Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/2212/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 червня 2023 року м. Чернівці Справа № 727/2212/23 Провадження № 22-ц/822/522/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю., секретар: Собчук І.Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2023 року, головуючий у І-й інстанції - Бойко М.Є., ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25 жовтня 2011 року. Зазначав, що в зв`язку із погіршенням стану його здоров`я він потребує підтримуючої терапії та реабілітації, а також періодичного стаціонарного лікування, а розмір заробітної плати, яку він отримує, за відсутності інших джерел доходів, враховуючи йому необхідні витрати на придбання медикаментів, кожного року проведення операційних втручань та придбання необхідних речей, не забезпечує йому гідне існування. Просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання їх неповнолітньої доньки, 2007 року народження, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року по справі № 2-2655/2011, у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року по справі № 2-2655/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів, який просить позивач зменшити до 1/4 частки, з урахуванням доходів відповідачки, буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку їхньої дитини, враховуючи зокрема, що розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 на час вирішення спірних правовідносин складає орієнтовно 35 953 грн, в зв`язку із чим 1/4 частка його заробітку буде становити 8 988 грн. Такий розмір аліментів є достатнім для належного утримання доньки, відповідає її інтересам та потребам на достатній рівень її матеріального забезпечення, а також не порушує прав сторін, на які покладається рівний обов`язок з утримання дитини та узгоджується з вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості тощо. Вказаний розмір аліментів також є розумним, пропорційним, не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав та інтересів дитини і щодо урахування матеріального становища та стану здоров`я позивача. Доказів, що такий розмір аліментів не буде достатнім для утримання дитини ОСОБА_2 , суду не надано. На зазначене рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається не те, що рішення суду є незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки зроблені судом не відповідають дійсним обставинам справи та всупереч доказам наявним в матеріалах справи. Зазначає, що задовольняючи позов, суд фактично обмежився переліком діагнозів ОСОБА_1 , без наявності будь-яких висновків лікарів щодо погіршення стану здоров`я позивача і погіршення його життєдіяльності. Не враховано стан здоров`я відповідача, а також їхньої дитини. Вказує, що майновий стан позивача значно покращився з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів. На апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що на час звернення із позовною заявою про зменшення розміру аліментів стан здоров`я позивача значно погіршився та потребує постійного лікування та операційного втручання. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 жовтня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30 квітня 2006 року у відділі РАЦСу Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №454. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25 жовтня 2011 року. Дитина проживає разом з позивачкою. Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27 вересня 2011 року №599/16 визначено участь у вихованні дитини і встановлено порядок побачення громадянину ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : перша, третя неділя місяця з 09:00 до 13:00 ; друга, четверта середа місяця з 16:00 до 19:00 . З матеріалів справи вбачається, що дохід позивача, який офіційно працевлаштований, за останній рік, що передував зверненню до суду, складається із заробітної плати, розмір якої дорівнює за цей період 431 446,84 грн, аліменти за цей ж час ним сплачено в умі 143 815,61 грн, заборгованості по ним він не має (а.с.31). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 транспортний засіб "Renault Logan" НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07 квітня 2023 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка квартири в АДРЕСА_1 . З листа-відповіді Центру відновлення зору Анатолія Совви від 07 лютого 2023 №7 вбачається, що ОСОБА_1 є пацієнтом вказаної вище медичної установи з 12 лютого 2019 року. Станом на 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: артифакія OU (обидва ока). Ретинопатія OD (праве око). Гострота зору: OD (праве око) 0,2%; OS (ліве око) 0,01%. Починаючи з 2019 року, ОСОБА_1 здійснювались наступні оперативні втручання: 12.02.2019 YAG - лазерна операція OS (ліве око) вартістю 2 400 грн.; 19.03.2020 - інтравітреальне введення анті - VEGF в OD (праве око) вартістю 6 950 грн; 04.06.2020 - інтравітреальне введення анті - VEGF в OD (праве око) вартістю 6 800 грн; 31.08.2022 - імплантація інтрокулярної лінзи Tecnis Eyhance ICB Лазер 1 OD (праве око) вартістю 27750 грн ). У зв`язку із погіршенням стану здоров`я, а саме проблем із зором, ОСОБА_1 також проходив стаціонарні лікування, на підтвердження яких, а також витрат, пов`язаних із цим, надав суду відповідні докази, зокрема виписки з історії хвороби, витяги-епікризи, рахунки на оплату та фіскальні чеки (а.с.12-29). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що разом із проблемами зору позивачу також встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ст.2. Транзиторна ішемічна атака в басейні правої середньомозкової артерії, що призвело до його стаціонарного лікування з 28.01.2022 по 02.02.2022 в міській центральній клінічній лікарні у міському інсультному центрі, що підтверджується виписним епікризом з історії його хвороби № 608 (а.с.26), а також з 09.05.2022 по 16.05.2022 та з 17.05.2022 по 31.05.2022 він знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП "Міська поліклініка № 2" (копія виписного епікризу № 2393, 2567, а.с. 27-28). Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 13 лютого 2023 року, виданої лікарем КНП "Міська поліклініка № 2" Мар`ян Н.І. , позивач перебуває під спостереженням у офтальмолога, невролога, кардіолога та терапевта, лікується амбулаторно та періодично отримає стаціонарне лікування. Потребує постійного прийому медикаментів (а.с.29). З довідки про доходи № 61 від 27 березня 2023 року, виданої Буковинським державним медичним університетом, вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року становить 291 602, 36, а, відповідно, її середньомісячний дохід дорівнює 33 566, 28 грн (а.с.57). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частин 1, 3 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок по доведенню обставин покладається на сторони. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стан здоров`я платника аліментів ОСОБА_1 погіршився, що у відповідності до наведених вище положень Сімейного Кодексу є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням раніше. Зменшуючи розмір аліментів, суд першої інстанції правильно вказав, що розмір аліментів, який просить позивач зменшити до 1/4 частки, з урахуванням доходів відповідачки, буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку їхньої дитини, враховуючи зокрема, що розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 на час вирішення спірних правовідносин складає орієнтовно 35 953 грн, у зв`язку з чим 1/4 частка його заробітку буде становити 8 988 грн, що є достатнім для належного утримання доньки, відповідає її інтересам та потребам на достатній рівень її матеріального забезпечення, а також не порушує прав сторін, на які покладається рівний обов`язок з утримання дитини та узгоджується з вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості тощо. Судом першої інстанції враховано, що вказаний розмір аліментів також є розумним, пропорційним, не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав та інтересів дитини і щодо урахування матеріального становища та стану здоров`я позивача. Доказів, що такий розмір аліментів буде недостатнім для утримання дитини ОСОБА_2 , відповідачем не надано, що є його процесуальним обов`язком. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у платника аліментів грошових коштів, витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи. Cама по собі наявність у позивача транспортного засобу та нерухомості не свідчить про безпідставність вимог щодо зменшення розміру аліментів, оскільки майно позивачем прийнято в спадок, що визнається відповідачем. За таких обставин, визначальним у даному випадку є наявна для цього підстава - погіршення стану здоров`я позивача, оскільки це є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції враховував інтереси дитини, яка має право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановив, що стан здоров`я платника аліментів ОСОБА_1 погіршився. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Інші доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення. Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна