Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/10120/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2024 року м. Чернівці Справа № 727/10120/23 Провадження №22-ц/822/156/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М., суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н., секретар Тодоряк Г.Д., учасники справи: позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2023 року, головуючий у І-й інстанції Терещенко О.Є., ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») у вересні 2023 році звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №772555566 і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. Договір поруки не укладався, сам відповідач зобов`язався погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідач перестав виплачувати тіло кредиту та відсотки, інші виплати, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. 08 червня 2019 року вказана фінансова установа ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклала з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01 і право вимоги перейшло вже тепер до ТОВ «Таліон Плюс» і замість стягувача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стягувачем стало ТОВ «Таліон Плюс». 13 лютого 2021 року вказана фінансова установа ТОВ «Таліон Плюс» уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» договір факторингу № 05/0820-01 і право вимоги перейшло вже тепер до ТОВ ФК «Онлайн фінанс» і замість стягувача ТОВ «Таліон Плюс» стягувачем стало ТОВ ФК «Онлайн фінанс». 04 серпня 2023 року вказана фінансова установа ТОВ ФК «Онлайн фінанс» уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» договір факторингу № 04/08/23-01 і право вимоги перейшло вже тепер до ТОВ ФК «Ейс» і замість стягувача ТОВ ФК «Онлайн фінанс» стягувачем стало ТОВ ФК «Ейс», тобто позивач. Просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №772555566 у розмірі 43 386,38 грн та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2023 року позов ТОВ ФК «Ейс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №772555566 від 18.12.2021 року у розмірі 43 386,38 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 дійсно 18 грудня 2021 року укладено кредитний договір №772555566, а тому доводи сторони відповідача щодо недоведеності укладення вказаного договору є безпідставними. При визначенні розміру заборгованості суд виходив з наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не спростований стороною відповідача. На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що позивач не надав жодної інформації яким саме чином відповідач нібито проходив ідентифікацію. Не надано копію паспорту, ідентифікаційного коду відповідача, які б могли свідчити, що відповідач подавав будь-яку персональну інформацію для укладення кредитних договорів. Будь-яких доказів, окрім роздруківки договору, яка не містить підпису відповідача ані одноразовим ідентифікатором, ані власноручного підпису, позивачем до суду не надано. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ Манівео швидка фінансова допомога», можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Надана позивачем роздруківка не містить обов`язкових реквізитів, як того вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме, в ній відсутній підпис та ініціали працівника банківської установи, яка нібито проводила вказаний переказ. Не надано жодного належного та допустимого доказу, що картковий рахунок 5457-08ХХ-ХХХХ-8795 належить/використовується саме відповідачем. На момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи, що кредитний договір було укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Для укладення договору відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua та подав відповідну заявку на кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів, що підтверджується матеріалами справи. Кредитний договір № 772555566 від 18.12.2021 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №MNV4G52Uбуло направлено позичальнику 18.12.2021 о 2:51:42 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на Документ сформований в системі отримання грошових коштів НОМЕР_1 ; одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 18.12.2021 о 2:52:15 годині, після чого відповідач натиснув кнопку ««Відправити/ Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі 17 500,00 грн, встановленому Кредитним договором, що підтверджується платіжним Дорученням № e5a17b07-5b5c-477d-b1fd-d4bbbea66241 від 18.12.2021 року. На момент заповнення заявки на отримання кредиту платіжна картка № 5457-08XX-XXXX-8795 належала відповідачу, на яку останній отримав грошові кошти відповідно до умов договору належним чином, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відбулося з передачею відповідного реєстру, тому доводи відповідача про те що право вимоги до ОСОБА_1 не перейшло, є хибними. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 18 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №772555566 (далі- договір). Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 17 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ Манівео швидка фінансова допомога». Згідно з п. 1.7. Договору кредитна лінія надавалась Позичальнику строком на 11 днів від дати отримання Кредиту (далі - Дисконтний період), а саме до 29.12.2021 року. Пунктом 1.9. Договору визначено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 587,65 процентів річних, що становить 1,61 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 587,15 процентів річних, що становить 1,61, процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. 1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів з; Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. У пункті 5.3. Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи цього дострокового розірвання, е процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. У пункті 5.14 Договору зазначено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Як убачається із Договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується розділом 6 Договору "Реквізити сторін" (а.с.38-41). Отже, Договір був вчинений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми. Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляє, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється, на номер телефону, вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником договору. Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз`яснюється Позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, необхідно ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства і відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку "ТАК", що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з відповідачем. Кредитний договір № 772555566 від 18 грудня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 договору кредитної лінії в електронній формі. Тобто, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 не був би укладений. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" виконало свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 772555566 від 18.12.2021 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі 17500 для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 №5457-08XX-XXXX-8795, що підтверджуються платіжним дорученням від 18.12.2021 року № e5a17b07-5b5c-477d-b1fd-d4bbbea66241 (а.с. 7), що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію та отримав кредитні кошти від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". За такого, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 договору кредитної лінії в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором. Враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності укладання договору саме відповідачем. Посилання апелянта на недоведеність отримання ним кредитних коштів спростовується копією платіжного доручення від 18.12.2021 року № e5a17b07-5b5c-477d-b1fd-d4bbbea66241 про перерахування ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" грошових коштів у розмірі 17 500 грн, у якому призначення платежу зазначено: переказ коштів згідно договору № 772555566 від 18.12.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № №5457-08XX-XXXX-8795 (а.с. 7). Частиною 6 статті 95 ЦПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Проте відповідач, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, клопотань про витребування їх оригіналів суду не заявляв, як і не заявляв клопотань щодо перевірки належності банківського рахунку, на який вказані кошти були перераховані. Доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитних коштів ОСОБА_1 , останнім не надано. Отже, отримання відповідачем коштів за договором кредитної лінії № 772555566 від 18.12.2021 року в розмірі 17 500 грн не спростовано. Також відповідачем не надано доказів повернення отриманих у кредит коштів кредитору. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем не виконувалися умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту, яка станом на 05 травня 2022 року становила загальну суму 43 386, 38 грн, з яких: 17 499,25 грн - заборгованість по основному боргу, 25 887,13 грн - заборгованість за відсотками, що вбачається із розрахунку ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (а. с. 143-144, 145). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161 гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду". Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції правомірно врахував наданий банком розрахунок заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його, що є його процесуальним обов`язком. Відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №772555566 від 18.12.2021 р., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року (а.с.53). Відповідно до Додаткової угоди №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020 р., але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, та копію Додаткової угоди №25 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №772555566 від 18.12.2021 р., що підтверджується реєстром прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року (а.с.64-65). 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року. Відповідно до Реєстру боржників від 04.08.2023 р. до Договору факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 43 386, 38 грн, яка складається із 17 499,25 грн заборгованості за основною сумою боргу та 25 887,13 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.55-58, 62-63). Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором. На підставі пункту 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту статті 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписання Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Апеляційний суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними. З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17). Отже, переглядаючи справу, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18). Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: Н.К. Височанська І.Н. Лисак