Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3277/20

16.11.20 33/812/351/20 Справа №489/3277/20 Провадження № 33/812/351/20 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 16 листопада 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Притулюка Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив Ленінський районний суд м. Миколаєва, під головуванням судді Губницького Д.Г. у приміщенні цього суду 09 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, у с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №289924, складеного 09 липня 2020 р. о 19:50 год., 09 липня 2020 р. о 18:20 год. в м. Миколаєві по вул. Лазурна, 36-Б, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» та від огляду в медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності свідків. В результаті вказаного порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та 420 грн. 40 коп. судового збору на користь держави. Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що постанова не відповідає вимогам закону, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тому, що в нього були відсутні ключі, та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння апелянт також не відмовлявся, а у протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського. До того ж, поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини апелянта. У протоколі незрозуміло, від якого саме огляду відмовився водій та не зазначено, який порядок проходження такого огляду було запропоновано водієві, з використанням яких спеціальних технічних засобів та що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. У поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. У матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, апелянт зазначає, що його не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського процедурі оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Також вказує, що покази свідків не узгоджуються з протоколом. Так у своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_2 зазначає, що ознакою сп`яніння ОСОБА_3 є невідповідність поведінки обстановці, але така ознака серед переліку, зазначеному у протоколі, відсутня. Цей факт, на думку апелянта, ставить під сумнів показання цього свідка, у зв`язку з чим його не можна вважати достатнім і достовірним доказом. У письмових поясненнях свідків зазначено, що ознакою сп`яніння ОСОБА_3 є те, що зіниці очей не реагують на світло. Однак відповідно до Інструкції ознакою сп`яніння є не відсутність реакції зіниць на світло, а звужені чи розширені зіниці, що не реагують на світло. Отже, письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою. Свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_4 почав рух на своєму автомобілі, вона наполягала, що чула звук двигуна його автомобіля, але від`їзду від бордюра перешкоджали припарковані як перед так і позаду автомобіля ОСОБА_3 інші транспортні засоби, а потім одразу приїхала патрульна поліція, яким апелянт пояснив, що нікуди не іде, тому що загубив ключі від свого автомобіля і чекав свого друга для допомоги. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника - адвоката Притулюка Ю.О., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП , оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи. Згідно пункту 2.9-А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні вимоги містить Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція) Згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 (далі - Порядок) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №289924, складеному 09 липня 2020 р., 09 липня 2020 р. о 18:20 год. в м. Миколаєві по вул. Лазурна, 36-Б, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження запропонованого працівником поліції медичного огляду за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер» на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду у медичному закладі на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Факт достовірності викладених у протоколі відомостей та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку також підтверджено підписами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наявними в протоколі про адміністративне правопорушення БД №289924 від 09 липня 2020 р. Протокол підписано свідками без застережень. Дані протоколу про адміністративне правопорушення узгоджуються щодо фактичних обставин також з наступними доказами. Згідно відеозаписів правопорушення з нагрудного реєстратора працівника поліції ВЕ-00258, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, також підтверджено всі викладені в протоколі БД №289924 від 09 липня 2020 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та зафіксовано факт його відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер» на місці зупинки, а також в медичному закладі в присутності двох свідків. Про цей факт свідчить, зокрема, те, що на пропозицію працівника поліції пройти медогляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі ОСОБА_1 згоди не висловив, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 передбачено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Таким чином, сукупністю проаналізованих доказів підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 Правил, тобто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За такого доводи апеляційної скарги щодо помилкового встановлення судом обставин адміністративного правопорушення та про недотримання працівниками поліції під час складання протоколу вимог закону не заслуговують на увагу та відхиляються. Заперечення ОСОБА_1 факту керування ним 09 липня 2020 року транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння спростовуються наступним. У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Згідно пояснень свідка ОСОБА_7 безпосередньо на місці події, які зафіксовані на відеозапису з нагрудного реєстратора працівника поліції ВЕ-00258 від 09 липня 2020 року, її письмових поясненнях, а також пояснень в суді першої інстанції, ОСОБА_1 сів за кермо автомобілю ВАЗ2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , завів його та почав спроби руху: проїхав 1 метр вперед, потім назад, але цьому заважали припарковані автомобілі, після чого приїхав наряд поліції. ОСОБА_1 , згідно відеозаписів з нагрудного реєстратора працівника поліції ВЕ-00258, а також власноруч зробленому відеозапису на мобільний телефон, також не заперечував, що перебував за кермом автомобіля ВАЗ2107, а також пояснював, що через відсутність ключів спробував завести автомобіль, з`єднавши дроти, від чого транспортний засіб «просто покатился», «машина произвела движение», тобто автомобіль здійснив рух. Ґрунтуючись на таких поясненнях, суд першої інстанції вірно відхилив заперечення ОСОБА_1 факту керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння. На думку апелянта, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки йому не було запропоновано проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також у закладі охорони здоров`я. Таке твердження є помилковим і спростовується записом з відеокамери поліцейського, на якому зафіксовано, що працівником поліції пропонувалось пройти огляд як на місці, так і в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився. Суд відхиляє доводи апелянта про незазначення у протоколі про адміністративне правопорушення того, огляд на яке сп`яніння пропонувалося поліцейським пройти ОСОБА_1 , та порядок його проходження. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №289924, складеному 09 липня 2020 р. відносно водія ОСОБА_1 , вказано, що останній керував автомобілем ВАЗ2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, і що ця особа відмовилась від проходження медичного огляду як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», так і в медичному закладі, а тому йдеться про проходження огляду саме на стан алкогольного сп`яніння, а також про порядок такого огляду: на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в поясненнях свідків не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, є хибними, оскільки письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 містять відомості про те, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти медичний огляд на місці зупинки та у медзакладі, від чого він відмовився. Доводи про відсутність у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу спростовуються наявністю такого направлення у даній справі (а.с. 3). Не є підставою для задоволення апеляційної скарги відсутність у справі відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки це не виключає настання відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про невідповідність вказаних у поясненнях свідка ОСОБА_2 та інших свідків ознак сп`яніння змісту протоколу про адміністративне правопорушення та вимогам Інструкції не заслуговують на увагу, оскільки свідок ОСОБА_2 свідчень щодо ознак сп`яніння ОСОБА_1 не давала. Ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджені підписами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та відповідають вимогам пункту 3 Розділу 1 Інструкції. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не порушував пункт 2.5 Правил, оскільки ця норма передбачає відмову у проходженні огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника міліції, тоді як протокол складений поліцейським, суперечать змісту зазначеної норми Правил, відповідно до якої в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 22 березня 2017року, яка була чинною на час складання протоколу 09 липня 2020 року, «водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». За такого викладені в апеляційній скарзі обставини не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, і не є підставою для його скасування. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна