Постанова 4810 № 425/444/21

Справа № 425/444/21 Провадження № 22-ц/810/500/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Романовського Є.О. в м. Рубіжне Луганської області, у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог 18 лютого 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.08.2011 року ОСОБА_1 від позивача отримав кредит, який з урахуванням збільшення становив 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач в свою чергу повинен слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 Договору, а уразі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. В порушення умов договору, позичальник своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на 12.01.2021 року, виникла заборгованість в сумі 20 030,54 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 19 188,67 грн., заборгованості за простроченими відсотками 841,87 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2021 року в позовних вимогах АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 у сумі 15 000, 00грн.В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 1 699, 78 грн, в рахунок понесених судових витрат у вигляді судового збору. Мотивуюче таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Суд, досліджуючи надані матеріали справи, встановив, що в позовній заяві та в розрахунку заборгованості позивач визначив розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 188,67 грн., який відповідно до довідки зміни умов кредитування в частині кредитного ліміту, перевищує найвищий кредитний ліміт, встановлений банком в розмірі 15 000,00 грн. Всупереч вимог частини третьої статті 12 ЦПК України, позивач не надав суду доказів збільшення кредитного ліміту на суму, яка б перевищувала розмір заявленої заборгованості за тілом кредиту, не надано обґрунтування підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, яке перевищує розмір кредитного ліміту. З наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, яку саме суму коштів фактично отримав позичальник. За таких обставин, стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту, яка не перевищує розмір кредитного ліміту, тобто 15 000,00 грн. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з таким рішенням суду АТ КБ «Приватбанк» звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2021 року, в частині незадоволених вимог за тілом кредиту, нарахованими відсоткам, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, а тому ухвалено необґрунтоване, незаконне рішення суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вважав, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15000,00 грн., оскільки наявність такої суми заборгованості підтверджена належними доказами, доказів збільшення кредитного ліміту матеріали справи не містять. Однак це не зовсім відповідає обставинам справи та наданим до позову документам. Як вбачається з матеріалів справи, до суду надана копія анкети-заяви від 11.08.2011 року, з якої чітко вбачається, що Відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву згідно якої він приєднався до запропонованих Банком Умов та правил надання банківських послуг та згоден, що анкета-заява разом з Умови та правила надання банківських послуг, Тарифами Банку, складають договір про надання банківських послуг. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. На підставі зазначеної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом. Так, з виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач активно почав користуватися кредитними коштами з 13.10.2012 року, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах. Таким чином, AT КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, за рахунок кредитних коштів (понад встановлений розмір ліміту) сплачувався кредит за послугою Оплата частинами, що призвело до збільшення боргу за тілом кредиту в розмірі 19188,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. - 19188,67 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту. Розмір боргу, стягнутий судом з відповідача за тілом в розмірі 15000,00грн. не відповідає дійсній заборгованості та спростовується наданими доказами. Позивачем виконано вимоги зазначеного Закону, 11.08.2011 року Відповідача було ознайомлено з умовами кредитування, що він підтвердив власним підписом в анкеті- заяві. Тобто, сторонами додатково письмово було погоджено усі істотні умови кредитування та, відповідно, розрахунок заборгованості здійснено банком на підставі узгоджених сторонами умов кредитування. Після ознайомлення з умовами кредитування, саме з 13.10.2012р. Відповідач почав користуватися кредитними коштами, про що зазначено у виписці по картковому рахунку. Розмір відсотків за користування кредитом зазначений в розрахунку заборгованості і нараховується на суму суми неповернутого в строк кредиту, розмір заборгованості за відсотками за період з 25.03.2014р. по 12.01.2021р. становить 841,87 грн. Таким чином, кредитування та обслуговування наданого Відповідачу ОСОБА_1 кредиту відбувалось згідно Умов та правил надання банківських послуг та тарифів, що підтверджується наданими розрахунком заборгованості та Випискою по рахунку. На думку скаржника саме на відповідача покладено обов`язок доведення, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами та Тарифами банку. Доказів, що Відповідача не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, Відповідач не надав. Окрім того, як зазначалося вище, Відповідач зобов`язався самостійно знайомитися зі всіма змінами на сайті Приватбанку. Відзив на апеляційну скаргу Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений ст. 360 ЦПК України не надходило, що не заважає розгляду справи. Клопотання На адресу апеляційного суду надійшли клопотання та пояснення позивача в порядку ст..43 ЦПК України, мотивуючі які скаржник зазначає, що відповідач ОСОБА_1 так само підписав анкету-заяву з умовами кредитування та лише після письмового узгодження кредитного договору на встановлених умовах , що відповідають вимогам ст.ст.633, 634 ЦК України, отримав кредитну картку. Вищевказані обставини не були дослідженні судом першої інстанції всупереч висновкам Верховного суду, викладеним в Постанові від 11.12.2019 року по справі № 153/1334/16-ц: «Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів існування між сторонами договірних зобов`язань, предметом яких є кредитні кошти, із врахуванням того, що спір відносно існування кредитних зобов`язань відповідача на час касаційного перегляду цієї справи судами фактично не вирішено, є передчасним. Щодо заперечень Відповідача, з підстав анкети-заяви не надходило, тобто Відповідач повною мірою визнав договір своїм частковим виконанням, відповідно до ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів, клієнт до укладення договору Споживач мас право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Отже, саме в даних правовідносинах чітко прослідковується дотримання всіх необхідних норм чинного законодавства з боку Позивача, а саме письмовими доказами доведено. Крім того, виходячи з умов розумності, справедливості та диспозитивності судочинства, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами Банку в межах укладеного договору, багато років поспіль, проводив сплату в розмірі обумовленому в договорі, не висуваючи жодних заперечень або питань щодо розміру заборгованості. На підставі укладеного договору про надання банківських послуг Банк надає можливість Клієнтам, які мають кредитну картку AT КБ ПриватБанк скористатися сервісом Оплата частинами зазначене відображено в Умовах та правилах, які є складовою частиною договору, а саме п. 1.1. і .73, детальний опис міститься у п.2.1.1.14 і далі . Оплата частинами це споживчий кредит, який надається клієнту в межах встановленого ліміту за продуктом у разі придбання товару/оплати послуги в торгово-сервісних підприємствах, інтернет-магазинах. Кредит погашається шляхом зарахування власних коштів клієнта на картку Універсальна» та шляхом договірного списання з картки «Універсальна». Сума розрахована у межах ліміту, строковість: від 1 до 24 місяців. Розмір платежу встановлюється за ануїтетною схемою (рівними частинами). Відповідач ОСОБА_1 скористався зазначеною послугою, така послуга була оформлена Клієнтом у грудні 2016р. Згідно умов надання послуги Оплата частинами, у разі ненадходження на картковий рахунок власних коштів, сума щомісячного платежу списується за рахунок кредитного ліміту. В даному випадку сервіс Оплата частинами було підключено до кредитної картки відповідача і врахована при настанні строків платежів за угодою. Таким чином, сума щомісячного платежу за умовами сервісу Оплата частинами у розмірі 156,36 грн. списувалась за рахунок кредитного ліміту. Користування послугою, підтверджується здійсненням Відповідачем платежів, про що зазначено в Виписці по картковому рахунку (додано до матеріалів справи), Платежі по сервісу Оплата частинами відображені у виписці по рахунку, як покупка і щомісячний платіж за сервісом Оплата частинами за покупку. Слід зазначити, що сервіс «Оплата частинами» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається. Оформлення кредиту за зазначеним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку. Платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. Відповідно до розрахунку заборгованості, за рахунок кредитних коштів (понад встановлений розмір ліміту) сплачувався кредит за послугою Оплата частинами, що призвело до збільшення боргу за тілом кредиту в розмірі 19188,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. - 19188,67 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту розмір боргу, стягнутий судом з відповідача за тілом в розмірі 15000,00грн. не відповідає дійсній заборгованості та спростовується наданими доказами. Відповідно до постанови Верховний Суд 11.12.2019 року у справі № 153/1334/16-ц, позивач ПриватБанк, суть вимог стягнення заборгованості за кредитним договором: «Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-р/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів існування між сторонами договірних зобов`язань, предметом яких є кредитні кошти, із врахуванням того, що снір відносно існування кредитних зобов`язань відповідача на час касаційного перегляду цієї справи судами фактично не вирішено, є передчасним. Суду слід перевірити факт виконання кредитного договору, на що посилався заявник в касаційний скарзі, що може свідчити про визнання договірних правовідносин. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57 - 60,131-132, 137,177,179,185,194, 212- 215 ЦПК України, чинного на час розгляду справи, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.» Також скаржник звертає увагу, що Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Постанова Верховного Суду України від 28 березня 2019 року, справа № 428/2873/17, провадження № 61-1056св17. 30 січня 2019 року Верховний Суд у Постанові ВС по справі № 361/2071/17 наголосив, що " За правилами частини другої статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами." Відповідач не заперечує факт отримання кредитної картки, документом первинного бухгалтерського обліку - Випискою, підтверджено факт користування саме кредитними коштами та факт сплати заборгованості Відповідачем, отже договірні відносини між сторонами безперечно існують. З урахуванням викладеного, скаржник просив Скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.04.2021 року по справі за позовом AT КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4188,67 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 841,87 грн, та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України та відомостями Рубіжанської міської ради Луганської області від 23.02.2021 року № 023-010/1141(а.с.65-66,79). 11.08.2011 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами надання платіжної картки та прикладами розрахунку суми плати за користування кредитних коштів, що підтверджується його підписом на анкеті - заяві від 11.08.2011 року (а.с.37). Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» Умов кредитування базова відсоткова ставка в місяць становить 3,0%, тобто 36% на рік. Розмір щомісячних платежів, з урахуванням плати за користування кредитними коштами становить 7% від заборгованості, але не менш 50,00 гривень та не більше залишку заборгованості. Також, згідно тарифів банку передбачено сплату пені та комісії (а.с.38). Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», з ОСОБА_1 підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитні картки: 13.10.2012 року з терміном дії до 07/15, 16.08.2014 року з терміном дії 10/17 року, 06.09.2015 року з терміном дії до 09/19 року, та відповідно встановлено кредитні ліміти, а саме: 21.11.2013 року в розмірі 5 000, 00 грн., 16.08.2016 року в розмірі 10 000, 00 грн., 28.10.2016 року в розмірі 13 000,00 грн., 07.02.2017 року в розмірі 15 000, 00 грн.,, 16.05.2019 року зменшено до 0,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.35-36). Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Банк нараховує відсотки за користування кредитом та Овердрафтом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п.2.1.1.12.7 «Умов та правил надання банківських послуг». Пунктом 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками та його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни. Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.08.2011 року, станом на 12.01.2021 року, утворилась заборгованість в розмірі 20 030,54 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита 19 188,67 грн., заборгованості за простроченими відсотками 841,87 грн. (а.с.24-25). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 11.08.2011 року відсутня будь яка процентна ставка, докази які б підтверджували зміну процентної ставки та ознайомлення з цими змінами відповідача в матеріалах справи відсутні. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 11.08.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Судова колегія вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.08.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.02.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наявні в матеріалах справи умови і правила банківських послуг не мають правового значення, оскільки вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.08.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Таким чином в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем вимог Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17-ц, провадження № 14-131цс19. Суд, досліджуючи надані матеріали справи, встановив, що в позовній заяві та в розрахунку заборгованості позивач визначив розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 188,67 грн., який відповідно до довідки зміни умов кредитування в частині кредитного ліміту, перевищує найвищий кредитний ліміт, встановлений банком в розмірі 15 000,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з пояснень наданих АТ КБ «Приватбанк» судова колегія частково погоджується зі скаржником, що відповідач ОСОБА_1 скористався зазначеною послугою, така послуга була оформлена Клієнтом у грудні 2016р. Згідно умов надання послуги Оплата частинами, у разі ненадходження на картковий рахунок власних коштів, сума щомісячного платежу списується за рахунок кредитного ліміту. В даному випадку сервіс Оплата частинами було підключено до кредитної картки відповідача і врахована при настанні строків платежів за угодою. Таким чином, сума щомісячного платежу за умовами сервісу Оплата частинами у розмірі 156,36 грн. списувалась за рахунок кредитного ліміту. Користування послугою, підтверджується здійсненням Відповідачем платежів, про що зазначено в Виписці по картковому рахунку (додано до матеріалів справи), Платежі по сервісу Оплата частинами відображені у виписці по рахунку, як покупка і щомісячний платіж за сервісом Оплата частинами за покупку. Слід зазначити, що сервіс «Оплата частинами» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається. Оформлення кредиту за зазначеним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку. Платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. Відповідно до розрахунку заборгованості, за рахунок кредитних коштів (понад встановлений розмір ліміту) сплачувався кредит за послугою Оплата частинами, що призвело до збільшення боргу за тілом кредиту в розмірі 19188,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. - 19188,67 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту розмір боргу, стягнутий судом з відповідача за тілом в розмірі 15000,00грн. не відповідає дійсній заборгованості та спростовується наданими доказами. Відповідно до постанови Верховний Суд 11.12.2019 року у справі № 153/1334/16-ц, позивач ПриватБанк, суть вимог стягнення заборгованості за кредитним договором: «Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-р/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Щодо стягнення процентів у сумі 841,87 грн, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні таких вимог на підставі досліджених матеріаліа, а саме умов та правил надання кредиту, які не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Виходячи з викладено та того, що позов задоволено на 95,8%, колегією судів вирішено питання, щодо стягення сум судового збору, що становить за подачу позову 2174,66 грн (95,8% від 2270 грн) - 1699 гривень 78 копійок стягненних судом першої інстанції та за подачу апеляційної скарги 3261,99 грн (95,8% від 3405 грн). Керуючись ст. ст.259,367,374,ч.2 ст.376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2021 року змінити. Збільшити стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д), код ЄДРПОУ - 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 серпня 2011 року з суми 15000 гривен до суми 19 188 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 67 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д), код ЄДРПОУ - 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) 3736 (три тисячі сімсот тридцять шість ) гривень 87 копійок в рахунок понесених судових витрат у вигляді судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Дата складання повного тексту постанови 22 липня 2021 року. Головуючий Судді: