Постанова Київський апеляційний суд № 752/28820/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/28820/21 Головуючий у І інстанції - Ольшевська І.О. апеляційне провадження №22-ц/824/3721/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києва, м. Київ, Лата Дмитро Олександрович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, припинення права власності та поновлення права власності,- встановив: ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києва, м. Київ, Лата Дмитро Олександрович, за якою просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499639880000); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою АДРЕСА_1 ); заборонити АТ «Альфа-Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користування квартирою АДРЕСА_1 ; заборонити АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо спірного майна до набрання законної сили рішенням суду в цій справі. В обгрунтування заяви зазначає, що має намір подати позовну заяву до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києва, м. Київ, Лата Дмитро Олександрович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39970169 від 02.03.2018р.; скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно за АТ «Альфа-Банк» на спірну квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499639880000; припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 , та поновлення за ОСОБА_1 відомостей про право власності на спірну квартиру. Наразі, як вказує заявниця, її у незаконний спосіб позбавлено права власності на вказану квартиру. І та обставина, що власником її єдиного житла значиться АТ «Альфа-Банк», може стати підставою для відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, у тому числі, через електронні торги, проникнення без її відома та дозволу в будь-який час до квартири, що може призвести до непоправного порушення прав членів її сім`ї на повагу до їх житла, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києва, м. Київ, Лата Дмитро Олександрович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, припинення права власності та поновлення права власності задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499639880000). Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою АДРЕСА_1 . Заборонено Акціонерному товариству «Альфа-Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї, зняття їх з реєстраційного обліку, вселення, постановку на реєстраційний облік будь-яких інших осіб за адресою спірної квартири, здачу її в оренду, лізинг та вчиняти будь-які інші дії щодо спірного майна за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з висновками суду про забезпечення позову, вважають, що вони суперечать нормам процесуального та матеріального права. Зазначають, що відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, однак суд у односторонньому порядку обмежує права та свободи власника, навіть, праві користування, що є неприпустимим. Вказують, що правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п.4.5.3 Договору іпотеки від 02.07.2007 року, яке передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У зв`язку з чим ними було зареєстровано право власності на підставі ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та задоволення вимог кредитора в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору в позасудовому порядку через звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності. Вказують, що в даному випадку забезпечення позову є беззаперечним порушенням принципу мирного володіння майном і права власності в цілому та порушує його право передавати майно в оренду, укладати угоди, щодо постачання комунальних послуг тощо. Враховуючи викладене просили оскаржувану ухвалу скасувати. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Як зазначає заявниця та вбачається з матеріалів заяви, на підставі Свідоцтва про право власності від 07.05.2009р., виданого згідно наказу Головного управління житлового забезпечення від 30.03.2009р. НОМЕР_1, ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, дата формування 24.11.2021р., квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить АТ «Альфа-Банк», дата державної реєстрації 02.03.2018р. Таким чином, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет заяви забезпечення позову в даній справі, є взаємопов`язаний із способом забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та заборони вчиняти дії, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого він має намір звернутися до суду. Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивачів. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, відповідача в межах позовних вимог є співмірним із заявленими позовними вимогами. При цьому, вжиття зазначених заходів не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20). Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19. Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.). Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За змістом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (Постанова Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20). Згідно матеріалів справи вбачається, що з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції з`ясовано обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Наявність зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливим предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки арешт накладено у межах ціни позову та на майно, яке належить відповідачу. За таких обставин ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Аргумент апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено право на користування та розпорядженням майном не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору є нерухоме майно, а саме квартира право власності на яку в результаті реєстраційних дій перейшло до апелянта, а заявником доведено наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав і інтересів. Інші аргументи апеляційноїскарги на законність та обґрунтованість рішення судупершої інстанціїне впливають, його висновків не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, застосував норми права, які мав застосувати у спірних правовідносинах - ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, надав оцінку доводам позивача та доказам, доданих ним до заяви про забезпечення позову, мотиви їх прийняття. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник