудового розслідування, який, відповідно до статті 219 Кримінального Процесуального Кодексу України завершився 20.03.2020. Як наслідок, ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 24.12.2021, у справі № 296/2899/20 кримінальне провадження № 12019060020004340 закрито на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Зокрема, судом констатовано очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18.08.2022 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24.12.2021 - без змін. У вказаній скарзі зазначено, що прокурор ОСОБА_1 під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12019060020004340 порушив вимоги статей 2, 7, 9, 28, 219, 283 Кримінального Процесуального Кодексу України, п. 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28.03.2019 № 51, пунктів 21.2, 21.4, 25.3, 25.4, 25.8, 25.12 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні", відтак наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою скаргу розподілено за членом Комісії ОСОБА_6 , якою 12.12.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-724дс-237дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 . За результатами перевірки 03.04.2022 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який разом з матеріалами дисциплінарного провадження переданого на розгляд відповідача

1. З огляду на викладене, Комісією 26.04.2023 ухвалено спірне рішення, в якому також зазначено, що не направлення обвинувального акта до суду ОСОБА_1 у кримінальному проваджені № 12019060020004340, у якому завершено досудове розслідування, є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання своїх обов`язків. Вказаний проступок припинено 18.08.2022 з моменту винесення ухвали Житомирського апеляційного суду від 18.08.2022 у справі № 296/2899/20. Відтак враховуючи, що проступок є триваючим, строк застосування дисциплінарного стягнення визначений частиною 4 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» стосовно ОСОБА_1 минає 18.08.2023. Також, зазначено, що при визначенні виду стягнення, що має бути застосоване до ОСОБА_1 , взято до уваги характеристику, відсутність застосованих дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури. З іншого боку, підлягає врахуванню очевидна недбалість прокурора до виконання своїх службових обов`язків, вказаними діями створено передумови для уникнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. В подальшому, на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 26.04.2023 № 88дп-23 керівником Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_2 09.05.2023 був винесений наказ № 97к про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани до прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 . Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішення від 26.04.2023 № 88дп-23 та наказу від 09.05.2023 № 97к, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дослідивши усі матеріали справи, прийшов до висновку про обґрунтованість висновку відповідача 1 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме неналежного виконання службових обов`язків, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України встановлює Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). На виконання ст. 22 Закону № 1697-VII прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України. За приписами ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості. Частина 1 та 2 ст. 45 Закону № 1697-VII визначає, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження. Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора. Частини 1, 3, 4, 9-11 ст. 46 Закону № 1697-VII встановлюють, що секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження. За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора. Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки. Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць. Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. За приписами ч. 1 ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання. За приписами ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Частина 1 ст. 7 КПК України встановлює, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження. На виконання ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. За приписами частин 1-3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Стаття 283 КПК України встановлює, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до статті 131-1 Конституції України, статей 36-40, пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, статей 9, 22, 25 Закону України «Про прокуратуру», з метою забезпечення належної організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні Наказом Генерального прокурора України № 51 від 28.03.2019 затверджено Порядок організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні (далі- Порядок № 51), який визначає процедуру організації діяльності слідчих прокуратури, керівників органів досудового розслідування органів прокуратури (з урахуванням вимог розділу Х «Прикінцеві положення» та розділу ХI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань») та прокурорів усіх рівнів у кримінальному провадженні, а саме організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів досудового розслідування, підтримання публічного (державного) обвинувачення (далі - обвинувачення) в суді, оскарження судових рішень, здійснення інших повноважень в межах компетенції органів прокуратури. Пункт 3 розділу розділу ІV Порядку № 51 прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства: забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад; перед погодженням клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій перевіряє наявність правових підстав для прийняття таких процесуальних рішень, відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження; вирішує питання про погодження таких клопотань або відмову в їх погодженні; вживає заходів до об`єднання матеріалів досудового розслідування щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, якщо це впливає на правильність кваліфікації дій та можливе призначення покарання; перевіряє законність і обґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, захист інтересів учасників кримінального провадження, вирішення питань про спеціальну конфіскацію, долю майна та документів, вилучених або наданих під час досудового розслідування, скасування обмежувальних заходів; після виявлення фактів винесення слідчим незаконних або необґрунтованих рішень скасовує їх; у разі згоди з прийнятим рішенням про закриття кримінального провадження за фактами вчинених правопорушень робить відмітку про законність і обґрунтованість такого рішення на копії відповідної постанови, яку долучає до наглядового провадження; у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджує їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним; забезпечує накопичення документів (копій документів) у наглядовому провадженні у порядку, визначеному чинним законодавством; контролює виконання доручень і вказівок, наданих слідчому, органу досудового розслідування, відповідному оперативному підрозділу, щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій; перевіряє за потреби своєчасність і повноту розгляду слідчими клопотань сторони захисту, потерпілого та його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій і законність прийнятих рішень за результатами розгляду, забезпечує виконання вказаних вимог у разі особистого розгляду таких клопотань; ініціює перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; вживає заходів, передбачених статтями 96-1, 96-2 КК України, статтями 100, 170-174 КПК України, щодо забезпечення спеціальної конфіскації, а також вирішення долі вилучених та арештованих речей і документів у разі закриття кримінального провадження; відповідно до закону реагує на факти невиконання слідчим письмових вказівок прокурора та за наявності підстав ініціює притягнення слідчого до відповідальності; у разі закриття кримінального провадження щодо підозрюваного впродовж 3 діб із часу прийняття рішення для перевірки його законності та обґрунтованості надає матеріали закритого кримінального провадження керівнику прокуратури відповідного рівня або його першому заступнику чи заступнику, які в межах компетенції здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; у передбачених законом випадках бере участь у розгляді слідчим суддею питань, пов`язаних із проведенням досудового розслідування, висловлює щодо них мотивовану правову позицію, у встановленому законом порядку оскаржує ухвали слідчого судді, бере участь в апеляційному розгляді цих питань; під час розгляду слідчим суддею скарг на рішення дії чи бездіяльність прокурора, висловлює мотивовану правову позицію щодо законності та обґрунтованості таких дій та рішень; надає для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обов`язків проект угоди про визнання винуватості, опрацьовує пропозиції відповідного керівника, після чого за наявності законних підстав укладає угоду; здійснює інші повноваження, передбачені КПК України. В подальшому, Наказом Офісу Генерального прокурора 30.09.2021 прийнято Наказ № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі - Наказ № 309). На виконання пунктів 21.2, 21.4, 25.3, 25.4, 25.8, 25.12 Наказу № 309 прокурорам у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства: реагувати на порушення закону, що обмежують права учасників судового провадження або можуть вплинути на законність прийнятого рішення. Висловлювати мотивовану позицію з приводу клопотань інших учасників судового провадження. При дослідженні доказів з`ясовувати обставини кримінального правопорушення та інші факти, що мають значення для кримінального провадження. Доводити перед судом належність і допустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення, об`єктивно оцінювати сукупність доказів щодо їх достатності для доведення винуватості. Після з`ясування всіх обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами відмовлятися від обвинувачення, якщо пред`явлене особі обвинувачення повністю не підтвердилось, про що виносити мотивовану постанову. У судових дебатах висловлювати позицію з дотриманням принципу верховенства права, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та правових висновків Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження № 07/3/2-724дс-237дп-22, слідчим відділом Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019060020004340 за підозрою у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 307, частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України. Згідно з постановою першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 10.10.2019 та даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань, процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні покладено на ОСОБА_1 (старший групи прокурорів) та ОСОБА_5 11.01.2020, слідчим, за погодженням з прокурором ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 307, частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України. 14.03.2020 слідчим, за дорученням ОСОБА_1 , підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. 16.03.2020 сторона захисту підтвердила факт надання доступу до матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними. Таким чином днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було 20.03.2020. Водночас, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 прокурором ОСОБА_1 затверджено 31.03.2020, скеровано до Корольовського районного суду Житомирської області07.04.2020, а 15.04.2020 такий надійшов до суду, тобто вказані процесуальні дії вчинено поза межами строку досудового розслідування, який, відповідно до статті 219 Кримінального Процесуального Кодексу України завершився 20.03.2020. Як наслідок, ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 24.12.2021 у справі № 296/2899/20 кримінальне провадження № 12019060020004340 закрито на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Зокрема, судом констатовано очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18.08.2022 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24.12.2021 - без змін. Як встановлено вказаними судами, днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019060020004340 є 20.03.2020. Разом з тим, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 хоча складений та підписаний 31.03.2020, однак направлений до Корольовського районного суду міста Житомира лише 07.04.2020, згідно супровідного листа, та отриманий судом 15.04.2020, що в свою чергу свідчить про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України. Відтак, відповідач 1 прийшов до висновку, що прокурор Ярошенко О.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, не забезпечив виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, Кримінального Процесуального Кодексу України, вимог інших нормативно-правових актів. Відтак, є вірним висновок відповідачів та суду першої інстанції, що вказані дії та бездіяльність прокурора створили передумови для закриття згаданого кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України та уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за частинами 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального Кодексу України. Таким чином, прокурор Ярошенко О.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019060020004340 у формі процесуального керівництва, допустив порушення вимог статей 2, 7, 9, 28, 219, 283 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку № 51, пунктів 21.2, 21.4, 25.3, 25.4, 25.8, 25.12 Наказу №

309. Крім того, як не заперечується сторонами у справі, неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, створили передумови для закриття згаданого кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України та уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України. Таким чином оскаржувані рішення, на думку колегії суддів, відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та не підлягають скасуванню. Позивач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що його притягнуто до відповідальності поза межами річного строку, відтак колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. Як не заперечується сторонами у справі, днем початку вчинення дисциплінарного проступку позивачем є 20.03.2020 (у день закінчення строку досудового розслідування), що є бездіяльністю останнього, яка виразилася у не передачі до суду обвинувального акту. Згідно правової позиції відповідачів, вказаний дисциплінарний проступок фактично продовжився до постановлення апеляційним судом рішення щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення в силі ухвали Корольовського районного суду міста Житомира про закриття кримінального провадження, тобто до 18.08.2022. Отже, позивач перебував у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов`язків, тому таке правопорушення є триваючим. Застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 420/3261/19. Колегія суддів вважає доцільним, оскільки у даній справі судом касаційної інстанції було розглянуто два випадки притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в строк понад рік, а саме: «…60. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску відповідачем строку накладення на позивача дисциплінарного стягнення за порушення, яке стало наслідком невжиття ОСОБА_7 заходів з повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди, з огляду на таке.

61. Згідно із частиною четвертою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

62. КДКП пов`язувала вчинення ним цього дисциплінарного проступку з відомостями, що зафіксовані у протоколі негласних слідчих (розшукових) дій від 21 лютого 2018 року.

63. Згідно з наявними у справі копіями матеріалів дисциплінарного провадження позивач протягом 2018 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю від роботи не звільнявся, при цьому відповідно до наказу від 10 вересня 2018 року № 1837к ОСОБА_7 перебував у відпустці з 10 до 11 вересня 2018 року (2 календарних дні), а згідно з наказом від 06 грудня 2018 року № 2371к він був у відпустці з 15 до 29 грудня 2018 року включно (14 календарних днів).

64. Отже, річний строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарне правопорушення, зумовлене невжиттям ним заходів з повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди, сплинув 09 березня 2019 року (21 лютого 2019 року + 16 днів), при цьому відповідачем оскаржуване рішення прийнято 27 березня 2019 року.

65. Ураховуючи викладене, позивач не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення ним пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції», а отже, рішення відповідача в частині притягнення до відповідальності позивача за порушення пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції», підлягає скасуванню.

66. Щодо порушення ОСОБА_7 пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», що виразилось у тому, що позивач тривалий час не виносив постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні, слід зазначити таке.

67. Як установлено КДКП в ході дисциплінарного провадження, процесуальне керівництво ОСОБА_7 та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016161160000024 здійснювалося на вкрай низькому професійному рівні.

68. За період із жовтня 2016 року до червня 2018 року на порушення статей 2, 28, 216, 218 КПК не проведено жодних слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, направлених на отримання доказів протиправної діяльності службових осіб Державного агентства рибного господарства України, винних осіб до кримінальної відповідальності не притягнуто, унаслідок зволікання порушено розумні строки кримінального провадження.

69. Отже, неприйняття позивачем протягом тривалого часу постанови про визначення підслідності суперечить вимогам частини четвертої статті 216 КПК та пункту 1 Розділу ХI «Перехідні положення» КПК.

70. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання прокурором повноважень, передбачених процесуальним законом, не може повністю залежати від його внутрішньої волі і має підлягати зовнішньому контролю. В іншому випадку це б свідчило про необмежену дискрецію прокурора, тоді як дискреція суб`єкта владних повноважень обмежується принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), а відтак доводи позивача про те, що визначення підслідності є його правом, а не обов`язком, є безпідставними.

71. Також правильним є висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про безпідставність доводів позивача про сплив річного строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку із затягуванням з визначенням підслідності), оскільки проступок з боку позивача виявився у неправомірній бездіяльності, що тривала протягом часу процесуального керівництва і продовжувалася з його боку до 27 червня 2018 року.

72. Отже, з огляду на прийняття КДКП оспорюваного рішення 27 березня 2019 року строк для притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» відповідачем дотримано…». Проаналізувавши вказані норми, обставини справи, правову позицію Верховного суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру" відповідачем 1 дотримано. Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відповідність ч. 2 ст. 2 КАС прийнятих відповідачами рішень. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина