Постанова 4852 № 160/14768/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14768/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 16.12.2021 року) у адміністративній справі №160/14768/21 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд - в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач 2), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 210121,53 грн.; зобов`язати відповідачів провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5, 6 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, без обмежень, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії господарського суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 210121,53 грн.; визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо обмеження фінансового забезпечення господарського суду Дніпропетровської області у виплаті судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року відповідно до ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язано господарський суд Дніпропетровської області та Державну судову адміністрацію України провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5, 6 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, без обмежень, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року. З рішенням суду першої інстанції не погодилась Державна судова адміністрація України та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення є необґрунтованим, оскільки в рішенні має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права. Апелянт зазначав, що згідно частин 2, 3 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави; відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Апелянт зазначав, що відповідно до ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо господарського суду Дніпропетровської області, а господарський суду Дніпропетровської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та нараховує і виплачує суддям цього суду суддівську винагороду. Апелянт зазначав, що відповідно до статей 23, 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, бюджетні зобов`язання взяті без відповідних асигнувань не вважаються бюджетними зобов`язаннями і є порушенням бюджетного законодавства. Апелянт зазначав, що кошторисні призначення господарського суду Дніпропетровської області за кодлом КЕКВ 2111 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 року становили 66812,2 тис. грн. і були відкриті у повному обсязі, отже порушення з боку Державної судової адміністрації України відсутні. Апелянт вважав, що відповідно до ст.29 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону №553-ІХ, який набрав чинності з 18.04.2020 року) господарський суд Дніпропетровської області не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, а після ухвалення рішення Конституційним Судом України 28.082020 року №10-р/2020, суддівська винагорода виплачувалась у повному обсязі; апелянт вважав, що прийняття Конституційним Судом України даного рішення не є підставою для нарахування і виплати недорахованої суддівської винагороди за період з квітня по 28.08.2020 року, оскільки рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 12.03.1993 року працювала суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, а з 01.02.1996 року - суддею господарського суду Дніпропетровської області. Згідно з наказом голови господарського суду Дніпропетровської області №3-К від 02.01.2020 року ОСОБА_1 встановлено з 01.01.2020 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу. Суд зазначив, що відповідно до довідки про заробітну плату господарського суду Дніпропетровської області №07-49/1057/21 від 30.07.2021 року за період квітень - серпень 2020 року ОСОБА_1 встановлювались обмеження у виплаті суддівської винагороди в загальній сумі 210121,53 грн., в тому числі: за квітень 2020 року у розмірі 31014,25 грн., за травень - 81412,40 грн., червень 2020 року - 40706,20 грн., липень 2020 року - 28317,36 грн., серпень 2020 року - 61059,30 грн. у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року №553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020 року та яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст.29, якою було встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення карантину, заробітна плата державних службовців, у тому числі і суддівська винагорода суддів обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 положення і Закону №553-ІХ були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 28.08.2020 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме статтями 126, 130 Конституції України, згідно яких незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій; ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше, зокрема 30 років - 70 відсотків; обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Суд зробив висновок, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить ст.130 Конституції України. Суд зазначив, що закон чи інший правовий акт, який суперечить Конституції України, не застосовується, а застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії. Суд виходив з того, що за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року суддівську винагороду ОСОБА_1 нараховано та виплачено не відповідно до положень ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а в обмеженому розмірі - згідно зі ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що підтверджено довідкою № 07-49/1057/21 від 30.07.2021 року; сума недоотриманої суддівської винагороди за спірний період становить 210121,53 грн. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) згідно рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 11.03.1993 року №21-13/ХХІ було обрано народним суддею Ленінського районного народного суду м. Дніпропетровська; згідно Указу Президента України від 09.1996 року №39/96 обрано суддею арбітражного суду Дніпропетровської області та згідно наказу арбітражного суду Дніпропетровської області від 01.02.1996 року №8к зараховано до штату суду. Згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020 року №3-к Петренко встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 70 відсотків до посадового окладу станом на 01.01.2020 року. Відповідно до наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2021 року №97к на виконання рішення Вищої ради правосуддя відраховано ОСОБА_1 зі штату господарського суду Дніпропетровської області 19.03.2021 року у зв`язку з поданням заяви про відставку. Встановлено, що згідно довідки господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2021 року №07-49/1057/21 ОСОБА_1 з квітня 2020 року по серпень 2020 року суддівська винагорода виплачувалась з обмеженням відповідно до ст.29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, у розмірі 210121,53 грн. Відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі за наявності стажу роботи, зокрема більше 15 років - 40 відсотків. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пунктом 10 Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (набрав чинності 18.04.2020 року) доповнено ст.29, згідно якої установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, вирішуючи спір по суті, адміністративний суд повинен встановити наявність/відсутність протиправної поведінки відповідача, яка порушує права та інтереси позивача. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України, ст.146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Відповідно до частин 1, 3, 5 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема щодо господарських судів Державна судова адміністрація України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, яка здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах своїх повноважень та в межах бюджетних призначень. Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України, господарський суд Дніпропетровської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Суд апеляційної інстанції зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які є спеціальними, а отже, обмеження виплати позивачу суддівської винагороди протягом квітня-серпня 2020 року розміром, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів на підставі ст.29 Закону України, було неправомірним. З цих підстав позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України (як головного розпорядника бюджетних коштів) та господарського суду Дніпропетровської області (як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня) щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року включно із застуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року обґрунтовані. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Державної судової адміністрації України та господарського суду Дніпропетровської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав ОСОБА_1 допустила Державна судова адміністрація України та, як наслідок, господарський суд Дніпропетровської області. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме від 03.03.2020 року у справі №340/1916/20 та від 12.10.2021 року у справі №160/12154/20. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержання норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року у адміністративній справі №160/14768/21 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров