Постанова 4852 № 280/9/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/9/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року (суддя Калашник Ю.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 01.06.2021 року) у адміністративній справі №280/9/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд - в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судово адміністрації України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у запорізькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому, судді Енергодарського міського суду Запорізької області суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 193041,75 грн. та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди йому судді Енергодарського міського суду Запорізької області на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року у загальній сумі 193041,75 грн.; зобов`язати відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року залучено до участі в адміністративній справі другого відповідача Державну судову адміністрацію України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 187359,85 грн.; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести виплату суддівської винагороди судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у загальній сумі 187359,85 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. З рішенням суду першої інстанції не погодилось Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначав, що нарахування та виплата суддівської винагороди здійснюється відповідно до вимог бюджетного законодавства, а, отже виконання ним, як розпорядником бюджетних коштів, вимог Закону України «Про Державний бюджетна 2020 рік» (в редакції Закону України від 18.04.2020 року) відповідає вимогам діючого законодавства та не може вважатися порушенням вимог ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Апелянт зазначав, що він позбавлений можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його конституційності, а отже позбавлений і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір суддівської винагороди, яка фінансується за рахунок державного бюджету. Апелянт зазначав, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 відповідно до ст.152 Конституції України застосовується на правовідносини, які виникли після його прийняття та немає ретроактивності. Апелянт зазначав, що зміни до законодавства України, зокрема прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» були зумовлені економічним становищем держави та спрямовані н досягнення фінансової стабілізації. Апелянт зазначав, що видатки на оплату праці суддям та працівникам апарату судів Запорізької області були затверджені у кошторисі на 2020 рік за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», який був у 2020 році єдиним для виплати суддівської винагороди та заробітної плати працівників апарату судів і будь-якого документального поділу в сумах оремо для суддів та окремо для працівників апарату судів не передбачалося; кошторисних призначень у 2020 році було недостатньо для виплати суддівської винагороди та обов`язкових складових заробітної плати працівникам апарату судів та становили 87,7% від потреби, тобто був дефіцит коштів. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 працює суддею Енергодарського міського суду Запорізької області. У період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно йому виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до ст.29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Відповідно до довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року судді Енергодарського міського суду Запорізької області Бульбі О.М. від 01.12.2020 року №08-02/1342 сума обмеження відповідно до ст. 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) за період з 18.04.2020 року по 31.08.2020 року становить 193041,75 грн. Також у вказаній довідці зазначено, що сума обмеження за період з 28.08.2020 по 31.08.2020 відновлена при перерахунку суддівської винагороди у вересні 2020 року, загальна сума обмеження за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року з урахуванням перерахунку становить 187359,85 грн. Суд зазначив, що відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження відбулось з 28.08.2020 року у зв`язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого п.2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-ІХ. Суд, посилаючись на положення статті 126, 130 Конституції України, статті 135, 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначав, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів (окрім Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду) здійснює Державна судова адміністрація України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Суд зазначав, що відповідно до Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України від 25.09.2015 року, управління є територіальним органом Державної судової адміністрації України та їй підпорядковується, основним завданням якого є, зокрема фінансове забезпечення місцевих загальних судів в Запорізької області; є розпорядником коштів державного бюджету щодо фінансового забезпечення місцевих загальних судів Запорізької області. Суд зазначив, що обмеження суддівської винагороди було передбачено Законом №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст.29, зміни до Закону №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» щодо розміру суддівської винагороди або її обмеження не вносились, тобто Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди мало керуватися виключно нормами Закону №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Суд врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин 1, 3 ст.29 Закону №294-ІХ зі змінами; абзац дев`ятого п.2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №553-ІХ. Суд вважав, що у спірних правовідносинах норми ст.130 Конституції України підлягають застосуванню як норми прямої дії. Суд зазначав, що зміни до кошторису Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» не вносились та не зменшувались. Суд також зазначив, що відповідно до довідки відповідача 1, сума обмеження за період з 28.08.2020 року по 31.08.2020 року загальна сума обмеження з урахуванням перерахунку становить 187359,85 грн.; суддівська винагорода у період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно нараховувалась позивачу в повному обсязі, однак, у випадках, визначених ст.29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX), була обмежена при здійсненні виплати, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням ст.29 Закону №294-ІХ, оскільки нарахування суддівської винагороди було здійснено відповідачем 1 у повному розмірі; виплата позивачу нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 187359,85грн., має відбуватись з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Матеріалами справи встановлено, що згідно Указу Президента України «Про призначення суддів» від 28.09.2017 року №295/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області. Матеріалами справи встановлено, що у період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно ОСОБА_1 виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Відповідно до довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 від 01.12.2020 №08-02/1342 сума обмеження за період з 18.04.2020 року по 31.08.2020роу - 193041,75 грн.; сума обмеження за період з 28.08.2020 року по 31.08.2020 року відновлена при перерахунку суддівської винагороди у вересні 2020 року, загальна сума обмеження за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року - 187359,85 грн. Відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі за наявності стажу роботи, зокрема більше 15 років - 40 відсотків. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пунктом 10 Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (набрав чинності 18.04.2020 року) доповнено ст.29, згідно якої установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» від 13.04.2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, вирішуючи спір по суті, адміністративний суд повинен встановити наявність/відсутність протиправної поведінки відповідача, яка порушує права та інтереси позивача. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України, ст.146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Відповідно до частин 1, 3, 5 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема щодо місцевих судів територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно Державна судова адміністрація України та її територіальні органи є державними органами у системі правосуддя, які здійснюють організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах своїх повноважень та в межах бюджетних призначень. Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України, територіальні управління є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Суд апеляційної інстанції зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які є спеціальними, а отже, обмеження виплати позивачу суддівської винагороди протягом квітня-серпня 2020 року розміром, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів на підставі ст.29 Закону України, було неправомірним. З цих підстав позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Енергодарського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року включно із застуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року обґрунтовані. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав ОСОБА_1 допустило Територіальне управління Державної судової адміністрації України. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 3, 4 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції своєю ухвалою від 16.02.2021 року залучивши у якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України, у своєму рішенні не надав оцінки діям Державної судової адміністрації України в частині застосування обмежень при виплаті суддівської винагороди позивачу, передбачених частинами 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року №553-IX, адже Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2020 рік. Відповідно до частин 1, 2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Аналізуючи обставини справи та законодавство. яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що судом першої інстанції було залучено у якості відповідача Державну судову адміністрацію України, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту позивача. Судом першої інстанції встановлено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області неправомірно обмежувало виплату суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року ОСОБА_1 , однак, відповідно до частин 3, 4 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що слід визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застосуванням обмеження нарахування та зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області кошти для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за вказаний період у загальній сумі 187359,85 грн. При вирішенні спору суд апеляційної інстанції керується судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі №340/1916/20 та від 12.10.2021 року у справі №160/12154/20. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року у адміністративній справі №280/9/21 скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 187359,85 грн.. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області кошти для виплати суддівської винагороди судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у загальній сумі 187359,85 грн. з утриманням з цієї суми, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова