Постанова 4813 № 507/2399/23

Номер провадження: 22-ц/813/4970/24 Справа № 507/2399/23 Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Берзінь Сергія Людвиговича, представника ОСОБА_1 на заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року, постановленого під головуванням судді Вужиловського О.В., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 34271,78 грн., з яких: 12166 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 22105,78 сума заборгованості за відсотками. В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 31 березня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 599968832, відповідно до умов якого, товариство зобов`язалося надати у власність позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах зазначених в договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за його користуванням. Позивач виконав умови договору та передав відповідачу кошти, однак, відповідач не сплачувала своєчасно кредит та відсотки, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 34271 грн. 78 коп., з яких: 12166 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 22105 грн. 78 коп. сума заборгованості за відсотками. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 25/1118-01, а в подальшому і додаткові угоди, відповідно до яких право вимоги за кредитним договором укладеним 21 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон плюс». 20 жовтня 2022 року позивач уклав із ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу, відповідно до якого, права вимоги за кредитним договором № 599968832, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перейшли до позивача. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, відповідач має заборгованість перед позивачем в загальній сумі 34271 грн. 78 коп. Заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 34271 грн. 78 коп. та судові витрати в розмірі 2684 грн. 00 коп., всього 36955 грн. 78 коп. 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 04 березня 2024 року залишена без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням суду, адвокат Берзінь С.Л., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду частково та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість зі сплати процентів у сумі 710,60 грн. за кредитним договором, в інший частині позову відмовити повністю, посилаючись на неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що ОСОБА_1 повністю виплатила тіло кредиту в розмірі 22000 грн. та несплаченими залишились лише проценти у розмірі 710,60 грн. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, а рішення суду законним та таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 34271, 78 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з наступних підстав. Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані умови укладеного кредитного договору, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості. Однак, колегія суддів з такими висновками суду не погоджується, за таких підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 31 березня 2021року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 599968832, відповідно до умов якого, товариство зобов`язалося надати у власність позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах зазначених в договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за його користуванням. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31 грудня 2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 135 від 25.05.2021 до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 599968832. 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України). Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦК України). Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до п. 1.1. договору №599968832 від 31.03.2021 року укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 22000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 5). Згідно з п. 1.2. кредит надається строком на 19 днів від дати отримання кредиту позичальником (а.с. 5). П. 1.3. передбачає, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умовами якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Відповідно до п. 1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Як вбачається з додатку №1 до договору №599968832 від 31.03.2021 року сторони погодили графік розрахунків відповідно до якого встановлений термін платежу 19.04.2021 року; сума кредиту 22000 грн.; нараховані проценти 710,60 грн.; до сплати разом 22710,60 грн. (а.с. 7 зв.б.). З паспорту споживчого кредиту також вбачається, що сума кредиту складає 22000 грн. на строк кредитування 19 днів, з процентною ставкою 62,05% загальні витрати за кредитом складають 710,60 грн. та орієнтовна загальною вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складає 22710,60 грн. (а.с. 8). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі, оскільки не звернув уваги на те, що договір укладено 31 березня 2021 року на 19 днів. Після його закінчення, ОСОБА_1 , з порушенням десятиденного строку, а саме 29 квітня 2021 року сплатила за кредитним договором тіло кредиту у розмірі 22000 грн. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не заявлялась вимога про стягнення відсотків у відповідності до ст. 625 ЦК України, а тому підстав на нарахування відсотків з моменту закінчення договору у визначеному позивачем розмірі не має. Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 34271,78 грн., оскільки ОСОБА_1 за кредитним договором повністю виплатила тіло кредиту у розмірі 22000 грн. та несплаченими залишилися проценти визначеному в договорі розміру 710,60 грн. При цьому позивачем не було заявлено про стягнення непогашеного залишку відсотків у розмірі 710,60 гривен, відповідно до ст. 625 ЦК України. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 710,60 грн., оскільки сторони погодили вказаний розмір процентів при укладанні кредитного договору. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неповно з`ясовані обставини справи, в зв`язку з чим неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 710,60 грн. За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга адвоката Берзінь С.Л., представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог у повному обсязі з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір за подання позову у розмірі 2684 грн., при зверненні до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн. (а.с. 54, 62). З урахуванням того, що апеляційна скарга адвоката Берзінь С.Л., представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», колегія суддів дійшла до висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позову пропорційно задоволеним позовним вимогам (2,07%) у розмірі 26,67 грн., що відповідає пропорційності заявлених позовних вимог. З урахуванням задоволення апеляційної скарги з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3220, 80 грн. за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційне задоволеним позовним вимогам, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одній іншу частину судових витрат. Колегія суддів, з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, вважає, що з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати у розмірі (3220,80 грн - 26,67 грн.) 3194 грн. 13 коп. З огляду на положення п.1 ч. 6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Берзінь Сергія Людвиговича, представника ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року скасувати. Прийняти постанову. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за процентами у розмірі 710 гривень 60 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) гривні 13 копійок. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова