LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816592/3820/17

від 27.07.2021 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м.Суми Справа №592/3820/17 Номер провадження 22-ц/816/1031/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., у присутності : особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2019 року, постановлену у складі судді Катрич О.М. у м. Суми, за поданням старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ясенок Інни Юріївни про примусове проникнення до житла боржника, в с т а н о в и в: 24 січня 2019 року старший держаний виконавець Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми ГУТУЮ у Сумській області Ясенок І.Ю. звернулася до суду з поданням, в якому просила надати їй дозвіл на примусове входження до будинку АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, а саме опису рухомого і нерухомого майна боржника ОСОБА_2 . Свої вимоги мотивувала тим, що у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №592/3820/17, виданого 12 березня 2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 20500 доларів США, пені у розмірі 146244 грн 54 коп. та 1800 грн 00 коп. судового збору. Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує . З метою опису належного боржнику майна, на яке може бути звернуто стягнення, державним виконавцем 27 вересня 2018 року та 04 жовтня 2018 року був здійснений вихід до будинку АДРЕСА_1 , 1/3 частина якого належить ОСОБА_2 , проте, доступ до приміщення надано не було. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2019 року надано дозвіл старшому державному виконавцю ОСОБА_4 на примусове входження до будинку АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, а саме опису рухомого і нерухомого майна боржника ОСОБА_2 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду,особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні подання старшого державного виконавця відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, щооскарженою ухвалою порушуються її права, як співвласника житлового будинку, до якого було надано дозвіл на проникнення старшого державного виконавця. Зазначає, що ОСОБА_2 у житловому будинку не проживає, рухоме майно, яке належить їй на праві приватної власності у будинку відсутнє. Вважає, що звертаючись до суду з поданням, державним виконавцем не було доведено, що боржник проживає у належній їй на праві власності частині вказаного домоволодіння, що в ньому знаходяться належне саме ОСОБА_2 рухоме майно чи грошові кошти, а також те, що без здійснення примусового проникнення неможливо виконати судове рішення. Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подано не було. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що боржник у добровільному порядку виконавчі листи не виконала, будучи належним чином повідомленою про проведення виконавчих дій, неодноразово відмовилась впустити державного виконавця до житлового приміщення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних обставин. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто суму боргу за договором позики від 26 січня 2017 року у розмірі 20500 доларів США, пеню у розмірі 146244 грн 54 коп. та судовий збір у розмірі 1800 грн (т. 1, а.с. 147-153). 12 березня 2018 року на примусове виконання вказаного судового рішення Ковпаківським районним судом м. Суми видано виконавчий лист (т. 1, а.с.170-171). Постановою держаного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Мозгового Д.О. від 21 березня 2018 року відкрито виконавче провадження за №56026104 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (т. 1, а.с. 202). Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина земельної ділянки, площею 0,1318 га за кадастровим номером 5910191500:01:005:0040 та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 211-213). До подання старшим державним виконавцем були долучені вимоги виконавця, датовані 19 вересня 2018 року та 28 вересня 2018 року, які були адресовані ОСОБА_2 щодо надання останньою доступу до житлового будинку для проведення опису рухомого та нерухомого майна, із зазначенням дати та часу проведення виконавчої дії (т. 1, а.с. 220, 223). 27 вересня 2018 року старшим державним виконавцем Ясенок І.Ю. в присутності стягувача ОСОБА_3 складено акт про те, що боржник була відсутньою вдома, до них вийшов батько боржника та повідомив, що ніхто нікого впускати до приміщення не буде (т. 1, а.с. 224). 04 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Ясенок І.Ю. складено акт про те, що за участю понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та у присутності стягувача ОСОБА_3 , було встановлено, що боржник та співвласники будинку належним чином повідомлені, на стук в двері та вимогу державного виконавця, доступ до приміщення відмовилися надавати (т. 1, а.с. 227). Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 18 першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело прав. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК Українине допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Частиною першою статті 439 ЦПК Українипередбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Державним виконавцем на підтвердження факту перешкоджання йому у доступі до житлового будинку співвласником якого є боржниця ОСОБА_2 надані письмові вимоги від 19.09.2018 року та від 28.09.2018 року якими зобов`язано останню надати доступ до житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 для проведення опису рухомого та нерухомого майна, акти державного виконавця від 27.09.2018 року та від 04.10.2018 року про відсутність боржниці за місцем проживання та перешкоджання членів її родини у доступі до житла ( т.1 а.с.220, 221, 223-224, 227) . За таких умов, ураховуючи що боржник є співвласником нерухомого майна і чинить перешкоди державному виконавцю у вчиненні виконавчий дій, що підтверджується актами державного виконавця суд першої інстанції вірно вважав вищевказане подання обгрунтованим. Колегія суддів вважає, що вжиття таких заходів, у даному конкретному випадку, є необхідним для забезпечення основного принципу цивільного судочинства обов`язковість судового рішення. В той же час, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що боржниця не є одноособовим власником вказаного нерухомого майна , не проживає у ньому , зареєстрована та проживає за іншою адресою , оскільки не користування боржницею своїм майном не позбавляє її права власності на нього і не позбавляє державного виконавця можливості провести його опис та звернути стягнення на це майно для виконання рішення суду та забезпечення прав та законних інтересів стягувача за виконавчим провадженням. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена ухвала постановлена з дотриманням вимог закону, тому її на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 261, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 389 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 липня 2021 року. Головуючий - О.І. Собина Судді : Т.А. Левченко О.Ю. Кононенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»