Постанова Тернопільський апеляційний суд № 606/2089/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/2089/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 33/817/36/21 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши в м. Тернополі у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В: Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити. Зокрема вказує, що дана постанова є необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнята із значними порушеннями процесуальних норм. Зазначає, що працівниками поліції порушено вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, а саме: у графі "особу встановлено" здійснено дописи, яких не було при первинному складанні протоколу. Одним із доводів апелянта є те, що при складанні протоколу за ст. 130 КУпАП щодо нього працівниками поліції було допущено істотних порушень вимог ст. 266 КУпАП, постанови КМУ № 1103, наказу МВС України №1395, спільного наказу МВС і МОЗ України, оскільки не забезпечено присутність двох незаінтересованих свідків, так як свідок ОСОБА_2 являється йому дружиною, а ОСОБА_3 - рідною сестрою дружини та працівниками поліції не роз`яснено їм їхніх прав. Відповідно вказані пояснення не можуть вважатись належним доказом правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки ці особи в судовому засіданні не допитувались та щодо їх неупередженості є сумніви, а тому їх свідчення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що у оскаржуваній постанові не зазначено відомості про серійний номер технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозаписи, а тому такі докази не слід брати до уваги з огляду на усталену практику Верховного Суду. Зазначає, що місцевий суд розглянув справу у його відсутності, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, чим, на думку апелянта, грубо порушив його права. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце її розгляду. 28.01.2021 останній повідомив апеляційний суд, що не заперечує щодо розгляду справи у його відсутності. Суддя апеляційного суду наголошує, що особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, прихожу до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, відповідно до оскаржуваної постанови, 17.09.2020 ОСОБА_1 о 21 год. 52 хв. в с. Глещава Теребовлянського району, керуючи транспортним засобом - трактором саморобним, порушив вимоги п.2.5 ПДР України, а саме: керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння (нечітка мова, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2020 р. інспектором СРНП Теребовлянського ВП старшим лейтенантом поліції Замойським В. М. щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №046559, згідно якого ОСОБА_1 о 21 год. 52 хв. в с. Глещава Теребовлянського району, керуючи транспортним засобом - трактором саморобним, порушив вимоги п.2.5 ПДР України, а саме: керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння (не чітка мова, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився. Даний факт підтверджується відеозаписом із камери відеореєстратора, а саме із файлу №1, з якого вбачається, що працівники поліції рухаються за саморобним трактором, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Причиною зупинки саморобного трактора під керуванням ОСОБА_1 було те, що у трактора не горіли габарити. Таким чином, зупинка саморобного транспортного засобу працівниками поліції була законною. Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського - уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.3 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п.п. 6, 7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Під час спілкування з ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови; поведінка, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, тобто ті, які зазначені у п. 3 Інструкції. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав. Зокрема, від проходження огляду на стан алкогольного спяніння як на місці, так і в медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після цього поліцейськими відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 046559 від 17 вересня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення всупереч доводам апелянта відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у його достовірності не викликає. Так, будь-які зауваження з приводу складеного поліцейськими адмінпротоколу чи інших матеріалів ОСОБА_1 не надавались та в матеріалах справи не містяться. Вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також доведена і письмовими показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що вони були присутні в момент того, як працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810» або проїхати в заклад охорони здоров`я для проходження такого огляду, на що останній відмовився. В даних поясненнях також зазначено, що перед тим як їхати саморобним транспортним засобом, ОСОБА_1 було вжито алкоголь. Вказані вище письмові пояснення свідків підписані ними власноруч та сумнівів не викликають. Відомості, які зазначені у протоколі про адмінправопорушення, а також пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності вказаних свідків відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Таким чином, приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали, а також відеоматеріали у їх сукупності, якими і обґрунтував свої висновки. Тому, на думку судді апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями свідків, так і з матеріалами справи. Посилання апелянта на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про серійний номер технічного засобу, за допомогою якого здійснено вказані відеозаписи, на увагу не заслуговують, оскільки чинний КУпАП такої вимоги не містить (ст. 256 КУпАП). Ці вимоги стосуються лише випадків, передбачених ст. 283 КУпАП (зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення). Наведені в апеляційній скарзі доводи про незаконність постанови суду у зв`язку з тим, що судом першої інстанції не допитано свідків, є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом відомості не викликані необхідністю з`ясування безпосередньо у свідків таких обставин, які з достовірністю встановлені здобутими по справі вищенаведеними доказами. Доводи апелянта про неналежність письмових пояснень свідків не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки норми КУпАП та чинних підзаконних актів, що регулюють порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, не містять вимог щодо форми та змісту письмових пояснень свідків. Більше того, підписані власноручно свідками пояснення свідчать про те, що саме у їх присутності водій відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер 6810». При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Що стосується доводів про те, що місцевий суд розглянув справу у його відсутності, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 15.10.2020 року по 14.12.2020 заявляв ряд клопотань про відкладення судового засідання та ознайомлення із матеріалами справи. При цьому доказів, що підтверджували поважність причин неявки, до суду не надав. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не було вмотивоване та не підтверджене відповідними доказами, в зв`язку з чим підстави для його задоволення були відсутні. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно позбавив ОСОБА_1 права на захист, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції. Всі інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, інших доказів, які б могли поставити під сумнів рішення суду першої інстанції, не надано. За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 -- відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови судді, скаржником не наведено і апеляційною інстанцією не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя