Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/6075/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/777/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/6075/19 Категорія: 304090000 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року : м.Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Бондаренка С.І., Новікова О.М. , учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , особи, які подали апеляційні скарги - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2020 року, у складі судді Позарецької С.М., - в с т а н о в и в : У липні 2019 року Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.02.2012 відповідач отримав кредит в розмірі 8500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, внаслідок чого станом на 01.07.2019 сформувалась заборгованість у розмірі 49037 грн. 93 коп., яка складається з: тіло кредиту - 19568 грн. 58 коп.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 13239 грн. 72 коп.; нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 13218 грн. 30 коп.; нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 200 грн. 00 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2311 грн. 33 коп. Позивач просив стягнути на його користь з відповідача борг за кредитним договором б/н від 21.02.2012 року у сумі 49037 грн. 93 коп., а також судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 лютого 2020 року позовні вимог банку задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 8472 грн. 44 коп. та судові витрати в сумі 332 грн. 15 коп., а всього - 8804 грн. 59 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване встановленням факту отримання та використання відповідачем кредитних коштів, які в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, в зв`язку із чим відповідач зобов`язаний виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми в розмірі 8472 грн. 00 коп., в межах встановленого банком 13.07.2013 кредитного ліміту в розмірі 8500 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд виходив із відсутності підстав вважати, що банк при укладенні договору довів умови договору до відповідача, не підтверджено, що на час укладення договору діяли саме ті тарифи та умови, які долучені до позову; долучені витяг з Тарифів і роздруківка витягу з Умов та правил не є належними доказами щодо двостороннього волевиявлення сторін по визначенню умов договору. Крім того, в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також простроченого тіла кредиту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення повного розміру по тілу кредиту в сумі 19568 грн. 58 коп., про який просив позивач, суд виходив з того, що відсутні дані вважати, що відповідач міг використовувати кредитні кошти у більшому розмірі, ніж встановлений банком кредитний ліміт в сумі 8500 грн. 19 березня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» подав на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2020 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. В апеляційній скарзі зазначили, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність у позивача права на стягнення простроченого кредиту. Оскільки кредитний договір, є договором з щомісячною сплатою кредитного платежу, і відповідач його належним чином не виконував, а тому виникла заборгованість, як по поточній сумі кредиту, так і по простроченій. Крім того, скаржник зазначає, що відповідач самостійно не вносив кошти на погашення заборгованості за сервісом «Оплата частинами», а тому заборгованість за даною послугою погашалася Банком за рахунок овердрафту встановленого на кредитну картку, в результаті чого заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. простроченим тілом кредиту є більшою, ніж сума встановленого кредитного ліміту. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 березня 2019 року (справа №428/2873/17), які зводяться до того, що непідписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та неознайомлення з їх змістом не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Відповідач подав відзив на дану апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу банку в частині незадоволення позовних вимог залишити без задоволення, оскільки суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність доказів, які свідчать про підписання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів, на які посилається банк у своїй скарзі. Зазначає, що посилання позивача на погашення банком заборгованості за рахунок овердрафту, в результаті чого заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. простроченим тілом кредиту є більшою, ніж сума встановленого кредитного ліміту є безпідставним, оскільки таке списання коштів і направлення їх на погашення заборгованості за відсотками, пенею, комісіями і штрафами не передбачено умовами договору та є неправомірним. Крім того, наголошує на тому, що заборгованості за кредитним договором не має, а сума переплати за отриманим кредитом по всім картам складає 7323 грн. 10 коп. ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові банку відмовити повністю, мотивуючи тим, що суд у рішенні робить суперечливі висновки, а саме, стягуючи частково заборгованість, відхиляє можливість використання виписки по рахунку в якості доказу повернення коштів позивачу, проте, водночас, посилається на цю виписку та зазначає, що кошти на погашення боргу по кредиту відповідачем вносились не в повному обсязі та періодично. Тобто, в одному випадку суд враховує виписку, як належний доказ по справі, а в іншому відхиляє її та зазначає про врахування розрахунку заборгованості. Однак, згідно з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 14.03.2018, виписка з карткового рахунку є належним доказом. Згідно з випискою, яка наявна в матеріалах справи, підтверджується факт повернення коштів по кредиту та переплати за отриманим кредитом в сумі 7323 грн. 10 коп. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 21.02.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с11). У своєму позові Банк стверджував про те, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Стосовно обов`язку власника картрахунку слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання овердрафту, банк керувався п.2.1.1.5.7 договору. Через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилася заборгованість, яка станом на 01.07.2019 року становить 49037 грн. 93 коп. і складається з наступного: - 19568 грн. 58 коп. - заборгованість за тілом кредиту; - 13239 грн. 72 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту по процентам за користування кредитом; - 13218 грн. 30 коп. - пеня за прострочене зобов`язання; - 200 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 2311 грн. 33 коп. - штраф (процентна складова). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 21.02.2012 року ОСОБА_1 став клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 11) Як вбачається із наданої Банком анкети-заяви, в графі заяви «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанка, виявляю бажання оформити на своє ім`я» є позначка про обрання ОСОБА_1 платіжної картки Кредитка «Універсальна». Як доказ на укладення кредитного договору із відповідачем, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником. Відповідно до вказаного витягу з Тарифів банку пропонується кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку конкретну схему кредитування обрано відповідачем з витягу встановити неможливо. Даний витяг з Тарифів обслуговування не містить підпису відповідача про ознайомлення. Таким чином, неможливо встановити чи був відповідач ознайомлений саме з цими Тарифами на момент укладення кредитного договору. Також в обґрунтування доводів щодо укладення договору АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті http://privatbank.ua/terms. Наданий банком витяг з Умов та правил також не підписаний відповідачем. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та заборгованість за штрафами (фіксованою частиною та процентною складовою). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.02.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без уточнення обраного виду карти) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 21.02.2012 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати простроченого тіла кредиту, пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафів, а також розмір і порядок їх нарахування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 21 лютого 2012 року не містить достатніх відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем. Незазначеною є і схема погашення кредиту та міри відповідальності за порушення зобов`язань. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписувався. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Надані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджують узгодження з позичальником конкретних умов кредитування. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про схему погашення кредиту, розмір та порядок нарахування простроченого тіла кредиту, комісії, пені та штрафів, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафів задоволенню не підлягають. Водночас, колегія суддів знаходить обгрунтованими доводи апеляційної скарги банку в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 568 грн. 58 коп. Так, суд першої інстанції, мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8472 грн., виходив з даних розрахунку заборгованості станом на 31.05.2015 та тієї обставини, що відповідач не міг використовувати кредитні кошти в більшому розмірі, ніж встановлений банком 13.07.2013 кредитний ліміт 8500 грн. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з випискою банку по рахунку відповідача, 13.07.2013 кредитний ліміт збільшено та встановлено його розмір - 8500 грн., що не заперечується банком. Із виписки по рахунку вбачається, що відповідач скористався сервісом «Оплата частинами». Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 6-10) та виписки по рахунку (а.с.61-78) внаслідок невнесення відповідачем коштів на погашення заборгованості за сервісом «Оплата частинами», заборгованість за данною послугою погашалася банком за рахунок овердрафту, встановленого на кредитну картку, в результаті чого заборгованість по тілу кредиту збільшувалась порівняно з кредитним лімітом, починаючи з 01.08.2016, та станом на 01.07.2019 склала 19 568 грн. 72 коп. Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 568 грн. 72 коп. Доводи апеляційної скарги відповідача про повне повернення отриманих ним кредитних коштів не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать доказам, наявним у матеріалах справи, а саме, виписці по рахунку та розрахунку заборгованості, з яких вбачається, що відповідач вносив вказані ним в апеляційній скарзі кошти на погашення кредиту, проте, внаслідок порушення вищевказаних умов «Оплати частинами», у нього утворилася заборгованість по тілу кредиту в сумі 19 568 грн. 72 коп., яка підлягає стягненню. Доказів на спростування даної заборгованості відповідачем до суду не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга банку підлягає до часткового задоволення, в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 19568 грн. 72 коп., так як відповідач використовував дані кредитні кошти та добровільно не повернув їх АТ КБ «ПриватБанк». Апеляційні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки є безпідставними та спростовуються вищевикладеними доказами. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовної заяви АТ КБ «Приватбанк», з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають до стягнення судові витрати, понесені банком пропорційно до задоволених вимог. Позовні вимоги банку заявлено на суму 49037 грн. 93 коп. Суд апеляційної інстанції задовольняє позов банку частково на суму 19568 грн. 72 коп., що складає 39,9 % від заявленої суми позовних вимог. Отже, з ОСОБА_1 користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають до стягнення судові витрати: за подачу позовної заяви - 766 грн. 48 коп. (1921 грн.х39,9%:100%), за подачу апеляційної скарги - 1149 грн. 72 коп. (2881 грн. 50 коп.х39,9%:100%). Крім того, у відповідності до вимог п.п.6 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн., отже, за звернення з апеляційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2020 року судовий збір складає 2881 грн. 50 коп. З огляду на те, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги сплатив 1152 грн. 60 коп., тобто не доплатив 1728 грн. 90 коп. (2881 грн. 50 коп. - 1152 грн. 60 коп.), то дана сума судового збору в розмірі 1728 грн. 90 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2020 року у даній справі скасувати. Ухвалити у справі нове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19 568 грн. 72 коп. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 72 коп.) та судові витрати в сумі 1916 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1728 грн. 90 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України. Судді: Ю.В. Сіренко С.І.Бондаренко О.М.Новіков