Постанова 4804 № 266/3457/19

22-ц/804/1839/21 266/3457/19 Головуючий у І інстанції Пантелєєв Д.Г. Єдиний унікальний номер 266/3457/19 Номер провадження 22-ц/804/1839/21 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В.М., суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т. Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Резнік Вадим Вікторович на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про зміну розміру і способу стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: В червні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про зміну розміру і способу стягнення аліментів, посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 жовтня 2007 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір яких було змінено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 травня 2012 року з ? на 1/6 частину з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 липня 2012 року. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2012 року по справі №2/519/759/12 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 13 січня 2012 року, розмір яких також було змінено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2019 року по справі №263/5046/19 з 1/6 частини з усіх видів заробітку на тверду грошову суму на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 1 000 грн. щомісячно з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини. Відсутність постійного доходу та погіршення стану здоров`я просив суд змінити розмір аліментів, які утримуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини на відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття на тверду грошову суму у розмірі 1 000 грн. щомісячно з урахуванням індексації, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини, а також відкликати виконавчий лист №2/519/2207/12 виданий 24.05.2012 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області . Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено, змінено розмір і спосіб стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн. щомісячно з урахуванням індексації, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини. Відкликано виконавчий лист №2/519/2207/12 виданий 24 травня 2012 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Резнік В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом було надано невірну оцінку наданим позивачем доказам, оскільки консультаційний висновок лікаря був датований тоді, коли позивач перебував за межами України, що вказує на недостовірність такого висновку. Крім того, жодний доказ не спростовує того, що позивач може отримувати інший незадекларований дохід. Не вважає вірним посилання суду в своєму рішенні на практику Верховного Суду 2017 року, оскільки свою позицію Верховним Судом вже було переглянуто у 2020 році. У відзиві на апеляційну скаргу представниця ОСОБА_2 адвокат Башкіссер К. В. зазначає, що усі встановлені судом першої інстанції факти були підтверджені позивачем належними доказами та у зв`язку із суттєвими змінами його матеріального становища та погіршення стану здоров`я він має право на законний судовий захист своїх інтересів. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки його сімейний стан змінився, офіційно він не працевлаштований та крім того, стан здоров`я погіршився і він змушений продовжувати лікування, наявні підстави відповідно до статей 182, 192 СК України визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі яка дорівнює 1 000 грн. Проте з такими висновками погодитися не можна. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_6 , батьками якої зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 209). Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 жовтня 2007 року з позивача на користь відповідача на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою повноліття. Згідно з рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2012 року, розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліментів було змінено з ? до 1/6 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.07.2012 року. (а.с.16-17). Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 14 березня 2009 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_7 14 березня 2009 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та після державної реєстрації шлюбу чоловіку присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », про що зроблено відповідний актовий запис № 91.(а.с. 46). Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 26.08.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 45). Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2012 року по справі №2/519/759/12, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/6 частини від всіх заробітків (доходів), розмір яких було змінено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30.07.2019 року по справі №263/5046/19 з 1/6 частини з усіх видів заробітку на тверду грошову суму в розмірі 1 000 гривень щомісяця, з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття з індексацією розміру аліментів відповідно до закону. (а.с.13, 59). Відповідно до розрахунку наданого державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Закір`яновим О.В. заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_9 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 31 березня 2021 року за весь період стягнення становить 106 927 грн. 46 коп. (а.с. 195). З трудової книжки позивача НОМЕР_4 вбачається, що останнім записом є запис про його звільнення з 0,5 ставки посади стрільця групи супроводження вантажів з обслуговування відділу охорони на ПрАТ МК «Азовсталь» за угодою сторін згідно п.1 ст.36КЗпП України 28 березня 2017 року. (а.с. 18-25). Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням, терміном дії до 01.09.2014 року. (а.с.12). З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у період з другого кварталу 2017 року по 27 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 ніде не працював та доходів не отримував (а.с.122). З консультаційного висновку лікаря від 21 березня 2019 року вбачається, що хворому ОСОБА_2 рекомендовано оперативне лікування, виключення будь-яких фізичних навантажень. За результатами досліджень на підставі МРТ встановлено: больовий синдром, порушення функцій ходьби 2-3 стадій (а.с.47). З витягу із неврологічного відділення МЛ №4439/92 вбачається, що ОСОБА_2 проходив лікування в період з 15 січня 2020 року по 28 січня 2020 року з діагнозом вертеброгенний лівобічний попереково-крижовий радикуліт. Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2 на підставі наданих доказів вважав, що у нього наявні підстави для зменшення розміру аліментів у зазначеному ним розмірі. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 1 ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України. Від указаного правового висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №682/3112/18). Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Обгрунтовуючи позов про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_2 зазначав, що зміна його сімейного стану та сплата аліментів на спільну дитину ОСОБА_5 від шлюбу з ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі 1 000 грн., погіршення стану здоров`я та постійне лікування хронічної хвороби, відсутність постійного доходу та те, що він офіційно не працевлаштований, це все в сукупності дає йому право звернутись до суду із вимогами зменшити йому розмір аліментів на доньку ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За змістом ст. 180 СК України обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків. Відповідно ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. З аналізу ст.192 СК України та наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову. З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано медичні виписки та консультаційні висновки спеціалістів, в яких дійсно зазначено діагноз та рекомендоване лікування. Однак, жодних протипоказань щодо роботи та її характеру такі медичні документи не містять. Крім того, матеріали справи містять відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у період з другого кварталу 2017 року та лише до 27 грудня 2019 року. Інших відомостей на момент розгляду апеляційної скарги позивачем не надано, що ставить під сумнів його доводи про те, що він офіційно не працевлаштований та не отримує доходи починаючи з січня 2020 року та по теперішній час. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не відноситься до переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання дитини (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №344/10971/16). Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 та ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно зі ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. На наявність інших підстав для зменшення розміру аліментів позивач не вказував та судом таких підстав під час розгляду справи не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому ухвалене судом рішення необхідно скасувати. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 230), який необхідно стягнути на її користь з ОСОБА_2 . Керуючись ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Резнік Вадим Вікторович задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 травня 2021 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про зміну розміру і способу стягнення аліментів відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року. Судді В. М. Барков С. А. Зайцева Т. Б. Ткаченко