Постанова Миколаївський апеляційний суд № 478/1812/20

23.07.21 33/812/266/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 478/1812/20 Головуючий суду І інстанції - суддя Іщенко Х.В. Номер провадження: 33/812/266/21 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В. Категорія: ч.1ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., за участю захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ляшенко М.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 208147, 23 грудня 2020 року о 11 год. 10 хв. ОСОБА_1 в смт. Казанка по вул. Миру 49 керував мопедом Zongshen без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження огляду на стан вживання алкогольних напоїв на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погодившись із зазначеною вище постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду справи по суті та викликати свідків для їх допиту. В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначав, що 23 грудня 2020 року він не керував мотоциклом марки Zongshen, а котив його, оскільки він був поламаний. Наголошує на тому, що не отримував жодної повістки про виклик до суду та у зв`язку з цим йому було не відомо про існування постави суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Звертає увагу на те, що він не має постійного заробітку, живе за рахунок випадкових заробітків та на пенсію своєї матері. Натомість суд при накладання стягнення не врахував його матеріальний стан. У звязку з чим, вважає, що доцільним було призначити стягнення у вигляді громадських робіт замість штрафу. Заслухавши пояснення захисника адвоката Ляшенка М.Д., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні вимоги містить Інструкція Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Згідно з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ДПР18 № 208147, 23 грудня 2020 року о 11 год. 10 хв. ОСОБА_1 в смт. Казанка по вул. Миру 49 керував мопедом Zongshen без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження огляду на стан вживання алкогольних напоїв на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1). Факт достовірності викладених у протоколі відомостей та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджено підписами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявними в протоколі про адміністративне правопорушення та їх поясненнями, що є у матеріалах справи (а.с. 2, 4). ОСОБА_1 з протоколом був ознайомлений та ним був підписаний без будь - яких зауважень, а крім того, в матеріалах справи міститься його розписка про те, що він зобов`язався не сідати за кермо мопеда до повного свого витверезіння (а.с.5). Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395. Істотних порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП положень ст. 256 КУпАП, а також вказаної Інструкції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Свідок ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях зазначав, що 23 грудня 2020 року він був присутній під час того як громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан вживання алкогольних напоїв на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та у медичному закладі, при цьому з його порожнини рота було чутно різкий запах алкоголю, на що останній пояснив що випив сьогодні близько 300 гр. горілки (а.с.2). Свідок ОСОБА_4 в своїх письмових поясненнях зазначав, що 23 грудня 2020 року о 11-10 год. був присутній під час того як громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан вживання алкогольних напоїв на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та у медичному закладів. При цьому з його ротової порожнини було чутно запах алкоголю. ОСОБА_1 пояснив, що він до цього випивав алкогольні напої (а.с.4). Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначав, що 23 грудня 2020 року близько 08 год 20 хв поїхав в смт. Казанка у справах на мотоциклі чорного кольору та в центрі смт. Казанка випив спиртного 300 гр. горілки і поїхав додому. По вул. Миру його зупинили працівники поліції, після чого запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру Драгер, на що він відмовився. Крім того, він також відмовився від проходження такого огляду в медичному закладі (Казанківський ЦРЛ) (а.с.3). Отже, дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що водій ОСОБА_1 , розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку. Таким чином, сукупністю проаналізованих доказів підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 Правил, тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише котив його на увагу суду не заслуговують, оскільки спростовуються ним самим у своїх поясненнях до протоколу. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що він не отримував жодної повістки про виклик до суду та у зв`язку з цим йому було не відомо про існування постави суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності апеляційний суд врахував, поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови суду. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд при накладання стягнення не врахував його матеріальний стан, оскільки доцільним було призначити йому стягнення у вигляді громадських робіт замість штрафу є неспроможними оскільки санкція статті 130 КУпАП на день вчинення адміністративного правопорушення не передбачала такого виду стягнення як громадські роботи. Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність свідка ОСОБА_3 під час складання протоколу є безпідставними з огляду на наявність особистого підпису останнього в протоколі та його особистих письмових пояснень (а.с.2). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Разом з цим, висновок суду про необхідність застосування до ОСОБА_1 судом першої інстанції адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі одної тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 є помилковим. У відповідності до п.п. 13) п. 1 ч. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16.02.2021, який набрав чинності 17 березня 2021 року, у Кодексі України про адміністративні правопорушення стаття 130 викладена в новій редакції. Зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, починаючи з 17 березня 2021 року передбачена можливість накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як слідує з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Частиною 2 ст. 8 КУпАП визначено, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку 23 грудня 2020 року, тобто до набрання чинності 17 березня 2021 року Законом № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який посилив відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, збільшивши можливість накладення штрафу на водіїв та інших осіб з шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки ч. 2 ст. 8 КУпАП визначено, що закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають, відповідно дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції Закону № 720-ІХ, який діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, апеляційний суд вважає за необхідне накласти йому адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції Закону № 720-ІХ у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. За таких обставин, постанова судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2021 року на підставі ст. 294 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. В решті постанову судді залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко