Постанова 4852 № 580/3599/20(2-іс/340/67/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 липня 2021 року м. Дніпросправа № 580/3599/20(2-іс/340/67/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року (суддя Кравчук О.В., м. Кропивницький, повний текст рішення виготовлено 29.01.2021 року) у адміністративній справі №580/3599/20(2-іс/340/67/20) за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду (далі по тексту відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди їй як судді Черкаського окружного адміністративного суду за період з 18.04.2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої короновірусом «Sars-Cov-2» із застосуванням обмеження встановленого ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-ІХ; зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди їй як судді Черкаського окружного адміністративного суду на підставі ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року без застосування обмеження встановленого ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-ІХ; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; зобов`язати відповідача, як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року позовні вимоги задоволено. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Черкаський окружний адміністративний суд та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів державного бюджету щодо фінансового забезпечення діяльності судів; фінансування здійснюється відповідно до кошторисів і щомісячних розписів видатків, затверджених у межах річної суми видатків, визначених державним бюджетом на поточний фінансовий рік. Апелянт зазначав, що відповідно до бюджетного законодавства та у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18.04.2020 року, апелянт, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону №553-ІХ). Апелянт вважав, що у спірний період тривав карантин, а тому такі обмеження були економічно співмірними; у свою чергу, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18.04.2020 року без обмежень, встановлених ст.29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» (в редакції Закону №553-ІХ). На думку апелянта, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 не регулює відносини, які були до його прийняття. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що, обмежуючи розмір суддівської винагороди, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді. Суд вважав, що відповідач при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди мав керуватися виключно ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», які не зазнали змін та дія яких не була зупинена у зв`язку з прийняття Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ. Суд зазначив, що відповідачем не доведено, що видатки з 18.04.2020 року на виплату суддівської винагороди були скорочені та до кошторису і видатків були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати суддів. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно Указу Президента України від 20.02.2010 року №201/2010 та Указу Президента України від 28.09.2017 року працює суддею Черкаського окружного адміністративного суду. Відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі за наявності стажу роботи, зокрема більше 15 років - 40 відсотків. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пунктом 10 Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (набрав чинності 18.04.2020 року) доповнено ст.29, згідно якої установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» від 13.04.2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 за квітень серпень 2020 року, її суддівська винагорода у квітні-серпні 2020 року виплачувалася з обмеженням. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, вирішуючи спір по суті адміністративний суд повинен встановити наявність/відсутність протиправної поведінки відповідача, яка порушує права та інтереси позивача. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України, ст.146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Відповідно до частин 1, 3, 5 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема щодо місцевих судів територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно Державна судова адміністрація України та її територіальні органи є державними органами у системі правосуддя, які здійснюють організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах своїх повноважень та в межах бюджетних призначень. Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України, територіальні управління та суди є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до статей 22, 23 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку. Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 року було зобов`язано Черкаський окружний адміністративний суд надати інформацію про наявність бюджетних асигнувань на виплату бюджетних зобов`язань щодо суддівської винагороди суддям Черкаського окружного адміністративного суду (зокрема позивачу ОСОБА_1 ) за період з 01.01.2020 року по 17.04.2020 року та з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно; чи виділялись Державною судовою адміністрацією України кошти на виплату суддівської винагороди суддям Черкаського окружного адміністративного суду (зокрема ОСОБА_1 ) за період 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (в обмеженому чи повному розмірі). Своїм листом від 24.06.2021 року за №02-10/14838/21, Черкаський окружний адміністративний суд надав інформацію про те, що фінансування за КЕКВ 2111 «заробітна плата» у 2020 році здійснювалось згідно затвердженого ДСА України кошторису та плану асигнувань на 2020 рік; сума коштів за КЕКВ 2111 «заробітна плата», яка була затверджена кошторисом станом на 01.01.2020 року не була достатньою для виплати суддівської винагороди в повному обсязі протягом 2020 року, у тому числі і в періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року. Всі видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» були отримані у повному обсязі, залишки по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 року відсутні. Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Черкаський окружний адміністративний суд у період з 18.04.020 року по 28.08.2020 року мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки застосування Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечило ст.130 Конституції України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач є органом, який фінансується з державного бюджету, є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня та має діяти відповідно до положень бюджетного законодавства, брати на себе бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, оскільки зобов`язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства; при реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань органами казначейства здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми. Відповідач, як державний орган та розпорядник бюджетних коштів не наділений правом розсуду щодо використання бюджетних коштів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 було визнано неконституційними положення Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відповідно до ст.152 Конституції України з 28.08.2020 року. Вказаним рішенням Конституційний Суд України не встановив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення у періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року. Враховуючи судову практику Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2021 року у справі №340/1916/20, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем та судом першої інстанції не залучено у якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України; суд апеляційної інстанції позбавлений права залучати на стадії апеляційного провадження іншу особу у якості відповідача та, у зв`язку з цим надавати оцінку діям особи, яка не була залучена у якості відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції позбавлений відповідно до чинного процесуального законодавства повноваженнями скасовувати рішення суду першої інстанції та направляти справу на новий розгляд. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року Черкаський окружний адміністративний суд, як, орган, який фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Наявність/відсутність у Черкаського окружного адміністративного суду відповідного фінансування на виплату суддівської винагороди не впливала на можливість її виплати у періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року у встановленому ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмірі, оскільки Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» були передбачені відповідні обмеження; виплата без обмежень вважалася порушенням бюджетного законодавства, яке тягнуло за собою відповідальність. Матеріалами справи не встановлено порушення відповідачем нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу відповідно до положень ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» після 28.08.2020 року. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст., ст.315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у адміністративній справі №580/3599/20(2-іс/340/67/20) скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова