Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/10020/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1263/25Головуючий по 1 інстанції Справа №711/10020/24 Категорія: 304090200 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович відповідач: ОСОБА_1 особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко Ольга Василівна; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Ольги Василівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 434729832 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua та ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику. Після чого ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку в якій вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані та підписав кредитний договір електронним підписом. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. А позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 08.05.2021 року позичальник підписав додаткову угоду до кредитного договору № 434729832 від 07.05.2021 року, якою збільшив суму кредиту на суму 13100,00 грн. Також, 11.05.2021 року позичальник підписав додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору, якою збільшив суму кредиту на суму 2000,00 грн. Відповідно до платіжних доручень від 07.05.2021 року. 08.05.2021 року, 11.05.2021 року Товариство перерахувало грошові кошти в сумі 18100 грн. на банківську карту відповідача. Всупереч умов договору № 434729832 від 07.05.2021 року ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 57869,00 грн., яка складається з наступного: 18000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 39769,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 зі строком до 28.11.2019 року. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд Додаткових угод № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12. 2022 року та №32 від 31.12. 2023 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 31.12.2024 року включно. Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 22.06.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 139. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строком дії до 04.08.2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно. 28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №2810/24/Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором №434729832 від 07.05.2021 року у сумі 57869 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.05.2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року у розмірі 57869, 00 грн. та судовий збір в розмірі 2422,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко О.В. подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.05.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено неправильне застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права. Як зазначено у позовній заяві та судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 434729832 у формі електронного документа з використанням електронного документа з використанням електронного підпису. Проте, вказаний договір не містить інформації про підписання їх відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. У графіку розрахунків, який є додатком до договору від 07.05.2021 року зазначено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором, але графік розрахунків не є кредитним договором і його підписання не свідчить про волевиявлення відповідача на його підписання. Також позивачем до матеріалів справи долучено додаткові угоди до договору від 07.05.2021 року, згідно яких 08.05.2021 року відповідачем оформлено кредит на суму 13100,00 грн. та 11.05.2021 року - оформлено кредит на суму 2000,00 грн. Однак, жоден з цих документів не підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також позивачем не надано довідок щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено про підписання відповідачем додаткових угод про збільшення сум позики. Відповідно до умов кредиту кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредиту на суму 3000,00 грн. строком на 10 днів від дати отримання кредиту позичальником. Отже, нараховані платежі за неповернення кредиту у сумі 3000,00 грн., тобто проценти на прострочену заборгованість в сумі 39769,00 грн., суперечить вимогам законодавства. Заборгованість за процентами не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та підлягає стягненню в сумі 15% від простроченого платежу, одержаної відповідачем за договором. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що договір факторингу № 28/111/-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05.08.2020 року № 05/0820-01 ТОВ «ФК « Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «Ейс» за догвоором факторингу № 810/24/Е від 28.10.2024 року. Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Представник ТОВ «ФК «Ейс» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс». Вказує, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів, а саме: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; за користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення. Отже, відповідно до позиції Верховного Суду після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України. У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В ході розгляду справи встановлено, що 07.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 434729832, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати останньому кредит на суму 3000,00 грн., а відповідач зобов`язався протягом 10 днів від дати отримання кредиту, повернути його та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV99Х5F. Відповідно до п. 1.3. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк кредитного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позивальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Відповідно до п. 1.4. договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Відповідно до п. 1.5. договору, позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу) з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду. Відповідно до п. 1.9. договору, попередній розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та терміном платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору та у Графіку розрахунків наведеному у Додатку № 1 до цього Договору. Відповідно до п. 1.11. Договору, збільшення розміру Дисконтної, Індивідуальної, Базової процентних ставок та розмір процентів, що нараховується після закінчення Дисконтного періоду в порядку, що не визначений цим Договором в односторонньому порядку Кредитодавцем без згоди позичальника не допускається. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали додаткові угоди до кредитного договору № 434729832 від 07.05.2021 року. Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 08.05.2021 року, сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 13100, 00 грн. з 08.05.2021 року на строк дії договору № 434729832 від 07.05.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони кредитного договору № 434729832 від 07.05.2021 року погодили графік розрахунків, а саме загальна сума кредиту 16100 грн.; нараховані проценти 961,35 грн.; до сплати (разом) 17061,35 грн. Згідно із п. 1 додаткової угоди від 11.05.2021 року, сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2000, 00 грн. з 11.05.2021 року на строк дії договору № 434729832 від 07.05.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони кредитного договору № 434729832 від 07.05.2021 року погодили графік розрахунків, а саме: загальна сума кредиту 18100,00 грн.; нараховані проценти 1039,35 грн.; до сплати (разом) 19139,35 грн. Строк дії кредитного договору № 434729832 від 07.05.2021 року до 20.05.2021 року включно. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18100,00 грн. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями від 07.05.2021 року на суму 3000,00 грн.; від 08.05.2021 року на суму 13100,00 грн. та від 11.05.2021 року на суму 2000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року становить 57869,00 грн., яка складається: 18100,00 грн. заборгованість по кредиту; 39769,00 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування за кредитом. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28.11.2019 року. Додатковими угодами від 28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року включно. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року до 31.12.2022 року. Слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі. 05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року строк дії договору закінчується 04.08.2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. 03.08.2021 року та 30.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладали додаткові угоди до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, якими, зокрема дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно. Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб. Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 434729832 від 07.05.2021 року, що підтверджується копією реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року. 28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Ейс» договір факторингу № 2810/24/Е. За цим договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язувалося передати ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги, яке воно мало до ОСОБА_1 за договором кредиту № 434729832 від 07.05.2021 року, що підтверджується копією реєстру боржників від 28.10.2024 року. Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав у зв`язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору взяв на себе зобов`язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок ним був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту за тілом кредиту в розмірі 18100,00 грн. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості (за тілом кредиту). Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредиту. Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Відповідно до п. 1.4 договору № 434729832 від 07.05.2021 року за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 604,99 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідно до платіжних доручень від 07.05.2021 року, від 08.05.2021 року, від 11.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 18100,00 грн. на банківську карту відповідача. Тобто, строк кредитного договору № 434729832 розпочався 07.05.2021 року та діяв до 20.05.2021 року (з врахуванням додаткових угод, які були укладені між Товариством та ОСОБА_1 ). Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 434729832 заборгованість за період з 28.10.2024 року по 05.11.2024 року становить 57869 грн., яка складається 18100,00 грн. прострочене тіло; 39769,00 грн. прострочені відсотки. Як вбачається з розрахунку заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Товариством здійснювалось нарахування відсотків за період з 07.05.2021 року по 17.05.2021 року по 117,65 грн. в день; 21.05.2021 року по 22.06.2021 року нараховано по 416,30 грн. в день. Отже, Товариством здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, передбаченого кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року. Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 10 днів з дня отримання коштів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, а саме в розмірі 1039,35 грн. Доводи позивача, що у Товариства наявні правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії, так і після спливу строку кредитування, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вимоги про стягнення процентів, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання в порядку визначеному ст. 625 ЦК України позивачем в суді першої інстанції не заявлялися. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оспорював укладений між ним та первісним кредитором договір та додаткові угоди до кредитного договору та з позовом про визнання їх недійсними в цілому або в їх частині до суду не звертався. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині неукладення кредитного договору № 434729832 від 07.05.201 року та додаткових угод до кредитного договору від 08.05.2021 року та 11.05.2021 року. Твердження апелянта, що позивач не надав до суду доказів отримання боржником коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки перерахування кредитних коштів за вищевказаним договором відбувалося на рахунок відповідача ОСОБА_1 , який він вказав при оформленні договору. Доказів про неотримання кредитних коштів, відповідач не надав. Кредитні кошти за вказаним договором надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, відтак всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору № 434729832 від 07.05.2021 року, копії додаткових угод до договору № 434729832 від 07.05.2021 року, які підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року в сумі 19139,35 грн., яка складається з 18100,00 грн. тіло кредиту, 1039,35 грн. відсотки за користування кредитом. Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору в частині нарахування відсотків за кредитним договором і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси підлягає до зміни в частині розміру заборгованості за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» шляхом її зменшення з 57869,00 грн. до 19139,35 грн. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Рішення в частині судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» змінити, зменшивши розмір судових витрат з 2422,40 грн. до 801,08 грн. Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково (66,93%), тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2431,97 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, у х в а л и л а : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Ольги Василівни задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 434729832 від 07.05.2021 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» з 57869,00 грн. до 19139,35 грн.; зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» з 2422,40 грн. до 801,08 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 2431,97 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді