Постанова 4855 № 940/403/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 940/403/21 Суддя першої інстанції: Косович Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною і скасування постанови, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) від 25 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55605481; - відшкодувати з державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 100000 грн 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 200000 грн 00 коп. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та надав неналежну оцінку дослідженим доказам. Позивач просить врахувати, що державний виконавець без вчинення виконавчих дій, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виніс оскаржувану постанову, в той час як рішення Тетіївського районного суду Київської області у справі № 2-а-775/11/1026 залишається невиконаним. ОСОБА_1 наголошує на тому, що необґрунтована затримка у виконанні судового рішення призвела до тривалого морального приниження його честі та гідності, а також моральних переживань у зв`язку з довічним ушкодженням здоров`я. Відзив на апеляційну скаргу позивача від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходив. Позивач в апеляційній скарзі просив розглядати справу без його особистої участі. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року - скасувати в частині, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. З матеріалів справи вбачається, що постановою Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-а-775/11/1026, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року, Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області було зобов`язано провести з 31 вересня 2010 року перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсії у розмірі 76 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат. На підставі вказаного судового рішення 10 червня 2015 року позивачу було видано виконавчий лист, а ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року - поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Згідно з повідомленнями Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17 листопада 2016 року № 57152-2-25 та від 26 серпня 2017 року № 2-2-25/2 виконавчий лист № 2-а-775/11/1026 від 10 червня 2015 року було внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою. Позивачу 03 січня 2018 року видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-а-775/11/1026. Постановою державного виконавця від 23 січня 2018 року відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого документа, однак 25 червня 2018 року винесено постанову про його закінчення з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06 березня 2019 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , скасовано постанову від 25 червня 2018 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження. Постановою державного виконавця від 21 травня 2019 року виконавче провадження № 55605481 відновлено. Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року замінено боржника з Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області. Постановами державного виконавця від 27 лютого 2018 року та від 13 листопада 2020 року на боржника було накладено штрафи у розмірах 51000 грн 00 коп. та 10200 грн відповідно. Також на адресу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено повідомлення про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області кримінального правопорушення. У зв`язку з вчиненням таких дій виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-775/11/1026 від 03 січня 2018 року було закінчене постановою державного виконавця від 25 березня 2021 року. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем під час виконання виконавчого листа № 2-а-775/11/1026, виданого Тетіївським районним судом Київської області 03 січня 2018 року, у виконавчому провадженні № 55605481 вчинено всі необхідні дії по примусовому виконанню, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому виконавче провадження закрито правомірно. Також суд першої інстанції зазначив, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Позивачем не доведено, що погіршення його здоров`я та, як наслідок, проведення хірургічного втручання є наслідком неправомірних дій чи бездіяльності державного виконавця. Крім того позивач не надав належних та допустимих доказів того, якими саме протиправними діями чи бездіяльністю посадових осіб органів виконавчої служби йому заподіяно моральної шкоди (яким саме рішенням), тим самим не підтвердив сам факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з таких підстав. Матеріально-правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2021 року стали п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. У свою чергу ст. 63 вказаного Закону визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Згідно з вказаною нормою права за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується із висновком державного виконавця про те, що виконавчий лист № 2-а-775/11/1026 від 03 січня 2018 року було видано на підставі рішення, загальний порядок якого визначається ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Сторонами справи не заперечується, що державним виконавцем було вчинено дії, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та відображені в постанові від 25 березня 2021 року - двічі накладено штраф на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду та направлено відповідне повідомлення до правоохоронних органів. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання. Так, у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року в справі № 826/14580/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19 закріплено висновок про те, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. Вчинення таких дій не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Під час розгляду і вирішення справи колегія суддів враховує, що за правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами п.п. 1, 10, 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Колегія суддів наголошує на тому, що визначальним для вирішення цієї справи є те, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд. Натомість внаслідок прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження постанова Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-а-775/11/1026 залишається невиконаним і державний виконавець припиняє вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання такого рішення у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови від 25 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55605481 є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню. Перевіряючи наявність підстав для задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів враховує, що згідно зі ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Положеннями ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, має онкологічне та інші захворювання, переніс ряд операцій. Дії та рішення відповідача щодо виконання постанови Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-а-775/11/1026 вже визнавалися протиправними в судовому порядку. Проте нараховані на виконання такого рішення суми пенсії залишаються невиплаченими впродовж тривалого часу. Такі дії та бездіяльність відповідача, за твердженням позивача, завдали йому моральних страждань. За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Враховуючи вік, стан здоров`я позивача, а також наявність рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 березня 2019 року у справі № 380/1765/18, яким було скасовано постанову від 25 червня 2018 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн 00 коп. Натомість достатнього обґрунтування підстав для відшкодування майнової шкоди у спосіб, передбачений ст. 22 Цивільним кодексом України, позивач не навів. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 100000 грн 00 коп. є законним і обґрунтованим. Отже, доводи апеляційної скарги позивача лише частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду від 23 червня 2021 року в частині. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року - скасувати в частині. Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Керуючись ст.ст. 9, 12, 22, 160, 229, 242, 257, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 25 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55605481 та відшкодування моральної шкоди - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову в цій частині: - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55605481 - стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк В.В. Файдюк