Постанова 4807 № 324/1560/21

Дата документу 21.04.2022 Справа № 324/1560/21 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 324/1560/21 Головуючий у 1-й інстанції: Кацаренко І.О. Провадження №22-ц/807/756/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Маловічко С.В., Дашковської А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Пивоварова Володимира Івановича на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_2 вернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували в шлюбі з 24 квітня 2004 року, який рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 04 липня 2014 року було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З червня 2014 року сторони у справі проживають окремо одне від одного. На день звернення позивачем до суду з позовом діти проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, тому діти перебувають на повному її утриманні, хоча відповідач як батько дітей не звільнений від обов`язку їх утримання. Свої обов`язки відносно дітей позивачка виконує, виховує та піклується про синів, турбується про їх фізичне та моральне виховання. З огляду на викладене ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу, заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання в суд позовної заяви і до повноліття дітей. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1/3 (одній третині) заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2021 року, до настання повноліття ОСОБА_3 , після чого стягувати з відповідача на користь позивача аліменти щомісячно по ј (одній чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, до настання повноліття ОСОБА_4 . Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь держави 908 грн 00 коп судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , представника. адвоката Пивоварова Володимира Івановича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки між сторонами 22 липня 2014 року укладений нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, за яким кожний з них несе обов`язки щодо утримання дитини, яка з ним проживає. Доказів того, що ОСОБА_1 порушив один з пунктів умов вказаного договору ОСОБА_2 суду не надала. Зазначає, що ОСОБА_2 підговорила старшого сина під час отримання паспорту зазначити місце реєстрації саме за адресою матері. Тому вважає ОСОБА_2 не має права вимагати стягнення з нього аліментів. Також, зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 просила стягнути з нього аліменти на двох дітей 1/3 частину від його доходів, заробітку відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму дітей відповідного віку, натомість суд стягнув по 1/3 частини від його доходів. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227 000,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270 грн (2270 грн х 100 = 227 000,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, щопредметом позову в цій справі є стягнення аліментів. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного ппровадження, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зст.376 ЦПК України підставамидля скасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастні абозміни судовогорішення є:неповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався ст.ст. 180-183, 191 СК України, виходив із обґрунтованості позовних вимог, обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є працездатним за віком, працює та має стабільний заробіток, сторони у шлюбі після розірвання шлюбу між собою перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітніх дітей від інших шлюбів, двоє неповнолітніх синів сторін у справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають разом з позивачкою, відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання вказаних неповнолітніх дітей, укладення договору про визначення місця проживання неповнолітніх дітей між сторонами у справі не звільняє відповідача від обов`язку утримувати матеріальної своїх синів. Письмові докази у справі не містять доказів того, що станом на дату звернення до суду з позовом 14 вересня 2021 року позивачка виконала умови договору від 22 липня 2014 року, тому стягнення аліментів підлягає не з дати звернення до суду з позовом, а з дати письмового повідомлення відповідача про зміну місця проживання сина ОСОБА_3 , тобто з 21 жовтня 2021 року . Аліменти на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанціївиходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського РУЮ Запорізької області шлюбі з 24 квітня 2004 року (актовий запис №22), по день набрання законної сили рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 04 липня 2014 року у справі ЄУН №324/1232/14-ц, Провадження №2/324/420/2014 (а.с.6). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 168, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі (а.с.4). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 136, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_4 , батьками якого є сторони у справі (а.с.5). З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28 лютого 2015 року виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (актовий запис № 07), вбачається, що ОСОБА_2 28 лютого 2015 року зареєструвала шлюб зі ОСОБА_6 , після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_6 », прізвище дружини « ОСОБА_2 » (а.с.7). З копії довідки №3478, виданої виконавчим комітетом Пологівської ради Пологівського району Запорізької області 11 вересня 2021 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад сім`ї: чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.8). З копії договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 22 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І., і зареєстрованого в реєстрі за № 1181, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , судом встановлено, що п. 1.3 розділу цього договору визначено, що місцем проживання сина ОСОБА_3 батьки визначили за місцем проживання батька, місцем проживання сина ОСОБА_4 батьки визначили за місцем проживання матері. У разі зміни місця проживання дітей батьки зобов`язуються попереджувати іншого з батьків письмового із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання; згідно з п.3.5.1 розділу 3 зазначеного договору батьки зобов`язуються належним чином виконання взяті на себе зобов`язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання, контактних телефонів, та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов`язань за цим договором (а.с.20-21). З повідомлення від 21 жовтня 2021 року судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 на виконання п.1.3 договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визнання місця проживання дітей від 22 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , повторно повідомила відповідачу ОСОБА_1 , що їх син ОСОБА_3 з 25 серпня 2021 року зареєстрований та проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31). З копії довідки №83, виданої 08 жовтня 2021 року квартальним комітетом №10 м. Пологи, судом встановлено, що на даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає постійно за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю з 25 серпня 2021 року (а.с.32). З копії довідки №3419, виданої виконавчим комітетом Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області 27 жовтня 2021 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та має склад сім`ї: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . При цьому дана довідка не містить відомостей про те, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно з договору, між батьками щодо здійснення батьківських прав та визнання місця проживання дітей від 22 липня 2014 року визначений проживати разом з батьком, поживає або зареєстрований за адресою батька ОСОБА_13 (а.с.49). З копії довідки про доходи, виданої 27 жовтня 2021 року «АТ «Укрзалізниця» виробничого підрозділу «Пологівське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» встановлено, що ОСОБА_1 працює в АТ «Укрзалізниця» виробничий підрозділ «Пологівське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді помічника машиніста тепловоза, форма працевлаштування основна, та отримує систематично заробітну плату (а.с.50). Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої - третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майната майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума якихперевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення для справи (ч. 1 ст. 182 СК України). Згідно роз`яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є працездатним за віком, працює та має стабільний заробіток, відомостей про те, що він має незадовільний стан здоров`я, суду надано не було. Сторони у шлюбі після розірвання шлюбу між собою перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітніх дітей від інших шлюбів. Двоє неповнолітніх синів сторін у справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають разом з позивачкою. Відповідач ОСОБА_1 має змогу сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначеному позивачкою розмірі. Згідно із ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не довела суду, що на виконання умов п.3.1 договору від 22 липня 2014 року вона у передбачений договором термін належним чином повідомила відповідача у справі про зміну місця проживання їх сина ОСОБА_3 , а тому твердження в письмовому повідомленні відповідача від 21 жовтня 2021 року про «повторне» повідомлення його позивачкою суд вважає таким, що не підтверджене належними доказами, а тому саме письмове повідомлення відповідача про зміну проживання сина ОСОБА_3 позивачкою від 21 жовтня 2021 року суд вважає первинним і єдиним, тим більше, що копія довідки №3478 від 11 вересня 2021 року, яка долучена позивачкою до позову разом з подачею позову до суду, не містить відомостей про те, що син ОСОБА_3 проживає з позивачкою з 25 серпня 2021 року, такі відомості має копія довідки №83 від 08 жовтня 2021 року, видана квартальним комітетом №10 м. Пологи, яка долучена позивачкою до відповіді на відзив від 21 жовтня 2021 року. Отже, оскільки письмові докази у справі не містять доказів того, що станом на дату звернення до суду з позовом 14 вересня 2021 року позивачка виконала умови договору від 22 липня 2014 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аліменти підлягають стягненню з ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей не з дати звернення до суду з позовом, а з дати письмового повідомлення відповідача про зміну місця проживання сина ОСОБА_3 , тобто з 21 жовтня 2021 року . При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру сплати аліментів з відповідача на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей по 1/3 частці від його доходів з наступних підстав. За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 цього Закону та статтях 194-197, 274 СК України. Отже, ураховуючи зазначене та положення ч. 2 ст. 183 СК України, обов`язком суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей є визначення єдиної частки від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16 та від 22 лютого 2017 року у справі №756/14962/15), яка на день ухвалення судового рішення, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України була обов`язковою для всіх судів України. Так, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі за ст. 184 СК України або у єдиній частці від заробітку (доходу) платника аліментів за ст. 183 СК України. Словосполучення «у єдиній частці» означає, що суд не має права вдаватись до будь-яких інших додаткових присуджень або якимось чином розширено тлумачити цю норму. У порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення судового рішення, суд першої інстанції, визначивши розмір аліментів на двох дітей по 1/3 частині заробітної плати щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, після чого стягувати аліменти в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, до настання повноліття ОСОБА_4 , не врахував положень ч. 2 ст. 183 СК України про обов`язок суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Тобто, самодіяльність не допускається. Після досягнення першою дитиною повноліття або новий суд, або за згодою діємо за ст. 183 СК України. З огляду на викладене колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував вимоги частини другої статті 183 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, додаткового дослідження доказів чи встановлення обставин у справі не вимагається, проте в частині визначення розміру на двох дітей судом рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому воно відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає зміні з ухваленням нового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей у розмірі єдиної частки від заробітку - 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 21 жовтня 2021 року та до досягнення повноліття найстаршою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже колегія суддів вважає, що в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню. Що стосується укладеного між сторонами договору між сторонами нотаріально посвідченого договору від 22 липня 2014 року щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини колегія суддів зазначає наступне. Сімейним кодексом України також передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. Такий договір укладається в письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням (ч. 1 ст. 189 СК України). В такому випадку, у визначенні умов договору беруть участь обидва з батьків, як платник, так і одержувач, у зв`язку з чим враховуються інтереси кожного з них. Як наслідок, ймовірність того, що договір буде виконаний належним чином, а сторони не будуть ухилятись від виконання своїх зобов`язань, є більш істотною. На договір про сплату аліментів на дитину розповсюджуються загальні положення договірного права: при його укладенні у тому числі застосовується принцип свободи договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). У зв`язку з цим, сторони можуть включити в договір інші умови та положення, в додаток до тих, що регулюють сплату аліментів. Наприклад, договір про сплату аліментів може містити умови про порядок зустрічей батьків з дитиною, участь батьків у додаткових витратах тощо. Разом з тим, сімейним законодавством встановлені певні обмеження принципу свободи договору при укладенні договорів про сплату аліментів на дитину - умови договору не можуть обмежувати права та гарантії дитини, встановлені законом (ч. 2 ст. 189 СК України). Як вбачається з укладеного між сторонами нотаріально посвідченого договору від 22 липня 2014 року, предметом цього договору є здійснення батьківських прав щодо утримання дитини та визначення місця проживання дітей, а саме те, що відповідно до цього договору Батьки домовились про місце проживання дітей та порядок здійснення батьківських прав Батьком та Матір`ю , які проживають окремо від дитини (п.1.2), а також передбачено місце проживання дітей за кожним із батьків (п.1.3). В даному договорі також зазначено права та обов`язки батьків ті які проживають з дитиною та ті які стосуються батьків що проживають окремо від дитини (розділ 2, 3). При цьому, даний договір в розумінні ст. 189 СК України не передбачає порядок сплати аліментів, отже застосовуються загальні норми СК України щодо стягнення аліментів на утримання дитини відповідного віку. Доводи ОСОБА_1 про те, що укладення договору про визначення місця проживання неповнолітніх дітей між сторонами у справі звільняє його від обов`язку утримувати матеріально своїх неповнолітніх синів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Пивоварова Володимира Івановича задовольнити частково. Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року у цій справі змінити. Виклавши абзац перший резолютивної частини рішення, після слів задовольнити частково в наступній редакції. «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третини) частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2021 року, до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Дашковська А.В.Маловічко С.В.