Постанова 4854 № 523/10034/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 523/10034/19 Головуючий в 1 інстанції: Дяченко В.Г. Дата і місце ухвалення 28.11.2019р., м.Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Шевченка Олексія Леонідовича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 01.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Шевченка Олексія Леонідовича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій відповідача по складанню постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 533317 від 24.12.2017 року. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просило скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Справа розглянута в порядку письмового провадження згідно ч. 2 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2017 року, інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Шевченком Олексієм Леонідовичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 533317. Згідно змісту вказаної постанови, позивач, 23.12.2019 року о 23.45 годині, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керувати даним транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. За порушення Правил дорожнього руху на позивача, згідно санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, а встановлені у постанові Суворовського районного суду м. Одеси від 19.02.2018 року у справі № 523/82/18, факти навпаки свідчать про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, однак вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Слід зазначити, що згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил). В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем було винесено відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням ним п.п. "а" п. 2.1 ПДР України, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зі змісту ч. 2 ст.126 КУпАП (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови) вбачається, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, згідно частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, у порушення зазначених вимог ст. 77 КАС України, відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, тоді як докази, надані позивачем свідчать про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. В ході розгляду даної справи було встановлено, що 24.12.2017 року інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Шевченком Олексієм Леонідовичем відносно ОСОБА_2 Олександра Володимировича, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення серії АР № 533317, було складено також протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 003954 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 003954 від 24.12.2017 року був складений в присутності двох свідків, які надали свої пояснення. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові про накладення адміністративного стягнення серії АР № 533317 від 24.12.2017 року відсутні відомості щодо наявності свідків вчинення вказаного правопорушення; письмових показів свідків, які б могли підтвердити вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідачем надано не було, хоча при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 003954 від 24.12.2017 року посадовою особою відповідача свідки були залучені. Позивачем у підтвердження викладених у позові доводів щодо протиправності оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення була надана постанова Суворовського районного суду міста Одеси від 19.02.2018 року у справі № 523/82/18, прийнята за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області у відношенні ОСОБА_1 про скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно вказаної постанови, суд, за наслідками розгляду відповідних матеріалів, допиту свідків, встановив, що факт керування ОСОБА_1 23.12.2017 року о 23.45 годині у м. Одесі по вул. Кишинівській транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , не доведений, у зв`язку з чим провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Згідно ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З урахування постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 19.02.2018 року, а також недоведеності відповідачем у даній справі належними та допустимими доказами факту керування позивачем 23.12.2017 року о 23.45 годині у м. Одесі по вул. Кишинівській транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , з порушенням п.п. "а" п. 2.1 ПДР, колегія суддів приходить до висновку про протиправність постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення серії АР № 533317 від 24.12.2017 року за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, винесеної інспектором УПП в Одеській області. В свою чергу, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права у випадку встановлення відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є саме визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а не визнання протиправними дій поліцейського щодо складання такої постанови. З огляду на зазначене позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача не підлягають задоволенню. У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування спірної постанови, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та залишити поданий позов без розгляду. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача із даною позовною заявою), позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що про наявність оскаржуваної постанови йому відомо не було, копію даної постанови він не отримував, а про її існування дізнався випадково 20.06.2019 року під час допиту старшим слідчим Суворовського ГУНП у м. Одесі. У зв`язку з викладеним позивач просив суд поновити строки на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. В свою чергу, 12.08.2019 року Управлінням патрульної поліції в Одеській області було подано клопотання про залишення поданого позову без розгляду, в якому третя особа посилалась на те, що оскаржувана постанова у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від її отримання була направлена на його адресу поштою, та з урахуванням часу, установленого для пересилання поштових відправлень, не пізніше 03.02.2018 року була вручена позивачу. Також Управління патрульної поліції в Одеській області посилалось на те, що позивачем не надано жодного доказу у підтвердження того, що він дізнався про наявність оскаржуваної постанови саме 20.06.2019 року під час допиту у слідчого, а навіть за таких обставин, третя особа вважає, що позивачем все одно пропущено строк звернення до суду, оскільки позов подано 02.07.2019 року, тобто через 12 днів після того, як позивачу стало нібито відомо про наявність оскаржуваної постанови. Ще одними доводами про пропуск позивачем строку звернення до суду Управління патрульної поліції в Одеській області зазначило наявність запису у протоколі від 24.12.2017 року, складеного відносно позивача за ч. 1 ст. 130 КУПАП, про постанову серії АР 533317, а також наявність в матеріалах справи № 523/82/18 про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП заяви адвоката позивача ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи. Зазначене, на думку Управління патрульної поліції в Одеській області, підтверджує те, що позивач та його представник знали про наявність постанови серії АР 533317 від 24.12.2017 року. Також Управління патрульної поліції в Одеській області зазначило, що оскаржувана постанова була направлена Управлінням для примусового виконання до Першого Суворовського відділу ДВС м Одеси ГТУЮ в Одеській області, яке 08.05.2018 року відкрило виконавче провадження по виконанню вказаної постанови. Управління патрульної поліції в Одеській області зазначає, що згідно відомостей з офіційного сайту Мінюсту виконавче провадження № 56340531 завершено, що також свідчить про обізнаність позивача про існування оскаржуваної постанови від 24.12.2017 року. Доводи, викладені у клопотанні третьої особи про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , поданому до суду першої інстанції аналогічні доводам, викладеним апелянтом в апеляційній скарзі, в якій третя особа також посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у не розгляді вказаного клопотання. Колегією суддів з матеріалів справи, а саме, з протоколу судового засідання Суворовського районного суду м. Одеси від 04.09.2019 року у даній справі встановлено, що у судовому засіданні 04.09.2019 року судом першої інстанції було розглянуто подане Управлінням патрульної поліції в Одеській області клопотання про залишення без розгляду поданого ОСОБА_1 позову та протокольною ухвалою відмовлено у його задоволенні та у задоволенні другого клопотання про витребування доказів. Крім того, у цьому ж судовому засіданні судом першої інстанції було поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії АР 533317 від 24.12.2017 року. Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось у не розгляді поданого клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про витребування доказів є необґрунтованими та безпідставними. Що стосується зазначених вище доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне: Як вже вказувалось вище, згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. В даному випадку викладені третьою особою в апеляційній скарзі доводи щодо порушення позивачем строку звернення до суду не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а є лише припущеннями. Управлінням патрульної поліції в Одеській області не надано доказів, з яких би достеменно вбачалось, що позивач знав про наявність оскаржуваної постанови, доказів з яких би вбачалась конкретна дата отримання позивачем даної постановою, враховуючи те, що Кодекс адміністративного судочинства України та Кодекс про адміністративні правопорушення України пов`язують початок перебігу строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення саме з моментом отримання особою оскаржуваної постанови. В даному випадку ні відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, ні третьою особою у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано твердження позивача про те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 20.06.2019 року під час допиту у слідчого. Посилання третьої особи на те, що навіть при врахуванні того, що позивач дізнався про оскаржувану постанову лише 20.06.2019 року, він все одно пропустив десятиденний строк звернення до суду, оскільки подав позов 02.07.2019 року колегія суддів також вважає безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням доводів позивача про те, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо 20.06.2019 року, закінчення десятиденного строку на звернення до суду припадає на 30 червня 2019 року, яке є вихідним днем (неділя). Перший після нього робочий день - 01.07.2019 року. Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Зі штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції встановлено, що позов ОСОБА_1 був поданий 01.07.2019 року, тобто з дотриманням десятиденного строку. передбаченого КАС України для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для залишення поданого ОСОБА_1 позову без розгляду, передбачені ст. 123 КАС України. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук