Постанова 4807 № 316/1248/19

Дата документу 27.07.2021 Справа № 316/1248/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №316/1248/19 Головуючий у 1-й інстанції: Куценко М.О. Провадження №22-ц/807/2422/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді - доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кримської О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зменшення розміру аліментів. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з жовтня 1999 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , в якому у сторін народилася дитина - донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя виявилося невдалим та шлюб між подружжям було розірвано. Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 31 березня 2005 року вирішено питання щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання спільної доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, починаючи стягнення з 04 лютого 2005 року і до досягнення нею повноліття. У вересні 2011 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , в якому у сторін народилася дитина - донька, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 03 жовтня 2017 року Енергодарським міським судом Запорізької області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 29 вересня 2017 року і до досягнення нею повноліття. Сімейне життя виявилося невдалим та шлюб було розірвано рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 лютого 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 з ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_10 . ОСОБА_3 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Таким чином, на теперішній час у ОСОБА_1 на утримання перебуває чотири особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, за рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти в розмірі 232288.00 грн та судовий збір в розмірі 2322 грн. В позові зазначено, у тому числі, що ОСОБА_1 несе витрати по утриманню прибудинкової території та сплачує комунальні послуги, надає допомогу своїй матері, за домовленістю із своїми сестрами сплачує платежі за користування газом та електроенергією. Вважаючи, що вказані обставини свідчать про зміну сімейного та матеріального стану, ОСОБА_1 просив суд: Зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Кам`янсько - Дніпровського районного суду від 31 березня 2005 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, та за судовим наказом виданим Енергодарським міським судом Запорізької області 03 жовтня 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. В жовтні 2020 року (а.с.193-194), ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій в якості відповідача було зазначено ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Дніпро) та в обґрунтування якої зазначив, що оскільки ОСОБА_4 досягла повноліття і стягнення аліментів на користь її матері припинено, вважає за необхідне викласти позовні вимоги в наступній редакції: Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за судовим наказом виданим Енергодарським міським судом Запорізької області 03 жовтня 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, прийнято до провадження. (а.с.200). Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зменшення розміру аліментів, відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції відмовляючи йому у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи докази, не надав їм належної правової оцінки, внаслідок чого безпідставно дійшов висновку про те, що його матеріальний стан не погіршився та як наслідок про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів. Невірними вважає висновки суду про те, що його матеріальний стан покращився. Зазначає, що після сплати ним аліментних платежів, на одну особу в його родині залишається менша сума, що перешкоджає нормальній життєдіяльності родини. Тобто, до зміни його сімейного стану та народження сина, ОСОБА_1 був більш матеріально забезпечений, порівняно з часом призначення аліментів на користь ОСОБА_2 , тобто на час подання позову його матеріальний стан погіршився. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227000,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270 грн (2270 грн. х 100 = 227 000,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що предметом позову в цій справі є зменшення розміру аліментів. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт погіршення його матеріального стану з моменту стягнення з нього аліментів. Сам по собі факт народження у ОСОБА_1 сина від іншого шлюбу не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Крім того, судом не встановлено наявності у ОСОБА_1 істотних умов які б не дозволяли йому сплачувати на користь відповідача по справі аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) визначеному за судовим наказом Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.10.2017 по справі №316/1506/17, або розмір цих виплат суттєво погіршував матеріальне становище позивача, враховуючи і те, що ці аліменти, на думку суду, не впливають на матеріальну захищеність неповнолітньої дитини позивача та третьої особи: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 порівняно спільної неповнолітньої дитини позивача та відповідача. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.13), який було розірвано рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 лютого 2019 року у справі №316/20/18 (т. 1 а.с.19-20зворот). Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с.14), яка є дитиною з інвалідністю (т. 1 а.с.104), з 2014 року перебуває на обліку в Енергодарському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (т. 1 а.с.106), потребує послуг вузьких спеціалістів, занять з логопедом, психологом, олігофренопедагогом та вчителем-реабілітологом, спостереження у невролога, ортодонта, кардіолога (т. 1 а.с.107-113), має супутні захворювання та проходила реабілітацію за індивідуальною програмою (т. 1 а.с.115-119). ОСОБА_2 працює на посаді провідного юрисконсульта юридичного управління ВП ЗАЕС (т. 1 а.с.168) та відповідно до договору про надання послуг по догляду за дитиною та Актів за ним, вона оплачує послуги по догляду за спільною дитиною сторін. (т. 1 а.с.130-133). Судовим наказом виданим Енергодарським міським судом Запорізької області 03 жовтня 2017 року по справі №316/1506/17 (т. 1 а.с.16-16зворот) з ОСОБА_1 (позивача по справі) на користь ОСОБА_2 (відповідача по справі) було призначено стягнення аліментів на утримання спільної дитини: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 29 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. (т. 1 а.с.16). У довідках щодо ОСОБА_1 з ВП «Запорізька АЕС» за 2017 рік у порівнянні з 2018 роком (т. 1 а.с.17, 18) та за 2019 рік (т. 1 а.с.22, 23) про нараховані доходи та утримані суми вбачається, що середньомісячний дохід ОСОБА_1 зростав та у середньому на місяць, станом на 2019 рік, становив приблизно 44 000 гривень. З даних довідок про заробітну плату отриману ОСОБА_1 у 2020 році за місцем роботи на ВП «Запорізька АЕС» (т. 1 а.с.213, 214, 215) судом з`ясовано, що його середньомісячна заробітна плата за вісім місяців 2020 року становить в середньому приблизно 71701 гривень, що значно перевищує дохід від заробітної плати отриманої ним у 2017 році, в якому було призначено стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання спільної з ОСОБА_1 доньки. Крім того, зі змісту інформаційного повідомлення ВП «Запорізька АЕС» (т. 1 а.с.166-167) на ухвалу суду від 29 квітня 2020 року (т. 1 а.с.157), встановлено, що ОСОБА_1 , який працює заступником начальника хімічного цеху ВП «ЗАЕС» видавалась перепустка №3423 на автомобіль «Renault» реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого шлюбу з ОСОБА_3 , тобто, крім ОСОБА_10 , є інші утриманці: дружина та син від другого шлюбу. Та крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він продовжує сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_4 , яка досягла повноліття, однак, продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, починаючи з 10 лютого 2020 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2023 року, включно. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що на період винесення судом наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільної неповнолітньої дитини, позивач працював на ВП «Запорізька АЕС» та отримував у 2017 році заробітну плату, середньомісячний розмір якої становив приблизну суму у 30045 гривень, при цьому, з позивача стягувались аліменти за іншим виконавчим листом на користь ОСОБА_3 на утримання спільної з позивачем дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку позивача. З аналізу даних у довідках щодо позивачаз ВП «Запорізька АЕС» за 2017 у порівнянні з 2018 роком та за 2019 рік про нараховані доходи та утримані суми вбачається, що середньомісячний дохід позивача зростав та у середньому на місяць, станом на 2019 рік, становив приблизно 44 тисячі гривень. З даних довідок про заробітну плату отриману позивачем у 2020 році за місцем роботи на ВП «Запорізька АЕС» судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за вісім місяців 2020 року становить в середньому приблизно 71701 гривень, що значно перевищує дохід від заробітної плати отриманої позивачем у 2017 році в якому було призначено стягнення аліментів на користь відповідача на утримання спільної з позивачем доньки. Встановлене, на думку суду, свідчить не на погіршення, а на поліпшення матеріального стану позивача в порівнянні з його матеріальним станом, який мав місце на час призначення аліментів. Отже, суд виходячи із зазначених вище вимог закону врахував те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, не надав належних та беззаперечних доказів про зменшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до судового наказу виданого Енергодарським міським судом Запорізької області від 03 жовтня 2017 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме її інтересам. Крім того, доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції не було враховано, що ним здійснюється виплата аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже досягла повноліття, але продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, починаючи з 10 лютого 2020 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2023 року, включно, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки при винесенні Енергодарським міським судом Запорізької області рішення від 23 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пал Олена Юріївна , про стягнення аліментів на повнолітню дитну, яка продовжує навчання, ОСОБА_1 визнав позовні вимоги у повному обсязі та не заперечував про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/6 частини на навчання повнолітньої доньки. (т.1 а.с. 189-190). Тобто, вказане свідчить про можливість надання ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у визначеному нею розмірі, що є його правом, та відповідно до положень статті 200 СК України, суд взяв до уваги можливість ОСОБА_1 надавати додаткові кошти на утримання повнолітньої дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених судовим наказом виданим Енергодарським міським судом Запорізької області 03 жовтня 2017 року, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому судом першої інстанції враховано, що розмір аліментів, які стягуються на дитину, ОСОБА_10 , не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження", а також відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану, погіршення здоров`я після винесення судового рішення про стягнення аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не сплачуються додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_2 не звертаася з вказаним позовом до суду, та що вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки предметом даного позову є зменшення розміру вже визначених судовим наказом Енергодарського міського суду Запорізької області розміру аліментів, а не встановлення підстав для стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини, пов`язаних зі станом її здоровя. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 квітня 2021 року у цій справі, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 27 липня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кримська О.М.