Постанова 4813 № 509/661/21

Номер провадження: 33/813/482/21 Номер справи місцевого суду: 509/661/21 Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря: Сіваченко Д.Р., за участі правопорушника ОСОБА_1 , адвоката правопорушника Лола І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 3 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці; стягнено на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн на користь держави, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №503071 від 08.02.2021р. вбачається, що 08 лютого 2021 року, о 11:00 год., водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 , будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами, згідно постанови ВП №53356825 від 11.04.2019 року Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.1а ПДР (а.с. 3). Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 3 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці; стягнено на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн (а.с. 7). Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, застосувати відносно нього ст. 22 КУпАП, звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначимістю скоєного правопорушення і обмежитись усним зауваженням, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував пояснення по справі, в яких апелянт вказує, що вину у скоєнні правопорушенні він визнав повністю та пояснив, що приблизно на початку лютого 2021 року, перебуваючи за кермом свого автомобіля, він працював на території міста Одеса. В той день він дуже поспішав на роботу та вийшовши з дому, не взявши з собою посвідчення водія, це ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, однак ті склали на нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП у зв`язку із існуючою заборгованістю по аліментам, яка виникла не з його вини, та яку він щомісячно продовжує виплачувати згідно із довідок ТОВ «Алмі Трейд». Додатково в поясненнях апелянт вказав, що він офіційно працює, що підтверджується довідкою №22 від 24.02.2021р., намагається знайти підробіток, оскільки у нього на утриманні перебуває непрацююча дружина, її малолітній син, його син ОСОБА_2 та його батько. У зв`язку із викладеним, враховуючи тяжкий матеріальний стан його родини, а також обставини, що пом`якшують його вину у вчиненні ним правопорушення, та у зв`язку із його малозначністю, він просив застосувати ст. 22 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року, мотивуючи тим, що оскаржувану постанову він не отримав вчасно. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову апелянт отримав 09 березня 2021 року, а апеляційну скаргу подано 16 березня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 7 статті 294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Частиною 3 статті 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. Із вище викладеного вбачається, що суд, перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов`язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень. З метою дотримання положень законодавства судом апеляційної інстанції було витребувано з Першого Київського ВДВС в м. Одеса матеріали, на підставі яких ОСОБА_1 було обмежено у праві керування транспортними засобами (а.с. 62). 11 червня 2021 року до Одеського апеляційного суду ВДВС надіслав вищевказані матеріали, з яких вбачається, що 15 червня 2019 року ОСОБА_1 отримав постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 11.04.2019р. (а.с. 69). Вказана постанова на цей час чинна. Таким чином, розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вказав про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Крім того, у постанові про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 11.04.2019р. зазначено, що вказана постанова надсилається сторонам виконавчого провадження для відома, та направляється для виконання після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови-після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована, постанова може бути оскаржена до суду протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про її винесення (а. с. 67-68). Вказана постанова ніким не оскаржена, а апелянту відомо про її існування. За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Також вважаю, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП, в межах санкції ч. 3 ст. 126 КУпАП. Враховуючи викладене, дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. На підставі викладеного й керуючись ст.293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік