Постанова 4824 № 752/15284/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 752/15284/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/9805/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк», подану через представника Дем`янець Яну Вікторівну, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю.Ю.,у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про стягнення грошових коштів, У С Т А Н О В И В : у липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», в якому просила зобов`язати зарахувати на її рахунок безпідставно списані з рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти у сумі 3 475 доларів США та стягнути 3 % річних у розмірі 412 доларів США. В обґрунтування позову зазначала, що вона є клієнтом ПАТ «Укрсоцбанк». Наприкінці листопада 2015 року їй стало відомо, що в період з 05.08.2015 по 11.08.2015 без її відома працівники відділення № 696 «Епіцентр-Таїровський» ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 99 з її рахунку безпідставно списали грошові кошти у розмірі 3 475 доларів США. Надалі вона з`ясувала, що ці кошти працівники банку видали невідомій особі, яка надала банку підроблену довіреність, та документи на ім`я ОСОБА_2 . В зв`язку із її заявою про повернення на її поточний рахунок незаконно списаних грошових коштів, та на підставі проведеної банком перевірки 07.12.2015 банк звернувся до Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення та просив їх визнати потерпілою стороною. Вона звернулася до суду із позовом про відшкодування незаконно списаних грошових коштів, проте рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2017 у позові відмовлено з тих підстав, що довіреність, видана на ім`я ОСОБА_2 недійсною не визнавалася. Після чого вона звернулася до суду з позовом про визнання довіреності недійсною та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2019, яке набрало законної сили довіреність визнано недійсною. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2021 позов задоволено. Зобов`язано ПАТ «Альфа-Банк» зарахувати на рахунок ОСОБА_1 безпідставно списані з рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти у сумі 3 475 доларів США. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Альфа-Банк» через представника, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом безпідставно застосовано ст. 1073 ЦК України та в рішенні суду не вказано в чому полягала безпідставність списання грошових коштів з рахунку позивачки. Суд не звернув уваги, що відбулось списання коштів з рахунку клієнта під час здійснення розрахункової банківської операції з видачі готівкових коштів через касу банку, де платником та отримувачем є одна й та ж особа - власник рахунку, від імені якого по довіреності ці дії вчиняла інша особа, тому немає неналежного платника чи отримувача, а отже не має місця й помилковий чи неналежний переказ. Порядок здійснення таких операцій регламентується Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ від 25.09.2018 №

103. Суд не врахував, що ч. 6 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» регламентує, що при виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документам. Для отримання коштів була надана нотаріально посвідчена довіреність, яка на той час недійсною не була визнана, а тому будь - яких неправомірних дій працівники банку не вчиняли, та у діях банку відсутні ознаки неналежного виконання банківських операцій та безпідставного списання коштів з рахунку клієнта, що повністю виключає обов`язок банку повернути кошти. Суд не звернув уваги, що відсутність в діях банку ознак неправомірних дій встановлено постановою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2018. Застосування судом правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі № 6-352цс16 є помилковим, оскільки правовідносини у ній не є подібними. Крім того, вважає висновки суду щодо стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України безпідставними, оскільки умовою виникнення грошового зобов`язання мають бути неправомірні дії банку. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що дане питання уже розглядалося судом та суд дійшов висновку, що банк відповідно до ст. 1073 ЦК України зобов`язаний зарахувати кошти на рахунок позивачки у разі, якщо довіреність буде визнана недійсною незалежно від того чи правомірні дії банку чи ні щодо видачі таких коштів особі на підставі довіреності. Також зазначено, що відповідальність банку за ст. 625 ЦК України можлива з часу визнання недійсною довіреності як правочину. Позивачка виходячи з мотивів відмови у попередньому позові звернулася до суду з позовом про визнання довіреності недійсною та після набрання рішенням про задоволення позову законної сили звернулася з даним позовом. Ст. 1073 ЦК України вказує на те, що банк негайно після виявлення порушення має зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта. Про обов`язкову наявність вини банку у незаконному списанні коштів дана норма не вказує. До того ж перевіряючи довіреність банк міг витребувати у особи, яка її пред`явила для отримання коштів витяг з Єдиного реєстру довіреностей, з метою пересвідчитися у її дійсності, проте таких дій не вчинив. Визнання довіреності недійсною є виявленням порушення. Крім того, відповідно до ст. 7, п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта полягає також у зберіганні коштів, що свідчить про те, що банк виконує й функцію зберігача коштів і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а відтак і грошових коштів. Рішення суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.04.2016 № 6-352цс16. Банк просив визнати його потерпілою стороною у кримінальному провадженні, що свідчить про те, що банк розуміє, що грошові кошти мають бути повернуті клієнту банка. Оскільки банк після визнання довіреності недійсною не вчинив дій щодо повернення на її рахунок безпідставно списаних коштів він має сплатити 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ Уксоцбанк», у якому на її ім`я відкритий рахунок. У період з 05.08.2015 по 13.08.2015 з рахунку позивачки списані та виплачені грошові кошти у наступних сумах: 05.08.2015 - 690 доларів США, 06.08.2015 - 690 доларів США, 07.08.2015 - 695 доларів США, 10.08.2016 - 700 доларів США, 11.08.2015 - 700 доларів США, що разом складає 3 887 доларів США. Зазначені операції проведені на підставі заяви особи, що надала довіреність на бланку серії ВНР № 839299 від 04.08.2015 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2019, яке набрало законної сили, вищезазначену довіреність визнано недійсною. ОСОБА_1 у грудні 2016 року уже зверталася з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення грошових коштів, незаконно списаних з її рахунку, проте рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2017 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що довіреність, на підставі якої такі грошові кошти були списані не визнавалася недійсною. У рішеннях суду зазначено, що позивачем не оспорювалась правомірність дій працівників банку при здійсненнях операцій щодо видачі коштів з рахунку позивача, а тому на ПАТ «Укрсоцбанк» не може бути покладено відповідальність за вчинення даних операцій як неправомірних відповідно до ст. 1073 ЦК України. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з преюдиційності попередніх судових рішень, та що з рахунку позивачки відбулося безпідставне списання грошових коштів, які у порушення ст. 1073 ЦК України не були своєчасно, після виявлення порушення, зараховані на рахунок. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Даною нормою передбачені правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. При цьому вони виникають у таких випадках: банком порушено порядок зарахування грошових коштів на рахунок клієнта (тобто, кошти зараховані пізніше наступного дня після одержання відповідного платіжного документа); кошти безпідставно списані банком з рахунка клієнта; банк порушив розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка. При вчиненні будь-якого з названих порушень банк має негайно (в день виявлення порушення) після виявлення порушення відповідно зарахувати суму на рахунок клієнта або перерахувати грошові кошти з його рахунка належному отримувачеві. Якщо при цьому відбулось прострочення банком операцій за рахунком, у клієнта з`являється підстава вимагати відповідно до ст. 625 ЦК сплати процентів. Як вбачається з постанови Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2018 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 26305011481967 у доларах США. Після закінчення дії договору відповідно до п. 2.3 договору, в кінцеву дату банк перерахував суму депозиту на рахунок позивачки № 26208001047689. Зазначені обставини свідчать про існування між сторонами договірних зобов`язань. У період з 05.08.2015 по 13.08.2015 з рахунку позивачки на підставі довіреності, яка в подальшому визнана судом недійсною, були списані та виплачені грошові кошти у 3 887 доларів США. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2019, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачка довіреність на розпорядження її рахунком у ПАТ Укрсоцбанк» на ім`я ОСОБА_2 не видавала, така довіреність приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. не посвідчувалася та в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів відсутня інформація про використання бланку серії ВНР № 839299. Зазначеним рішенням довіреність визнана недійсною. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відбулося безпідставне списання з рахунка позивачки грошових коштів у сумі 3 887 доларів США та відповідач зобов`язаний був негайно після виявлення порушення (визнання довіреності недійсною) зарахувати цю суму на рахунок позивачки. Судом правильно застосовано до спірних правовідносин ст. 1073 ЦК України, оскільки, як зазначалося вище, між сторонами виникли договірні, а не деліктні зобов`язання. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що неправомірних дій працівники банку не вчиняли, та у діях банку відсутні ознаки неналежного виконання банківських операцій не спростовують висновків суду. Видача грошових коштів, які внесені на рахунок банку позивачкою, іншій особі, без відповідних на те правових підстав, не звільняє банк від договірних зобов`язань, які виникли між ним та ОСОБА_1 07.12.2015 ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій також просило визнати банк потерпілою стороною. У цій же заяві вказано, що управлінням банківської безпеки було проведено перевірку та встановлено, що нотаріус Жукова Ю.В. посвідчення нею довіреності на бланку серії ВНП № 839299 заперечує, тобто довіреність є підробленою, що також підтверджується перевіркою по єдиному реєстру спеціальних нотаріальних документів. Відтак банк ще станом на 07.12.2015 за наслідками внутрішньої перевірки достовірно знав про те, що довіреність підроблена, та що банку невстановленою особою спричинена шкода у сумі, що дорівнює розміру грошових коштів, списаних з рахунку позивачки. Заявою про визнання потерпілою особою, банк визнає, що кошти з рахунку позивачки списані у незаконний спосіб. З урахуванням цих обставин заперечення банку проти повернення грошових коштів позивачці не є послідовними, оскільки у такому випадку прохання про визнання потерпілою особою у кримінальному провадженні свідчить про те, що не повернувши грошові кошти позивачці, банк має намір стягнути таку ж саму суму коштів з особи, яка їх отримала на підставі підробленої довіреності. Судом першої інстанції правильно застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.04.2016 № 6-352цс16, відповідно до якої з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку може бути спричинена шкода внаслідок вчинення злочину, предметом якого є грошові кошти. Така ж позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 08.06.2021. Обставини щодо шкоди, спричиненої банку є подібними, а тому відмінність у обставинах щодо дій, якими така шкода вчинена, та осіб, які вчинили неправомірне діяння, не є підставою для неврахування вищевказаних правових висновків. Оскільки відповідач порушив зобов`язання щодо зарахування грошових коштів безпідставно списаних з рахунку позивачки, то суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання та застосував до спірних правовідносин ч. ст. 625 ЦК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає за виключенням випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 26.07.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук