Постанова 4824 № 758/12617/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6073/2020 Головуючий в суді 1 інстанції Мицик Ю.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року м. Київ Справа № 758/12617/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Дарницькогорайонного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Мицик Ю.С., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У вересні 2018 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.04.2011 року в сумі 92 098 грн. 56 коп., а також витрати по сплаті судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений кредитний договір від 18 квітня 2011 року (без номера) , відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість не погасив. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача, що складається з : тіла кредиту - 34 277 грн. 59 коп., нарахованих відсотків за користування кредитом - 18 723 грн. 24 коп., пені - 34 235 грн. 89 коп., штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. ( фіксована частина), 4361 грн. 84 коп. ( процентна складова). Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2019 року дану справу передано для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 рокуу задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції взагалі не врахував висновки Верховного Суду, викладені впостанові від 10.04.2019 року по справі № 356/1635/16-ц, в постанові від 28.03.2019 рокупо справі № 428/2873/17, в постанові від 06.02.2018 року по справі № 755/2720/16-ц, впостанові від 17.04.2019 року по справі № 666/388/16-ц, чим порушив формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що позивач надав до суду розрахунок заборгованості станом на 20.08.2018 року, копію анкети-заяви від 15.04.2011 року, виписку по особовому рахунку з описом проведених фінансових операцій, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг, наказ про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг. Звертає увагу на те, що в позовній заяві допущено описку, помилково зазначено дату підписаної анкети 18.04.2011 року, замість вірної 15.04.2011 року. Натомість, відповідач за час розгляду справи в суді: заперечень проти позову Банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в т.ч. нарахованих відсотків не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку не заперечував. Посилається на те, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 15.04.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору та особистим підписом це засвідчив. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву від 15.04.2011 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку. Отримання картки підтверджується фотографуванням клієнта з карткою. На картку 11.02.2017 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 8000 грн., який в подальшому було збільшено до 15000 грн. Вказана обставина підтверджується довідкою банку. Надання довідки про видані картки та розмір кредитного ліміту як нового доказу на стадії апеляційного оскарження скаржник мотивує невитребуванням їх у банку судом першоїінстанції, здійсненням судом відмови банку у позові через недоведеність заявлених вимог, про що банку стало відомо лише з рішення, яке оскаржується, що вважають об`єктивною та поважною причиною ненадання вищевказаних довідок до суду першої інстанції. Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач після отримання картки та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Також відповідач ОСОБА_1 скористався однією із послуг банку як «Оплата частинами» та всю його заборгованість по кредитній картці було переведено на умови зазначеної послуги. Сервіс «Оплата частинами» було підключено до кредитної картки позичальника. Платежі по сервісу відображені у виписці по рахунку, як «Щомісячний платіж по сервісу «Оплата частинами». Сервіс «Оплата частинами» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається. Оформлення кредиту за зазначеним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту. З Виписки вбачається, що клієнт неодноразово здійснював переказ коштів на погашення заборгованості зі своїх карт, у тому числі і з кредитної карти, що підтверджує отримання і користування карткою, а також оформлення послуги «оплата частинами» саме клієнтом. Таким чином, оскільки заборгованість за тілом кредиту виникла в зв`язку з використанням відповідачем кредитних коштів понад встановленого ліміту в межах овердрафту, то повинна бути сплачена в повному обсязі. В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по сплаті заборгованості відповідач станом на 20.08.2018 року має заборгованість - 92 098 грн. 56 коп., з яких: 34 277 грн. 59 коп. - тіло кредиту; 18 723 грн. 24 коп. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 34 235 грн. 89 коп. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 4361 грн. 84 коп. - штраф (процентна складова). До матеріалів справи додано детальний розрахунок заборгованості по кредиту із зазначенням розміру відсоткової ставки, ставки пені, сум нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі - окремо по відсотках, пені, тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, у тому числі - накопичувальним порядком. В розрахунку заборгованості відображено покроково всі дати, в яких була зміна в кредитній угоді, а саме нарахування та винесення на прострочку тіла кредиту, відсотків, комісії та пені та клієнтських погашень. В розрахунку заборгованості, що надавався до позовної заяви в графі «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості», відображені всі грошові суми, що надходили на сплату заборгованості за кредитом. Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_1 не подавав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, суд виходив з недоведеності та необґрунтованості позову в цій частині вимогам ст. 61 Конституції України (подвійна відповідальність за одне й те саме порушення). Також суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач - АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Враховуючи, що у заяві позичальника процентна ставка за користування кредитом не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом - 18723 грн. 23 коп., пені - 34235 грн. 89 коп., а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 4361,84 грн. (процентна складова) - за недоведеністю позовних вимог. Відмовляючи у стягненні з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд зауважив, що позивач як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на те, що відповідачем з метою отримання банківських послуг було підписано Заяву б/н від 18.04.2018 року, згідно якої останній отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження вимог про стягнення заборгованості надає розрахунок за договором б/н від 18.04.2011 року. Водночас, в матеріалах справи відсутній договір б/н від 18.04.2011 року, натомість міститься Анкета - заява підписана ОСОБА_1 від 15.04.2011, на яку позивач у позовній заяві не посилається. З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що 18.04.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 20.08.2018 року заборгованості у сумі 92 098 грн. 56 коп., яка складається з: 34 277 грн. 59 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 18 723 грн. 24 коп. - відсотків за користування кредитом, 34 235 грн.89 коп. - заборгованості за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 4361 грн. 84 коп. - штраф (процентна складова). Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи встановлено, що 15 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Проте заяв про оформлення на своє ім`я будь-якої із платіжних карток (карта «Універсальна», карта Gold або будь-якої іншої кредитної картки) вищевказана заява-анкета не містить. Будь-яких даних про бажаний кредитний ліміт, розмір відсоткової ставки за користування кредитом в анкеті-заяві також не зазначено. Отже, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить відомостей, яку саме кредитну картку та за яким тарифом з обслуговування кредитних карток просив надати відповідач. При цьому в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 15 квітня 2011 року відсутні відомості щодо умов кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Крім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ПриватБанку є узагальненим витягом за період 2013 - 2015 років. Довідки про умови кредитування чи Тарифів обслуговування кредитних карт, які б містили підпис відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з ними, матеріали справи не містять. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 квітня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємну частину спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Також, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» мають різні умови кредитування, зокрема, різний: пільговий період часу, розмір базової процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та порядок її нарахування. Крім того, у Витягу містяться примітки про те, що з 01.01.2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». З 01.09.2014 року проводиться зміна тарифного плану «Універсальна Contract» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» або «Універсальна Gold». З 01.09.2014 року змінено процентну ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна Gold» (зміну здійснено тільки для витрат здійснених до 01.09.2014 року). З 01.09.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Gold»: розмір процентної ставки, пені тощо. Разом з тим, зазначений витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника про ознайомлення з ними, а тому позивачем не доведено, який саме тариф було обрано відповідачем, оскільки тарифи встановлені для карт чотирьох видів та різняться між собою. В позовній заяві позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів, за якими саме тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач отримав кредитну картку, а відтак позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування процентів та пені, що були узгоджені сторонами при укладенні договору. Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем тарифами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) . За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За викладених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, оскільки позивачем не надано доказів щодо істотних умов кредитування, зокрема, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, який погоджено між сторонами. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів за користування кредитом, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають. При цьому відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15 квітня 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Доводи апеляційної скарги щодо невитребування судом першої інстанції у позивача довідок про видані картки та розмір кредитного ліміту колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги позивачем додано довідки про видані картки, довідку про зміну умов кредитування та копію фотокартки позичальника з отриманою карткою. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач додав до позовної заяви анкету-заяву позичальника, розрахунок заборгованості, витяг з Тарифів банку, витяг з Умов та правил надання банківських послуг. У позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати певні докази разом з позовною заявою. Разом з тим, у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху представником банку було надано до суду виписку з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 . Надалі будь - яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач, із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості прийняти документи, долучені до апеляційної скарги, до уваги як належні та допустимі докази, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. Крім того, в матеріалах справи (а.с. 33) міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 15 квітня 2011 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Доказів, які б підтверджували, що саме надані до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач. Враховуючи, що наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містить підпису відповідача ОСОБА_1 , тоді як у вказаному витягу міститься чотири різних види тарифів, що встановлені для різних видів карт, зазначений витяг не може вважатися доказом на підтвердження умов кредитування, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, на їх правильність не впливають. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута у відсутності відповідача, який доводи позовних вимог не спростував, участі у змагальному процесі не брав. Отже, відповідач не надав жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що АТ КБ «Приватбанк» не довів, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, оскільки такий висновок спростовується поданими позивачем доказами, а саме: заявою ОСОБА_1 , підписаною ним особисто (а.с. 7), розрахунком заборгованості (а.с. 4-6) та випискою по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 , з яких вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково погашав кредит (а.с. 37-46). Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року про усунення недоліків представником позивача 18 грудня 2018 року надано суду виписку по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , в якій відображено усі проведені фінансові операції за період з 13 січня 2016 року по 06 серпня 2018 року, в тому числі, операції з використання відповідачем кредитних коштів шляхом зняття готівки в банкоматах, оплата товарів та послуг. Таким чином, виписка по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи є належним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. При порівнянні даних виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що суми використаних кредитних коштів, зазначені у виписці, відповідають сумам, зазначеним в розрахунку заборгованості. Також з виписки з особового рахунку вбачається, що крім використання кредитних коштів за рахунок наданого кредитного ліміту, відповідач ОСОБА_1 здійснив придбання товарів в магазині « Мойо » за адресою АДРЕСА_1 , з розстрочкою платежу, скориставшись сервісом Приватбанку «Оплата частинами»: 24.02.2017 року - здійснив купівлю товару на суму 5499 грн., 09.03.2017 року - на суму 15 949 грн., 16.03.2017 року - на суму 5499 грн. В подальшому заборгованість за придбані товари погашалась рівними частинами, щомісячними платежами розміром 571 грн. 90 коп., 817 грн. та 1383 грн.12 коп. відповідно, шляхом списання з кредитної картки. Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості та даних із виписки з особового рахунку відповідача, загальна сума використаних відповідачем кредитних коштів за період з 13 лютого 2017 року по 20 серпня 2018 року становить 75 584 грн. 43 коп.; загальна сума коштів, внесена відповідачем на погашення заборгованості, становить 41 306 грн. 84 коп., отже, сума непогашеного кредиту складає 34 277 грн. 59 коп., яка і відображена в розрахунку як заборгованість по тілу кредиту ( а.с. 6). Отже, оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 34 277 грн. 59 коп., тому така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Враховуючи викладене та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34 277 грн. 59 коп. за кредитним договором № б/н від 15 квітня 2011 року, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в цій частині на підставі ст. 376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог - на суму заборгованості по кредиту ( тілу кредиту). Згідно із положеннями ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 37,22% від суми сплаченого судового збору. Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено 1762 грн., при поданні апеляційної скарги - 2643 грн., то сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу, становить : 4405 грн. х 37,22% = 1639 грн. 54 коп. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та прийняти постанову: Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом ( тілом кредиту) в розмірі 34277 ( тридцять чотири тисячі двісті сімдесят сім) грн. 59 коп. та судові витрати в розмірі 1639 грн. 54 коп. В іншій частині рішення Дарницькогорайонного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року - залишити без змін. Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.