Постанова 4854 № 420/14439/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14439/20 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення, дій, бездіяльність протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправними та дискримінаційними рішення від 07.12.2020 № 11613-11667/Р-02-8-1500/20 в якій воно стосується вимог на отримання нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року, дій в частині відмови у виплаті нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року, бездіяльність щодо не виплати нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що знаходиться на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. 07.07.2014 року вона виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, з моменту її виїзду виплата пенсії була припинена. Пенсійний орган з 01.09.2014 року 01.05.2018 року не поновив та не виплатив їй суму неотриманої пенсії. При цьому, позивач має право на виплати неотриманої пенсії за вказаний період, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовив у її виплаті. В той же час, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою до її чергової зміни. Крім того, виплата пенсії з проведення індексації та компенсацією втрати частини доходів не є передчасною та не залежить від дискреційних повноважень відповідача. Представник відповідача, просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що рішенням суду від 24.06.2019 року по справі № 420/1662/19 встановлено, що позивач має право на поновлення виплати пенсії з дати припинення її виплати відповідачем, тобто з 01.12.2018 року, а не з 01.09.2014 року як зазначає позивач. При цьому, пенсія за період з вересня по жовтень 2014 року була нарахована та фактично виплачена, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. 29.05.2018 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення пенсійної справи за новим місцем проживання та під час розгляду заяви було встановлено, що остання дата нарахування пенсії 04.10.2014 року. У зв`язку з неможливістю отримання пенсійної справи позивача з м. Донецьк, їй призначено пенсію з 01.05.2018 року. В період з 01.11.2014 року по 30.04.2018 року позивач не перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України та пенсія їй не нараховувалась. Тому, у Головного управління відсутні підстави для виплати позивачу пенсії за вказаний період. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та дискримінаційними рішення від 07.12.2020 року № 11613-11667/Р-02-8-1500/20 в якій воно стосується вимог на отримання нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року, дій в частині відмови у виплаті нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року, бездіяльності щодо не виплати нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії виплатити недоотриману пенсію за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 420/1662/19 за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене у відмові відповідача від 01.10.2018 року та визнання бездіяльність відповідача, щодо не поновлення її пенсії - протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.09.2014 року - відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року по справі № 420/1662/19 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії, викладене у листі №324/М-5 від 01.10.2018 року, зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з дати припинення її виплати. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року по справі № 420/1662/19 встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 29 листопада 2000 року, ІПН НОМЕР_2 . По досягненні пенсійного віку та необхідного страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон. Перед виїздом за кордон позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . 07.07.2014 року вона виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік у консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. ОСОБА_1 через представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила виплатити недоотриману пенсію за період з 01.09.2014 року по 01.05.2018 року (а.с.149-150). Листом від 07.12.2020 року № 11613-11667/Р-02/8-1500/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь та повідомлено, що за даними електронної бази даних ОСОБА_1 на обліку, як отримувач пенсії в управління не перебуває та надати інформацію щодо пенсійного забезпечення неможливо (а.с.131). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів на підтвердження нарахування позивачу, пенсії за період з листопада 2014 року по травень 2018 року, в тому числі на виконання рішення суду, не надано, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дії та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині відмови у виплаті нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 по 01.05.2018 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити недоотриману пенсію за період з 01.09.2014 по 01.05.2018, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Для закриття провадження у справі на підставі вказаної норми Кодексу повинні існувати такі умови в сукупності: тотожність спору, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів; остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Позови слід вважати тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. При цьому, предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача. Отже, предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що знаходиться на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. 07.07.2014 року вона виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, з моменту її виїзду виплата пенсії була припинена. Пенсійний орган з 01.09.2014 року 01.05.2018 року не поновив та не виплатив їй суму неотриманої пенсії. При цьому, позивач має право на виплати неотриманої пенсії за вказаний період, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовило у її виплаті. В той же час, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою до її чергової зміни. Крім того, виплата пенсії з проведення індексації та компенсацією втрати частини доходів не є передчасною та не залежить від дискреційних повноважень відповідача. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач з вимогами щодо визнання протиправними та зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсію за віком з 01.09.2014 року відповідно норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, вже зверталась до суду. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2019 року по справі №420/1662/19 , позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову позивачу у поновлені виплати пенсії, викладене у листі №324/М5 від 01.10.2018 року. Зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком позивачу з дати припинення. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Отже колегія суддів вважає що, при розгляді судової справи №420/1662/19 судом вже надавалася правова оцінка діям органу ПФУ щодо нарахування позивачу пенсійних виплат з 01.09.2014 року. Суд зауважує, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №420/5365/19 від 30 вересня 2020 року. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Зазначена обставина, встановлена після відкриття провадження у справі є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Керуючись ст.ст. 19, 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року у справі № 420/14439/20 скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою провадження у справі №420/14439/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення, дій, бездіяльність протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити певні дії закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.