Постанова 4803 № 202/5319/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7505/21 Справа № 202/5319/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року по праві за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,- В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2020 року позивачі звернулися до суду із позовом, за яким просили суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) в цілому за ОСОБА_1 , зроблений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 , зазначивши, що спадкоємцями квартири (спадкового майна) ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачі по 1/6 частині кожний та відповідач - 1/2 частина. Позов мотивовано тим, що відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на вказану вище квартиру, після смерті своєї матері - ОСОБА_6 . Під час оформлення спадкових прав, відповідач приховала факт, що є інші спадкоємці - син спадкодавця ОСОБА_7 , що стало підставою для видачі відповідного свідоцтва. В подальшому рішенням суду позивачам було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_7 - сина ОСОБА_6 . Однак, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв з огляду на реєстрацію спадкової маси за відповідачем. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року позов задоволено та ухвалено скасувати запис про державну реєстрацію № 18702312 від 25 січня 2017 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_1 , зроблений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 січня 2017 року за реєстровим номером № 1-26 державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карловою Т.Г.; внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 25 січня 2017 року Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-26, зазначивши, що спадкоємцями вказаного у цьому свідоцтві майна (квартира АДРЕСА_1 ) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 - 1/2 частки, ОСОБА_3 - 1/6 частки, ОСОБА_4 - 1/6 частки, ОСОБА_5 - 1/6 частки; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що спадщина, яка була прийнята та оформлена на відповідача та на яку вона отримала відповідне свідоцтво, підлягала перерозподілу між відповідачем та ОСОБА_7 у рівних частинах (по 1/2 частині), враховуючи, що останній помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до позивачів, відповідно до рівності часток у спадщині, тобто по 1/6 частині цієї квартири кожному з позивачів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити буз задоволення з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 20 вересня 1995 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №3/1501-95. Право власності зареєстровано в КП ДМБТІ у реєстрову книгу №46п за реєстровим номером 8 та на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 квітня 2011 року Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за р. №2-383; право власності зареєстровано 29 травня 2011 року КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської міської ради в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №33142210. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були її дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_7 . Відповідно до спадкової справи №482/2016, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою 02 серпня 2016 року після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася донька ОСОБА_1 . Відповідно, відповідно до заяви ОСОБА_1 - інші спадкоємці відсутні. Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 січня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карловою Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1-26, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_3 ( згідно Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1375- VІІ місто Дніпропетровськ перейменовано на АДРЕСА_1 . Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30 березня 2017 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карловою Т.Г. відмовлено у видачі ОСОБА_8 , яка діє як представник на підставі довіреності від імені ОСОБА_7 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті матері ОСОБА_7 та ОСОБА_6 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини, а також відсутнє спадкове майно у складі спадщини. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00018215529, актовий запис 1006 від 24 травня 2017 року, складений Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є дружина - ОСОБА_3 та діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які звернулися до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. з заявами про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. від 23 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_8 , яка діє на підставі довіреностей від імені спадкоємців: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчинені нотаріальної дії у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_7 на вищезазначене нерухоме майно. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року визначено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком на два місяці з дня набрання рішення законної сили в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 02 квітня 2019 року. В подальшому, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності було відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що визнання за позивачами права власності по 1/6 частині спірної квартири є передчасним, у даному випадку законом прямо передбачено спосіб захисту шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за рішенням суду на вимогу одного зі спадкоємців. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що спадщина, яка була прийнята та оформлена на відповідача та на яку вона отримала відповідне свідоцтво, підлягала перерозподілу між відповідачем та ОСОБА_7 у рівних частинах (по 1/2 частині), враховуючи, що останній помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до позивачів, відповідно до рівності часток у спадщині, тобто по 1/6 частині цієї квартири кожному з позивачів. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, враховуючи, що за даним рішенням суду мають бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запис про державну реєстрацію права власності на квартиру в цілому за ОСОБА_1 , зроблений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, має бути скасовано. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (стаття 1278 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1280 ЦК України встановлено якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину. Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України. Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією. За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку. У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами не ставилось питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на одну другу частини спірної квартири після смерті ОСОБА_6 , колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки частиною другою статті 1300 ЦК України встановлено, що такі зміни можуть бути внесені, коли між спадкоємцями відсутня взаємна згода щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а тому передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко