Постанова 4851 № 520/2463/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 р.Справа № 520/2463/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю. представника позивача - Єлісеєва М.І. представника відповідача - Дейнеги К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 (суддя Полях Н.А.; м. Харків; повний текст рішення складено 12.05.2020) по справі № 520/2463/2020 за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" до Виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (надалі також - позивач, ПАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.01.2020 р. № 33 "Про демонтаж спеціальних конструкцій", в частині пунктів 120, 121 і 122 Переліку конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу, що є додатком до цього рішення, а саме: демонтажу конструкцій зовнішньої реклами Приватного акціонерного товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", розміщених за адресами: Академіка Павлова вул. - Ювілейний проспект (п. 120 додатку); Амурська вул. - Академіка Павлова вул. (п. 121 додатку), Тюрінська вул. - Сонячний пров. (п. 122 додатку). Позов обґрунтований тим, що ані в приписі, ані в рішенні не має жодних відомостей, що дозволяли б встановити рекламний характер інформації. Зазначення в приписів і у Рішенні (у столбці "інформаційне поле") слова "Барабашово" не надає жодних підстав стверджувати, що ця інформація є рекламою, оскільки вона не містить жодних відомостей про будь-яку конкретно визначену особу чи товар. Отже, оскільки інформація не є рекламою, то й конструкції, визначені в п.п. 120 - 122 Рішення, не є спеціальними конструкціями, які використовуються для розміщення реклами. П. 3.1 розд. 3 Порядку передбачено, що виявлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій здійснюється шляхом проведення регулярних перевірок робочим органом. Відповідно до п. 3.3. розд. Порядку, робочий орган має вживати заходів щодо встановлення можливих власників спеціальних конструкцій. У той самий час до позивача не надходило будь-яких листів (запитів, вимог про надання інформації тощо) стосовно з`ясування питань щодо того, чи є позивач власником конструкцій, що зазначені у Приписі і Рішенні, чи саме позивачем на цих конструкціях розміщена інформація, яку відповідач вважає рекламою. У місцях, що орієнтовно схожі з місцями розташування зазначених у Рішенні спеціальних конструкцій, знаходяться належні позивачу арки на металевому каркасі, які є декоративними елементами, що оформлюють в`їзд на територію ТЦ "Барабашово", що не є спеціальним конструкціями для розміщення реклами. Окрім того, органи місцевого самоврядування не наділені правом самостійно приймати рішення щодо демонтажу реклами. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (код ЄДРПОУ 22649344, вул. Сумська 70, м. Харків, 61002) до Виконавчого комітету Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059234, майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, Харківська обл., 61003) про скасування рішення - відмовлено в повному обсязі. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що знак для товарів і послуг № 58068 є рекламою, а саме інформацією про товар (об`єкт інтелектуальної власності), який формує та/або підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такого товару. З посиланням на положення Закону України "Про рекламу", Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" позивач зазначає, що знак для товарів і послуг призначений для позначення товарів і послуг з метою їх відрізнення від товарів і послуг інших осіб. Але при цьому сам по собі знак у такому випадку не є товаром і, тим більше, послугою. Знак для товарів і послуг, як об`єкт інтелектуальної власності, може виступати як товар, коли він є предметом господарського обігу, коли його власник пропонує іншій особі (особам) передати право власності на знак або дозвіл (видати ліцензію) на використання знака. Проте судом першої інстанції не досліджено жодного доказу стосовно того, що вказаний знак є предметом господарського обігу, що право власності на вищевказаний знак для товарів і послуг або права на його використання пропонуються іншим особам - що цей знак є товаром. Крім того позивач вказує, що жодним доказом у справі не підтверджено, що конструкції, на яких розміщені зображення, які суд визнав рекламою, належать позивачу, як не підтверджено і тієї обставини, що ці зображення розміщені позивачем або на його замовлення. Відповідач не обґрунтував та не надав суду жодного належного доказу стосовно того чим саме він керувався, коли зазначив у приписі № 7/86 від 27.11.2019 та при прийнятті оскаржуваного рішення від 29.01.2020 р. № 33 "Про демонтаж спеціальних конструкцій", що розповсюджувачем реклами є саме позивач, а не інша особа. Також позивач посилається на безпідставність обґрунтування судом першої інстанції оскаржуваного рішення посиланням на звернення позивача до Департаменту контролю Харківської міської ради із заявами від 04.11.2016 №№ 1771-1773 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу того, що ці заяви та/або відповідь на них були використані відповідачем при прийнятті ним оскаржуваного рішення від 29.01.2020 №33. Крім того, немає повного співпадіння між характеристиками об`єкту, що зазначений в заяві позивача від 04.11.2016 №№ 1773, та об`єкту, що зазначений в приписі та оскаржуваному рішенні відповідача. Так, в заяві зазначені розміри 30,0 х 12,35 х

2. У той самий час, в приписі та рішенні відповідача зазначені розміри 30,0 х 12,35 х

2. У зв`язку з цим висновок суду, що "заява ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами подана щодо спеціальної конструкції (щит стаціонарний), до якої, зокрема додано фотокартку місця розташування рекламного засобу, тотожного спеціальної конструкції, розташованої за адресою: ріг вул. Амурської та вул. Академіка Павлова" не ґрунтується на належних доказах. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що Головним спеціалістом сектору контролю за розміщенням зовнішньої реклами відділу реклами Департаменту контрою Харківської міської ради Калмиковим Євгеном Валерійовичем 27.11.2019 складений припис №7/86 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові. В приписі №7/86 від 27.11.2019 зазначено, що в результаті перевірки дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові встановлено відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами ПраТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" №1121-IV від 11.07.2003). Позивачу запропоновано у 5-ти денний строк усунути зазначені у цьому приписі порушення шляхом демонтажу рекламних конструкцій (а.с. 15). З аналізу додатку № 1 до припису №7/86 від 27.11.2019 вбачається, що ПраТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" є розповсюджувачем реклами на спеціальних конструкціях, а саме: - щит стаціонарний (30.00 Х 12.35 Х 2) - "БАРАБАШОВО…" (ріг вул. Амурської та вул. Академіка Павлова); - щит стаціонарний (6.00 Х 8.00 Х 1) - "БАРАБАШОВО…" (ріг вул. Тюрінської та провул. Сонячного); - щит стаціонарний (6.00 Х 8.00 Х 1) - "БАРАБАШОВО…" (ріг вул. Академіка Павлова та просп. Ювілейного) (а.с. 16). Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 33 від 29.01.2020 "Про демонтаж спеціальних конструкцій". Серед конструкцій, які підлягають демонтажу є й конструкції зазначені в додатку № 1 до припису №7/86 від 27.11.2019 (а.с. 7 - 14). Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про демонтаж спеціальних конструкцій" № 33 від 29.01.2020 прийняте на підставі та в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері благоустрою населених пунктів. Спірні відносини регулюються Законом України "Про рекламу", який визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Відповідно до абз. 12 ч.1 ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Згідно з абз. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу" товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об`єкти права інтелектуальної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг). Частиною першою ст. 9 Закону України "Про рекламу" встановлено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Так, досліджуючи письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено, що на зображеннях рекламних конструкцій, наданих Департаментом контролю Харківської міської ради листом № 284/0/172-20 від 11.03.2020, міститься знак для товарів та послуг з огляду на наступне. Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Українського Інституту інтелектуальної власності" (https://base.uipv.org) база даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" містить знак для товарів та послуг "Барабашово". Зазначений знак для товарів та послуг зареєстрований за ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" 16.01.2006 р. на підставі свідоцтва № 58068 . Строк дії зазначеного свідоцтва продовжено до 13.02.2024 р. Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається, зокрема застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. Наявний в базі даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" знак для товарів та послуг № 58068 зареєстровано, зокрема для рекламування; розклеювання афіш, об`яв; розміщування об`яв поза приміщеннями тощо (клас 35 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків). Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Отже, як вбачається з матеріалів справ, зазначений знак для товарів і послуг № 58068 , розміщений на спеціальній споруді над проїжджою частиною вулиці. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що знак для товарів і послуг № 58068 є рекламою, а саме інформацією про товар (об`єкт інтелектуальної власності), який формує та/або підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такого товару. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що знак для товарів і послуг № 58068 «Барабашово» зареєстроване за іншою юридичною особою - Публічним акціонерним товариством "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", а не Приватним акціонерним товариством "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", оскільки згідно даних з відкритих джерел мережі Інтернет (https://opendatabot.ua/c/22649344), вбачається, що 11.09.2017 змінилася назва позивача з Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" на Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО". Вказане твердження також спростовується тим, що від імені Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" укладені ліцензійні договори з ТОВ «Орфей плюс», ТОВ «Автомаркет 50/50» та ТОВ «Альфа хоз» на використання знаку для товарів і послуг № 58068 «Барабашово»(т. 2 а.с. 26-28). Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що ТОВ «Орфей плюс», ТОВ «Автомаркет 50/50» та ТОВ «Альфа хоз» могли розмістити спірну рекламу, оскільки зазначені вище ліцензійні договори свідчать лише про наміри використання знаку для товарів і послуг, та не є належним підтвердженням фактичного його використання, зокрема шляхом розповсюдження спірної реклами. Також колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що спірну рекламу міг встановити ОСОБА_1 , який має свідоцтво на знак для товарів і послуг № 107554 «БАРАБАШОВО», оскільки, за даними Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, зображення знаку останнього не збігається із зображенням, що міститься на спірних конструкціях позивача, в той час як таке зображення збігається із зображенням знаку для товарів і послуг № 58068, зареєстрованим за позивачем. Щодо права виконкомів міських рад приймати рішення про демонтаж рекламних засобів, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (Правила № 2067) регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Аналіз конструкції ч.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" є підставою для висновку про те, що органи, зазначені у цій нормі (зокрема, виконавчий комітет міської ради), затверджують порядок розміщення зовнішньої реклами на підставі типових правил, затверджених Кабінетом Міністрів України. Порядок виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними було затверджено рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.06.2011 №444 (за текстом - Порядок №444). За приписами п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами. Тобто, зовнішня реклама є об`єктом благоустрою. У п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Підпунктом 7 п. "а" та п. 13 ч. 1 ст. 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів. За приписами п. 7 ч. 1 ст. 30 цього Закону до повноважень виконавчого комітету міської ради належить організація благоустрою населеного пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. За результатами системного аналізу вказаних вище законів та підзаконних актів, колегія суддів вважає, що до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Позивач вірно зауважує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття демонтажу рекламних конструкцій. Законами України "Про рекламу", «Про благоустрій населених пунктів" не визначено також і порядку здійснення демонтажу рекламних конструкцій, які розміщено з порушенням вимог законодавства. Термін "демонтаж" без розкриття його змісту вжито у п.п. 28, 38 та 49 Правил №2067. Конкретизація визначення демонтажу і порядку здійснення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами визначається Правилами розміщення реклами, затвердженими органами місцевого самоврядування на відповідній території. Пунктом 4.7 Порядку №444 визначено, що у разі невиконання вимог, зазначених у приписі. Департамент контролю Харківської міської ради готує у встановленому порядку проект рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про демонтаж спеціальних конструкцій. У рішенні зазначається перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу, вид та розмір із зазначенням місця розташування. Згідно з п. 4.8 Порядку №444, після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про демонтаж спеціальних конструкцій, уповноважена особа організовує їх демонтаж. Відповідно до п 4.10 Порядку №444 у разі невиконання вимог, зазначених у повідомленні, власник (балансоутримувач) місця або особа, уповноважена на надання місць в користування, наказом по підприємству проводить демонтаж спеціальної конструкції. У п. 4.12 Порядку №444 передбачено, що представником уповноваженої особи та іншими особами, що були присутні при проведенні демонтажу, складається Акт проведення демонтажу спеціальної конструкції. У разі необхідності під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник рекламного засобу, представники державних органів, органів місцевого самоврядування, міських служб та інші представники організацій (управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Харківській області. КП електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» та/або ХКП «Міськелектротранс», спеціально уповноваженого територіального органу у сфері захисту прав споживачів, міліції, органу охорони культурної спадщини тощо). Акт проведення демонтажу складається у двох примірниках і підписується особами, присутніми при демонтажі спеціальної конструкції. Згідно з п. 4.16 Порядку № 444, після проведення демонтажу підприємство, що проводило демонтаж, складає калькуляцію витрат, пов`язаних з демонтажем спеціальної конструкції. Положеннями п. 4.17 Порядку № 444 передбачено, що власник спеціальної конструкції зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з демонтажем та зберіганням спеціальної конструкції у встановленому порядку. Колегія суддів вважає, що прийняття органом місцевого самоврядування вказаних положень зумовлено необхідністю правильного та однакового розуміння поняття "демонтаж" усіма учасниками правовідносин у сфері розміщення зовнішньої реклами, а також для захисту прав територіальної громади від порушень вимог законодавства при розміщенні реклами. Колегія суддів також зазначає, що нормативне визначення і встановлення порядку демонтажу рекламних конструкцій на рівні актів органів місцевого самоврядування спрямовано на розкриття і деталізацію порядку здійснення органами місцевого самоврядування повноважень з організації та контролю благоустрою населеного пункту і не може вважатися таким, що здійснюється органами місцевого самоврядування поза межами їх повноважень до моменту врегулювання відповідного питання на законодавчому рівні. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2021 року по справі №520/660/2020, від 02 грудня 2020 року у справі № 460/1/19. Також право виконкомів міських рад приймати рішення про демонтаж рекламних засобів неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/1703/16. Відповідно до п. 1 Типових правил спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами. З огляду на те, що інформація, розміщена на конструкціях, носить рекламний характер, такі конструкції з урахуванням закріпленого в Правилах визначення є спеціальними. Відповідно до п. 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих правил. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.10.2013 № 609 затверджені "Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" (далі - Правила). Дія Правил поширюється на всі підприємства установи та організаціях незалежно від форми власності, а також фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у місті Харкові. Відповідно до п. 2.1 Правил спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, кронштейни, панно, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, транспаранти, троли, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами. Аналіз зазначених норм, дозволяє дійти висновку, що спеціальними конструкціями можуть бути рекламні засоби будь-якого виду, які використовуються для розміщення реклами. Основні види та розміри спеціальних конструкцій для застосування відображені у Збірнику примірних спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в місті Харкові, затвердженому рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.06.2008 №

395. Водночас в п. 5.4 Правил (в редакції рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.03.2017 № 146) визначаються та детально описуються види спеціальних конструкцій. Так, спеціальні конструкції поділяються на стаціонарні та тимчасові. Стаціонарні спеціальні конструкції - це рекламні засоби, що мають постійне місце розміщення, які встановлюються окремо або розташовуються на будинках, спорудах або елементах вуличного обладнання. Окремо встановлені стаціонарні спеціальні конструкції поділяються на такі види: Відповідно до п. 5.4.4.1 Правил щити стаціонарні - окремо встановлені спеціальні конструкції, що мають зовнішні поверхні для розміщення реклами, складаються з фундаменту, каркасу та інформаційного поля (полів), що встановлюються на газонах, фунті, асфальті тощо. Щити стаціонарні виконуються, як правило, у двосторонньому варіанті та мають підсвітлення. Конструктивні елементи жорсткості та кріплення (болтові з`єднання, елементи опор тощо) повинні бути закриті декоративними елементами. Щити стаціонарні, виконані в односторонньому варіанті, повинні мати декоративно оформлену зворотну сторону. Щити стаціонарні не повинні мати видимих елементів з`єднання різних частин конструкцій (торцеві поверхні конструкцій, кріплення освітлювальної арматури, з`єднання з фундаментом). Фундамент окремо встановлених стаціонарних щитів повинен заглиблюватися до рівня землі. Отже, спеціальні конструкції, вказані в Приписі № 7/86 від 27.11.2019 р. та Рішенні виконавчого комітету Харківської міської ради № 33 від 29.01.2020 р. мають аналогічні зазначеним в п. 5.4.4.1 Правил конструктивні елементи. Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що вказані спеціальні конструкції в розумінні Правил є саме "щитами стаціонарними", а не арками на металевому каркасі, як зазначає позивач. Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", засоби та обладнання зовнішньої реклами є елементами благоустрою. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів". Так, відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку. Відповідно до пп. 7, 13, пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами. Згідно із ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами. З метою врегулювання суспільних відносин у сфері благоустрою території міста Харкова, організації належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, створення умов для реалізації прав суб`єктами у сфері благоустрою, відповідно до ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 цього Закону, Харківська міська рада 6 скликання рішенням 11 сесії від 16.11.2011 № 504/11 встановила Правила благоустрою території міста Харкова. В Правилах благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11, зі змінами (далі - Правила благоустрою) також зазначається: елементами благоустрою є, зокрема, засоби та обладнання зовнішньої реклами; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача. До рекламних засобів (спеціальних конструкцій) відносяться тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні, плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції тощо). До обладнання зовнішньої реклами відносяться опори, блоки тощо. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п. 5.7.1 Правил на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Параграфом 6.10 Правил закріплений порядок утримання елементів благоустрою для розміщення зовнішньої реклами. Відповідно до п. 6.10.1 Правил зазначені у цьому параграфі вимоги розповсюджуються на випадки розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на будинках, будівлях і спорудах, на відкритій місцевості, на міських вулицях (дорогах), майданах тощо, в зелених зонах, на елементах вуличного устаткування та інших об`єктах (місцях розміщення спеціальних конструкцій) незалежно від форм власності та підпорядкованості. Згідно з п. 6.10.2 Правил установка спеціальних конструкцій проводиться на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, які видаються в порядку, визначеному Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Харкові. Відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Харкові дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; Відповідно до п. 6.10.5. Правил самовільно встановлені спеціальні конструкції зовнішньої реклами, вивіски (таблички) та елементи оформлення фасаду підлягають демонтажу в порядку, встановленому виконавчим комітетом Харківської міської ради. Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про демонтаж спеціальних конструкцій" № 33 від 29.01.2020 прийняте на підставі та в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері благоустрою населених пунктів, яке, зокрема здійснює певні владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж. Водночас демонтаж елементів благоустрою (рекламних засобів і обладнання зовнішньої реклами) є заходом на відновлення благоустрою, який здійснюється особою, уповноваженою на це рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 912/1286/18. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах приписів чинного законодавства, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, яке здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну. Аналогічну правову позицію висловлює і Європейський суд з прав людини. Зокрема, складність визначення змісту права на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого Протоколу полягає у тому, що вказане право, як і більшість інших прав, не є абсолютним. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/2463/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 26.07.2021 року