Постанова 4808 № 344/18319/24

Справа № 344/18319/24 Провадження № 22-ц/4808/278/25 Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Бойчука І.В., Пнівчук О.В., секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на рішення (заочне) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Кіндратишин Л.Р. 02 грудня 2024 року у м. Івано-Франківськ, повний текст якого складено 02 грудня 2024 року, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 рокуТовариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»(далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»)подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 29.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 584200409 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 11000 грн. Поряд з цим, 28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №584200409 від 29.01.2021 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №584200409 від 29.01.2021 року. В подальшому, 14.02.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №14/02/2022-01. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №14/02/2022-01 від 14.01.2024 року, до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 39 122,00 грн, з яких 11 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28 122,00 грн - заборгованість за відсотками. Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором №584200409 від 29.01.2021 року у розмірі 39 122,00 грн та судові витрати (а.с. 1-17). Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням (заочним) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 рокуу задоволенні позову відмовлено (а.с.109-116). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Юніт Капітал» не надало належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 584200409, оскільки кредитний договір укладено 29 січня 2021 року, а договори факторингу, за умовами яких від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до наступного (нового) кредитора ТОВ «Таліон Плюс», в подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси передано право вимоги за кредитним договором, які були укладені 28.11.2018 року та 05.08.2020 року відповідно, тобто задовго до укладення кредитного договору. Крім того, у договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року не зазначена ціна, за яку відбулося відступлення права вимоги, а також не зазначено розмір вимоги до боржника ОСОБА_1 , яка відступається. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» подано апеляційну скаргу з мотивів незаконності та необґрунтованості рішення суду, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд правильно встановив факт укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Водночас, суд дійшов помилкового висновку про недоведення факту відступлення права грошової вимоги. В обґрунтування зазначених доводів апеляційної скарги представник товариства наводить обставини, викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. З урахуванням всіх додаткових угод, долучених до позовної заяви, строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року. Пунктом 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності у сторін. Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Отже, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. 06 квітня 2021 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 128, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 584200409 від 29 січня 2021 року. Тобто договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, оскільки він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії. За таких обставин, право вимоги за кредитним договором № 584200409 від 29 січня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 06 квітня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №

128. Стороною позивача надано всі належні документи факторингового ланцюгу, що свідчать про належний перехід права вимоги. Водночас, оскільки повний реєстр містить персональні дані інших боржників, то суду надано лише витяги з реєстрів заборгованості. Також представник апелянта звертає увагу суду на те, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору у цій справі. Зазначає, що в подальшому, а саме, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Строк дії договору факторингу закінчується 04 серпня 2021 року. Предметом вказаного Договору є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згодом ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали низку додаткових угод: № 2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжили строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу сторони передбачили право Фактора розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 14 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та апелянтом ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступило право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, долучено до позовної заяви. Отже, згідно із витягом з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 39 122,00 грн. За самим реєстром боржників, складеним 06.04.2021 року на виконання умов договору факторингу, первісним кредитором передано дійсне право вимоги до відповідача за кредитним договором, яке існувало на момент такої передачі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи викладене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 8422,40 грн судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7633,60 грн (а.с.131-142). Позиція інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду У судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції та в електронний кабінет сторін.. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що 29.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 584200409 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 11000,00 грн (п. 1.1.), строком на 30 днів ( п.1.2.), орієнтовна реальна процентна ставка складає 529,25% річних за користування кредитом протягом дисконтного періоду, що становить 1,45% в день (п. 1.4.1.), 839,505%, що становить 2,30% в день, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду ( п. 1.7.2.), орієнтована загальна вартість кредиту за дисконтною процентною ставкою складає 15785,00 грн ( а.с. 33-35, том 1). Про вказане також свідчить паспорт споживчого кредиту до договору № 584200409 від 29.01.2021 року ( а.с. 32, том 1). Згідно платіжного доручення № 1103714c-3d10-4c50-b25b-9b7644dd06a0 від 29.01.2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 згідно договору № 584200409 від 29.01.2021 року, в сумі 11000,00 грн (а.с. 52, том 1). 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату та на умовах, визначених у договорі. Згідно з п. 2.2. сторони погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержанні ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника, разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за кредитним договором, та у випадку укладення більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по встановленій формі, підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу Прав вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги ( п. 4.1.). Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року (а.с. 55-58, том 1). 28.11.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони погодили внести зміни до п. 8.2., а саме: строк дії Договору встановлено до 31 грудня 2020 року (а.с. 61, том 1). 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою сторони виклали Договір Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року у новій редакції. Зокрема, згідно з п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. У п. 8.1 договору вказано про те, що договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. п. 8.2 договору викладено в редакції: «Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором»; з моменту переходу прав вимоги від клієнта до фактора згідно відповідного Реєстру прав вимоги, підписаного сторонами за умовами цього договору, фактор набуває статусу володільця бази персональних даних Боржників, прав вимоги до яких відступаються згідно з цим договором. (а.с. 62-66, том 1). Відповідно до додаткової угоди №27 від 31.12.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 67, том 1). Згідно додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 68, том 1). Відповідно до додаткової угоди №32 від 31.12.2023 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 69, том 1). 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1), право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку; цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатки, строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 66-68, том 1). Згідно додаткових угод № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року до Договору факторингу №05/0820-01, укладених між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно (а.с. 77-78, том 1). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №584200409 від 29.01.2021 року в розмірі 39122,00 грн (а.с. 79, том 1). 14.02.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №14/02/2022-01, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язується відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату та на умовах, визначених у договорі (п. 2.1); в п.4.1. вказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги у формі встановленій у відповідному Додатку. Строк дії договору закінчується 14.02.2023 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами своїх зобов`язань (а.с. 81-83, том 1). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 14.02.2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 року відступає на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №584200409 від 29.01.2021 року в розмірі 39122,00 грн (а.с. 85, том 1). Застосовані норми права Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Як встановлено з матеріалів справи, 29 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №584200409 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV8SC39, сума 11 000,00 грн, строк 30 днів. Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивачем доведено факт укладення між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору № 584200409 від 29.01.2021 року. Відповідно до платіжного доручення від 29.01.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 000, 00 грн, що підтверджується належними доказами. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами. Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги за договором № 584200409 від 29.01.2021 року на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018 року, 05.08.2020 року та 14.02.2024 року, та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, а також на підставі вищевказаних реєстрів прав вимоги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Так, з матеріалів справи встановлено, що 28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 31.12.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (а.с.67, том 1). 31.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року (а.с.68, том 1). 31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року (а.с.69, том 1). Згідно витягу з реєстру прав вимоги №128 від 06.04.2021 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр, за яким обчислюється заборгованість за кредитним договором №№584200409 від 21.01.2021 року на загальну суму 25966,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 11000,00 грн, по відсоткам 14966,00 грн (а.с.70-71, том 1). 05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.72-74, том 1). Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 05/0820-01, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. 03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно (а.с.77, том 1). 30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно (а.с.78, том 1). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №584200409 від 29.01.2021 року в розмірі 39122,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, по відсоткам 28122,00 грн (а.с. 79, том 1). 14 лютого 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 (а.с.81-83, том 1). За умовами даного Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги; в п.4.1. договору передбачено, що право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги у формі встановленій у відповідному Додатку. Строк дії договору закінчується 14.02.2023 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 14.02.2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №584200409 від 29.01.2021 року в розмірі 39122,00 грн, , з яких: заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, по відсоткам 28122,00 грн (а.с. 85, том 1). Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору №584200409 від 29.01.2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином. При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів. Щодо заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п. 1.1. договору №584200409 від 29.01.2021 року кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі 11000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредит надається строком на 30 днів (п.1.2 кредитного договору). Згідно п.1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 529,25 відсотків річних, що становить 1,45 процентів від суми Кредиту за кожен день користування ним. Пунктом 1.4. договору встановлено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процента ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Відповідно до п.1.5., 1.6 договору позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п.1.3. цього договору не пізніше строку, вказаного в п.1.2. цього договору. Пунктом 3.3. договору передбачено, що у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нарахувати позичальнику пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним Договором. Відповідно до п.4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеного в п.1.7.2. цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» позивачем надано платіжне доручення від 29.01.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок відповідачки (кредитна картка № НОМЕР_1 ) на суму 11000, 00 грн. Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором заборгованість відповідача за кредитним договором №584200409 від 29.01.2021 року, станом на 04.09.2024 року (включно) складає 39122,00 грн грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, по відсоткам 28122,00 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки у розмірі 28122,00 грн нараховано у період з 06.04.2021 року по 28.05.2021 року, тобто поза межами строку кредитування (30 днів). Апелянт, вимагаючи стягнення процентів у розмірі 28122 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не враховує правову природу цих процентів. Важливо розрізняти проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, та проценти, що нараховуються за порушення зобов`язання (неустойку). Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання. Вона передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ключовим тут є те, що ці три проценти річних, або інший встановлений розмір, є платою за користування грошима кредитора протягом періоду прострочення. Вони компенсують кредитору втрату можливості використання власних коштів, які мали бути повернені вчасно. Тобто, ці проценти є своєрідною платою за час, протягом якого боржник продовжував користуватися коштами кредитора, незважаючи на настання строку виконання зобов`язання. Отже, у цих правовідносинах строк кредитного договору визначається у 30 днів, оскільки інший строк не був узгоджений сторонами, бо певна подія, обумовлена договором, не настала позичальник не активував функцію продовження строку дисконтного періоду. У цьому випадку дисконтний період договору співпав із строком договору. Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що встановлений в п.1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитора функції продовження строку Дисконтного періоду. Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку, визначеного в пункті 1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 529,25% річних, що становить 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Обчислення розміру процентів за користування кредитом, виходячи із визначеної у цьому пункті договору процентної ставки: 11000х1,45% х30=4785,00 грн. Така ж процентна ставка та загальні витрати за кредитом в розмірі 4785,000 грн зазначені в інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с.32, том 1). Лише за умови продовження дисконтного періоду розмір процентів за користування кредитом обчислюється за пунктами 1.4.2 або 1.4.3, але ця подія не настала. Тому помилковими є вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 28122,00 гривень, які були нараховані поза строком кредитування. За законом позивач не вправі нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом після закінченні строку дії договору, тобто після 28.02.2021 року. Після закінчення строку кредитного договору позивач має право на стягнення грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором. У пункті 4.3 договору визначено, що сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії кредитного договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п.1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так,частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитором й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування. Такий розмір процентів як відповідальність за ст.625 ЦК України (за неправомірне користування кредитними коштами), визначений у п.1.7.2. договору. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») . Така правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30.01.2025р. у справі № 341/416/20. Однак позивач у позовній заяві лише процитував положення частини 2 статті 625 ЦК України (а.с.10, том 1) та пункту 1.7.2. договору та не просив про стягнення з відповідача грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України та не навів такого розрахунку і такого розрахунку до матеріалів справи не додано. Навпаки, позивач подав лише розрахунок процентів, сума яких в розмірі 28122,00 є саме заборгованістю по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що в розумінні закону є платою за кредит, тобто за правомірне користування кредитними коштами. Вимагаючи проценти за неправомірне користування кредитними коштами, позивач мав визначити період такого користування, застосувавши відповідну процентну ставку, вивести суму процентів, яка мала вимагатися відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому апелянт не позбавлений права на подання відповідного позову до відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитом у розмірі 15785,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 11 000,00 грн, по відсоткам 4785,00 грн. З урахуванням вище викладеного, на підставі ч.1 п.п.1,3,4 ст.376 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованісті за кредитним договором №584200409 від 29.01.2021 року у розмірі 15 785,00 грн, яка складається з: 11000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4785,00 грн - заборгованість за відсотками. Щодо судових витрат Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги на 40,35% (15785х100/39122), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2443,60 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та за розгляд справи апеляційним судом (2422,40+3633,60=6056; 6056х40,35%). Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Тараненко А.І. просив суд стягнути із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну допомогу у розмірі 10 000 грн, з яких 6 000 грн в суді першої інстанції та 4 000 грн в апеляційній інстанції. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона скаржника надала копію договору про надання правової допомоги № 02/030424 від 03 квітня 2024 року, що підписано сторонами АО «Тараненко і партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.20-21, том 1). Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 02/030424 від 03.04.2024 року. Відповідно до п. 3.5. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Також, позивачем надано протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 02/030424 від 03.04.2024 року, який є додатком до договору (а.с.21, том 1), додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги 02/030424 від 03.04.2024 року (а.с.22-25, том 1), а також акт прийому-передачі наданих послуг від 03 квітня 2024 року (а.с.26, том 1). Актом прийому-передачі наданих послуг від 03 квітня 2024 року, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 02/030424 від 03.04.2024 року, АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви - 5 000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи - 500 грн (1 год), надання усної консультації щодо складання позовної заяви - 500 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 6000 грн. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації. Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. До апеляційної скарги скаржником було долучено акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 02/030424 від 03.04.2024 року, яким АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання апеляційної скарги 4000, 00 грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки правова позиція скаржника на час складання апеляційної скарги була вже сформована та не потребувала додаткового вивчення судової практики та положень законодавства, а відтак, підлягає зменшенню до 1000 грн. Відтак, слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 4000,00 грн за надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанції. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного, керуючись ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» залишити задовольнити. Рішення (заочне) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою діяльністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, заборгованість за кредитним договором №584200409 від 29.01.2021 року у розмірі 15 785,00 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень нуль копійок). В іншій частині у задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою діяльністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, судові витрати у розмірі 2443,60 грн (дві тисячі чотириста сорок три гривні шістдесят копійок) за сплату судового збору та 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 13 червня 2025 року.