Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8006/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8006/22 Суддя першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Федотова І.В., за участю секретаря - Ворони Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати: - постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гопція Р.О. від 04 квітня 2016 року (ВП 50681090) про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 3254769 грн 84 коп; - постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 13 серпня 2021 року (ВП 66513100) про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 325842 грн 38 коп. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року вказаний адміністративний позов було повернуто. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник зазначає, що всі листи з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), направлені на її ім`я на адресу: АДРЕСА_1 , отримала лише 08 вересня 2021 року, після чого почала вживати заходів щодо оскарження дій та постанов державного виконавця, а також щодо ознайомлення з матеріалами усіх виконавчих проваджень. Наголошує на тому, що адвокату було надано для ознайомлення матеріали виконавчих проваджень 30 червня 2022 року, а вже 25 серпня 2022 року - подано адміністративний позов. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гопція Р.О. від 04 квітня 2016 року було відкрите виконавче провадження 50681090 з примусового виконання виконавчого листа № 372/5190/14-ц, виданого Обухівським районним судом Київської області 14 березня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 3254769 грн 84 коп. Постановою державного виконавця від 21 липня 2020 року у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_2 було передане майно: житловий будинок, загальною площею 183,8 кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,0997 га, К/Н: 3223110100:01:023:0246, за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму: 1 436 050 грн 00 коп. Надалі постановою державного виконавця від 13 серпня 2021 року виконавчий лист № 372/5190/14-ц, виданий Обухівським районним судом Київської області 14 березня 2016 року, було повернуто стягувану на підставі заяви ОСОБА_2 про відкликання та повернення виконавчого листа без виконання. Також постанови державного виконавця від 05 липня 2016 року № 50681090 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 13 серпня 2021 року № 50681090 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження винесено в окремі виконавчі провадження. Поряд з цим 13 серпня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 325842 грн 38 коп. Не погоджуючись з постановами від 04 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 3254769 грн 84 коп та від 13 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 325842 грн 38 коп, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом. Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, а також ненадання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року. На виконання зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 26 січня 2023 року позову заяву було повернуто з посиланням на те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено будь-яких поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися з позовом до суду протягом десятиденного строку з дня отримання спірних постанов. Суд першої інстанції врахував доводи позивача про те, що вона неодноразово зверталась до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою ознайомлення з усіма виконавчими провадженнями, тобто знала про порушення своїх прав, однак не звернулась до адміністративного суду за їх захистом у межах десятиденного строку, встановленого ст.ст. 122, 287 КАС України. Відтак суд першої інстанції дійшов до висновку про неповажність наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, адже він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені у ст. 287 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлює ст. 123 КАС України. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Предметом оскарження в цій справі є постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року (ВП 50681090) та від 13 серпня 2021 року (ВП 66513100). В рамках виконавчого провадження № 50681090 постановою державного виконавця від 21 липня 2020 року в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_2 було передане майно позивача: житловий будинок та земельну ділянку на загальну суму 1 436 050 грн 00 коп, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про зазначене виконавче провадження. Відповідно, позивач повинна була дізнатися також про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року щонайменше 21 липня 2020 року. У свою чергу постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2021 року (ВП 66513100) позивач отримала 08 вересня 2021 року, про що неодноразово зазначала в позовній заяві, клопотанні про поновлення строку звернення до суду та апеляційній скарзі. Як вже зазначалося, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом 25 серпня 2022 року, тобто з пропуском десятиденного строку, обчисленого з визначеного судом дня, коли вона повинна була дізнатися про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року (ВП 50681090) та з дня, коли позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2021 року (ВП 66513100). Позивач наголошує на тому, що вказаний строк було пропущено з поважних причин. Доводи ОСОБА_1 полягають у тому, що вона 15 вересня 2021 року зверталася зі скаргою на дії та постанови державного виконавця у рамках виконавчого провадження № 66513100, у відповідь на яку було надало лист, що містив виключно інформацію щодо виконавчого провадження. Також позивач зазначає, що її адвокат з 07 грудня 2021 року вчиняла дії, спрямовані на ознайомлення з матеріалами виконавчих провадження, що стосуються ОСОБА_1 , однак можливість ознайомитися з виконавчим провадженням надано лише 30 червня 2022 року. Колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду та не можуть бути підстави для його поновлення. Як раніше зазначалося, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлений спеціальний скорочений строк звернення до суду з позов про оскарження рішень приватного виконавця, який становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Аналогічний строк звернення до суду у справах зазначеної категорії був визначений у ст. 186 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 встановлення скороченого строку звернення до суду у справах, передбачених ст. 186 КАС України у зазначеній редакції було визнано таким, що відповідає Конституції України. Конституційний Суд України зазначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Таким чином позивач повинен був вжити заходів щодо з`ясування підстав відкриття виконавчих проваджень, а також підготувати та подати позову заяву протягом десятиденного строку, визначеного законом для звернення до суду. У разі виникнення об`єктивних перешкод у збиранні доказів, позивач, згідно з п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, не була позбавлена можливості в позовній заяві зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та заявити клопотання про їх витребування судом. Крім того колегія суддів враховує, що десятиденний строк звернення до суду було пропущено навіть у разі його обчислення з дати, коли адвокат ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, а саме - з 30 червня 2022 року, адже адміністративний позов направлено до суду засобами поштового зв`язку 25 серпня 2022 року. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду без поважних причин та не вбачає підстав для його поновлення. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про повернення позовної заяви з підстав, передбачених ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду від 26 січня 2023 року та не можуть бути підставою для її скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року - без змін. Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Керуючись ст.ст. 9, 12, 160, 229, 242, 257, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року про повернення позовної заяви - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк І.В. Федотов