Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/6737/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5915/21 Справа № 204/6737/20 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: Головуючого Куценко Т.Р. суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О. за участю секретаря Синенко Є.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що його матері ОСОБА_3 та рідному брату ОСОБА_4 в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності. 04.10.2007 року помирає ОСОБА_4 . Після його смерті спадкоємцем першої черги є мати ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину в силу положення ч.3 ст. 1268 ЦК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Єдиним спадкоємцем після її смерті є позивач ОСОБА_1 , який в шестимісячний строк звернувся до Третьої ДДНК з заявою про прийняття спадщини, 30.03.2018 року було заведено спадкову справу. 15.09.2020 року позивач звернувся до Третьої ДДНК з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою від 17.09.2020 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що згідно листа КП "ДМБТІ" від 23.11.2018 року станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою АДРЕСА_2 містяться відомості про реєстрацію спільної часткової власності 69/100 часток вищезазначеної квартири, що не перереєстровані за померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно договору купівлі-продажу від 29.11.1997 року приміщення квартири № 1 поз.10-житлова, площею 13,1 кв. метри, поз. 11 - житлова, площею 10,4 кв. метри, що складало 31/100 частку квартири АДРЕСА_3 відійшло до іншої особи та в подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради № 72/9 від 13.03.1999 року було приєднано до квартири АДРЕСА_4 . Вищезазначений договір було зареєстровано в КП "ДМБТІ", на 31/100 частку квартири АДРЕСА_1 анульовано. Отже, перереєстрація правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_3 житловою площею 22,8 кв. метри, загальною 55,5 кв. метри, площа визначена після відокремлення вищезазначених кімнат, КП "ДМБТІ" станом на 31.12.2012 року не проводилося, тобто на сьогоднішній день 69/100 часток квартири АДРЕСА_3 не перереєстрована в одиницю. Тому позивачу було роз`яснення право вирішення питання у судовому порядку. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом було відмовлено /а.с. 170-175/. З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 180-185/. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідним братом ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.6,7,50,57/. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв.м. /а.с.8/. З додатку №1 на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що станом на 1996 рік зазначена квартира складалася з 1 тамбуру, площею 2,5 кв.м., 2-тамбуру, загальною площею 2,6 кв.м., 3-коридор, загальною площею 14,3 кв.м., 4-кухня, загальною площею 4,1 кв.м., 5-коридор, загальною площею 3,0 кв.м., 6-житлова, житловою площею 17,4 кв.м., 7-санвузол, загальною площею 3,6 кв.м., 8-коридор, загальною площею 2,6 кв.м., 9-житлова, житловою площею 5,4 кв.м., 10-житлова, житловою площею 14,1 кв.м., 11-житлова, житловою площею 10,4 кв.м., загальною площею 80, кв.м., житловою площею 47,3 кв.м. /а.с.118-120/. З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , з яких 69/100 квартири належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та 31/100 ОСОБА_6 , станом на 12 листопада 1997 року встановлено, що зазначена квартира в будинку Б-1 складається з аналогічних складових, зазначених в додатку №1 на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 станом на 1996 рік /а.с.67-69/. 29 листопада 1997 року ОСОБА_3 , яка також діяла на підставі доручення і від імені ОСОБА_4 , уклала договір з ОСОБА_6 про продаж останньому 31/100 частини квартири АДРЕСА_1 , що складається з 10-жилої кімнати жилою площею 14,1 кв.м., 11-жилої жилою площею 10,4 кв.м. в житловому будинку Б-1 кирпичному, загальною площею 80,0 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м. /а.с.123/. Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради №72/9 від 19 березня 1999 року вирішено об`єднати частину квартири АДРЕСА_3 (приміщення 1-10, 1-11) та квартиру АДРЕСА_5 в одну квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_6 ; вважати квартиру АДРЕСА_5 з кількістю кімнат 4, житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 81,6 кв.м. /а.с.124/. Станом на 22 листопада 2018 року квартира АДРЕСА_6 складається з: 1-тамбур, загальною площею 1,5 кв.м., 2-шафа, загальною площею 0,4 кв.м., 3-кухня-їдальня, загальною площею 20,6 кв.м., 4-житлова, житловою площею 15,6 кв.м., 5-шафа, загальною площею 0,9 кв.м., 6-санвузол, загальною площею 4,1 кв.м., 7-житлова, житловою площею 7,9 кв.м., всього загальною площею 51, кв.м., житловою площею 23,5 кв.м. /а.с.71-76/. З відповіді КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за вих.№17681 від 23 листопада 2018 року встановлено, що перереєстрація правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 22,8 кв.м., загальною площею 55,5 кв.м., КП «ДМБТІ» ДОР станом на 31 грудня 2012 року не проводилася /а.с.128 зворотна сторона/. Після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про відмову та прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа щодо майна померлого не відкривалася і свідоцтво про право на спадщину за законом/заповітом не видавалося /а.с.45/. Після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звертався лише позивач та 17 вересня 2020 постановою державного нотаріуса позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через те, що згідно листа КП «ДМБТІ» ДОР №17681 від 23 листопада 2018 року станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , містяться відомості про реєстрацію спільної часткової власності на 69/100 часток квартири, що не перереєстровані за померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 29 листопада 1997 року за реєстровим №4-3163, приміщення квартири №1 поз. 10 житлова, площею 13,1 кв.м., поз.11 житлова, площею 10,4 кв.м., що складало 31/100 частки квартири АДРЕСА_3 відійшло до іншої особи та в подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради №72/9 від 19 березня 1999 року було приєднано до квартири АДРЕСА_4 . Вищезазначений договір, який було зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», на 31/100 частку квартири АДРЕСА_1 анульовано. Отже, перереєстрація правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_3 житловою площею 22,8 кв.м., загальною площею 55,5 кв.м. (площа зазначена після відокремлення кімнат) КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року не проводилась, тобто на сьогоднішній день 69/100 часток квартири АДРЕСА_1 не перереєстрована в одиницю /а.с.47 зворотна сторона, 93,95/. Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що спадкодавці були співвласниками квартири АДРЕСА_7 , зокрема враховуючи те, що відсутні відомості щодо житлового будинку Б-2 за адресою: АДРЕСА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З даним висновком також погоджується колегія суддів. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Порівнюючи технічні паспорти на спірне житлове приміщення станом на 12 листопада 1997 року та станом на 22 листопада 2018 року встановлено, що спадкодавці були співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка була розміщена в будинку літ. Б-1, а не в будинку літ. Б-2, в якому позивач просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Також, з копії договору купівлі-продажу від 29 листопада 1997 року вбачається, що ОСОБА_3 , яка також діяла на підставі доручення і від імені ОСОБА_4 , продала ОСОБА_6 31/100 частини квартири АДРЕСА_1 в житловому будинку Б-1; Між тим, з копії довідки-характеристики від 17 листопада 1997 року також вбачається, що спадкодавці були власниками квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться в житловому будинку Б-1. З копії листа КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 23 листопада 2018 року також вбачається, що спадкоємці мали право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в житловому будинку Б-1. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірне нерухоме майно саме в житловому будинку Б-2 належало спадкодавцям або було збудовано спадкодавцями (спадкодавцем) у передбаченому законом порядку на земельній ділянці, яка була надана для цієї мети. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), прийшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. Враховуючи надані докази на підтвердження того, що спірне майно входить до складу спадщини колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав про визнання права власності на спірну квартиру, оскільки за матеріалами справи неможливо встановити, що вона належала спадкодавцям або була збудовано спадкодавцями (спадкодавцем) у передбаченому законом порядку. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійчького районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров