Постанова 4804 № 263/17410/19

22-ц/804/2549/20 263/17410/19 Єдиний унікальний номер 263/17410/19 Номер провадження 22-ц/804/2549/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Пономарьової О.М., Мироненко І.П., секретар Сікора М.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що від шлюбу з відповідачем в нього є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 05 червня 2012 року шлюб розірвано. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 травня 2012 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 17 квітня 2012 року та до повноліття дитини, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Син проживає з відповідачем. Позивач має заборгованість по сплаті аліментів, з його заробітку примусово утримується 50% доходу. Після розірвання шлюбу з відповідачем по справі він створив сім`ю з іншою жінкою ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 , 08 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб. Позивач змушений орендувати житло для нової родини за 3000 грн на місяць. Оплата за оренду житла суттєво відбивається на сімейному бюджеті. Його молодший син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно хворіє, за таких обставин його дружина не має можливості працевлаштуватись. Отже, він є єдиним годувальником в сім`ї, його заробітна плата є єдиним джерелом доходу. Тому змушений звернутися до суду із заявою про зміну розміру аліментів. З урахуванням викладеного, просив змінити розмір аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 17 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, на 1/6 частину з усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття; після набрання рішення суду законної сили зобов`язати державну виконавчу службу повернути до суду попередній виконавчий лист. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений. Зменшений розмір аліментів, які утримуються за рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 травня 2012 року (справа 2/0519/2041/2012) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 з 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 17 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, на 1/6 частину з усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття Виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 24 травня 2012 року по цивільній справі № 2/0519/2041/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 з 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 17 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття відкликано. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд суттєво порушив норми ЦПК України щодо відповідності доказів, наданих позивачем, нормам ЦПК України, в порушення вимог ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач в позові не просив суд відкликати виконавчий лист виданий Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 24 травня 2012 року по цивільній справі № 2/0519/2041/2012; позивач не просив змінити розмір утримуваних з нього аліментів «починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили», однак суд самостійно вказав про це в резолютивній частині рішення. Майновий стан позивача, як платника аліментів, не вказує на значне погіршення його становища на момент подання ним позову до суду та дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання сина. Посилання позивача на те, що змінився його сімейний стан, тому він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, так як не підтверджує зміну його матеріального становища в гіршу сторону. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Він вважає, що судом правильно і об`єктивно встановлені обставини, які свідчать про зміну його матеріального стану, і відповідач обізнана про це достеменно, оскільки щомісяця отримує 50% від усіх його доходів. Вказує, що рішення не підлягає скасуванню на підставах, визначених в апеляційній скарзі. Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_1 , який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належно і достатньо навів докази на підтвердження вимог про зміну розміру аліментів, оскільки після ухвалення рішення про стягнення аліментів його сімейний і матеріальний стан змінився, тому є підстави для задоволення позову. З висновком суду колегія суддів не може не погодитись, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно з рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 05.06.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15.05.2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 17.04.2012 року та до повноліття дитини, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС мМаріупольського міського управління юстиції від 13.07.2012 року відкрито виконавче провадження №33395823 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 17.04.2012 року та до повноліття дитини, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 08.10.2019 року державним виконавцем Центрального ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Чистовою Г.О. винесено у виконавчому провадженні №42179686 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим листом №2/0519/2041/2012 від 15.05.2012 року, виданим Жовтневим районним судом м.Маріуполя 24.05.2012 року, якою постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу, заборгованість станом на 01.09.2019 року складає 72067,98 грн., з 01.09.2019 року заборгованість вирішено розраховувати згідно отриманого боржником доходу, а після сплати заборгованості відрахування здійснювати у розмірі 25%, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 08.10.2015 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 .. З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній працює з 15.03.2018 року в ТОВ «Футбольний клуб «Іллічівець» на посаді інженера з керування та обслуговування систем управління. У період з 17.12.2014 року по 18.08.2015 року не працював. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_8 ніде на теперішній час не працює. Довідкою від 06.12.2019 року ТОВ «Футбольний клуб «Іллічівець» підтверджується, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Футбольний клуб «Іллічівець» з 15.03.2018 року на посаді інженера з керування й обслуговування систем. Його дохід за період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року склав 79548,95 грн. Відповідно до договору оренди квартири (житлового приміщення) від 15.07.2019 року ОСОБА_1 винаймає квартиру АДРЕСА_1 та сплачує орендну плату 3000 грн. в місяць. З довідки від 01.08.2019 року Центрального ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з квітня 2012 року по серпень 2019 року становить 72067,98 грн. З довідки від 11.01.2020 року Центрального ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області випливає, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з квітня 2012 року по грудень 2019 року складає 77659,70 грн. В формі ОК-5 зазначено індивідуальні відомості про застраховану особу, а саме ОСОБА_1 , згідно якої останній отримав у 2019 році заробітну плату на загальну суму 145749,32 грн. Згідно з відомостями від 28.02.2020 року ТОВ «Футбольний клуб «Іллічівець», ОСОБА_1 працює в ТОВ «Футбольний клуб «Іллічівець» з 15.03.2018 року на посаді інженера з керування й обслуговування систем. Його дохід за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року склав 55525,41 грн. В свою чергу, відповідачем в заперечення і на підтвердження витрат на дитину, необхідність певного розміру матеріального утримання надано квитанції про сплату за навчання ОСОБА_7 , клас №4 за три місяця 2019 року по 350 грн. за кожен місяць. При вирішенні спору суд керувався наступними нормами закону. Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно зі статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному, за рішенням суду розмірі аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір не повинен бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Проаналізувавши встановлені обставини по справі в сенсі вищенаведених норм права, суд прийшов до цілком обґрунтованого висновку про те, що після ухвалення рішення суду про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів, сімейний та матеріальний стан позивача змінився, оскільки він одружився та в нього народилася дитина, яка також знаходиться на його утриманні, у зв`язку з чим є всі підстави для задоволення позову. Тому суд зменшив розмір аліментів, на утримання старшої дитини з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку позивача. Отже, суд правильно вважав, що відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем доведено перед судом належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається, як на підставу свого позову, а відповідачем не спростовано. Суд виходив з того, що сімейний стан позивача змінився, в нього з`явилася ще одна дитина на утриманні, і та обставина, чи працює його дружина, не впливає на правильність рішення суду. Відповідач вважає, що суд повинен оцінювати лише матеріальні можливості позивача, відкидаючи той факт, що молодша дитина позивача, яка народилася після визначення розміру аліментів на старшу дитину, теж потребує матеріального утримання, не менш, ніж старший син. Суд правильно зазначив, що вимоги є належно і достатньо мотивованими, оскільки зі сторони позивача надані необхідні докази. Доводи апеляційної скарги про невідповідність доказів нормам ЦПК України зводяться до формальної критики, не зачіплюють їх змісту і мети. Відповідач в скарзі вимагає переоцінки наданих позивачем доказів, перевірених судом першої інстанції, що не входить до компетенції апеляційного суду. За таких обставин, суд, врахувавши обставини справи, сімейний стан відповідача, наявність у нього на утриманні молодшої неповнолітньої дитини, перевіривши його матеріальний стан, з урахуванням закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, прийшов до цілком обґрунтованого висновку про задоволення позову та зміну розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину заробітку позивача. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перевірки судового рішення. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення, яким на думку відповідача порушені права дитини на належний матеріальний рівень життя, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються обставинами справи. Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 31 серпня 2020 року. Судді: Є.Є. Мальцева О.М. Пономарьова І.П. Мироненко