Ухвала КАС ВС № 300/2497/19

УХВАЛА 27 липня 2021 року Київ справа №300/2497/19 адміністративне провадження №К/9901/9864/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Стеценка С.Г., перевіривши матеріали адміністративної справи №300/2497/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В : На розгляд колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав передано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Стеценка С.Г., про що складено протокол від 12 квітня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №300/2497/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року. До початку касаційного розгляду справи суддею-доповідачем Берназюком Я.О., суддями Желєзним І.В. та Стеценком С.Г. заявлено самовідводи, що обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме - без урахування спеціалізації. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та рішень судів попередніх інстанцій, позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання внести зміни до наказу № 101 о/с від 21 березня 2019 року про звільнення позивача зі служби в поліції, зарахувавши до календарної вислуги років (19 років 8 місяців 1 день) для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьби з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць за три місяці (5 років 7 місяців 19 днів); визнання протиправною відмови та зобов`язання підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення йому пенсії за вислугу років. Судом встановлено, що аналогічні справи перебували та наразі перебувають на розгляді колегій суддів, які входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. Вказане підтверджується, зокрема, постановами від 28 жовтня 2019 року у справі №200/2857/19-а, від 23 січня 2020 року у справі №140/1134/19, від 31 серпня 2020 року у справі № 540/324/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 812/1100/17. На підставі вищезазначеного, враховуючи категорію, до якої відносяться аналогічні справи, справа № 300/2497/19, згідно із Загальним класифікатором спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженим наказом ДСА України від 21 грудня 2018 року № 622, повинна бути віднесена до розділу 106000000 категорії 106030000. Так, за приписами пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Частинами 1-3 статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у Касаційному адміністративному суді обов`язково створюється окрема палата для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів. За змістом частини першої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду, - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється з урахуванням спеціалізації. Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 6 грудня 2017 року № 5 (далі - Рішення № 5) було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад. Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року № 1 (далі - Рішення № 1) визначено спеціалізацію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відповідності до Класифікатора №

622. Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 4 (далі - Рішення № 4) визначено персональний склад постійних колегій суддів, резервних суддів для постійних колегій суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Відповідно до Рішення № 4 суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Желєзний І.В. та Стеценко С.Г. входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Згідно з Рішенням № 1 справи віднесені до розділу 106000000 категорії 106030000 Класифікатора № 622, до якого відноситься судова справа № 300/2497/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, віднесено до спеціалізації Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема без урахування спеціалізації, в ухвалах, від 13 лютого 2020 року у справі №804/9120/16, від 8 вересня 2020 року у справі №643/412/20 та від 24 вересня 2020 року у справі №200/2019/20-а. При прийнятті рішення про самовідвід, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що "суд" розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві ("Lavents v. Latvia", №58442/00, пункт 81); фраза "заснований на законних підставах" означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність ("Сокуренко і Стригун проти України", № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). "Закон" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи ("DMD Group, a.s. v. Slovakia", № 19334/03, пункт 59). Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики. Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50). Враховуючи викладене, зазначені положення законодавства, а також з метою забезпечення єдності судової практики щодо розгляду справ, заяви суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Стеценка С.Г. про самовідвід підлягають задоволенню. Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України, УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяви суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Стеценка С.Г. про самовідвід.

2. Відвести суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Стеценка С.Г. від участі у розгляді адміністративної справи №300/2497/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року.

3. Передати матеріали справи №300/2497/19 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. 4 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Судді: Я.О. Берназюк І.В. Желєзний С.Г. Стеценко