Постанова 4824 № 759/9694/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/9694/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9531/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., по справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У червні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» (далі - ВГО «Український центр «Відродження») 11 192,50 грн. В обґрунтування вимог зазначав, що відповідач має в автогаражному підрозділі ВГО «Український центр «Відродження» гаражний бокс № НОМЕР_1 та протягом тривалого часу ухиляється від сплати платежів за користування електроенергією, водою, земельною ділянкою та іншими послугами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11 192,50 грн. за період з 2012 року по 2020 рік. Проте відповідач у добровільному порядку відмовляється сплачувати заборгованість, відповіді на претензії не надає. Вказував, що побудувавши свій приватний гаражний бокс № НОМЕР_1 на території автогаражного підрозділу позивача, відповідач розумів, що бере на себе зобов`язання по оплаті за користування як комунальними послугами, так і іншими послугами автогаражного підрозділу (а.с. 1-3). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВГО «Український центр «Відродження» заборгованість членських внесків по ВГО «Український центр «Відродження» за період з 2012 року по 2020 рік в розмірі 11 192,50 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 102,00 грн., а всього стягнуто 13 294 (тринадцять тисяч двісті дев`яносто чотири ) грн. 50 коп. (а.с. 62). Не погодившись з рішенням районного суду, 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 66-68). Апеляційну скаргу мотивував тим, що про існування оскаржуваного рішення дізнався лише в квітні 2021 року, коли виконавчою службою було заблоковано його банківську картку по пенсійному рахунку. Зазначав, що ніколи не писав заяви на вступ до ВГО «Український центр «Відродження» та не є її членом. 27 грудня 2020 року йому, як інваліду ІІ групи, було видано ордер № 6653 на право зайняття гаража (боксу) в гаражно-будівельному кооперативі « Відродження ». У подальшому колишнім головою кооперативу йому було виділено місце під гараж у ГБК «Кооперативна-2», який він побудував та користується ним і до цього часу. У період з 2012 року по 2016 рік він сплачував витрати на утримання території та інфраструктури ГБК «Кооперативна-2» за усною домовленістю у розмірі 150 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера. Разом з тим, у 2017 році позивач повідомив, що слід сплачувати 900 грн. на рік. Суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині стягнення заборгованості, якої не існує. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплачує платежів, проте користується гаражним боксом № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та входить до складу автогаражного підрозділу позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ВГО «Український центр «Відродження» є всеукраїнською громадською неприбутковою організацією, яка є юридичною особою і діє на підставі статуту (а.с. 5-18). Згідно з п. 11.3. статуту Центр створює структурні (відокремлені) підрозділи згідно з чинним законодавством, який діє на підставі відповідного положення. У складі ВГО «Український центр «Відродження» утворено відокремлений підрозділ по експлуатації індивідуальних гаражів, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та діє на підставі положення, затвердженого 20 січня 2017 року (а.с. 19-27). Відповідно до п. 3.4 п.п. «в» Положення член підрозділу зобов`язаний своєчасно сплачувати внески та податки, встановлені Правлінням ВГО «Український центр «Відродження» та державою. Відповідно до п. 3.9 Положення якщо гаражний бокс приватизований, то відносини по володінню, користуванню та розпорядженню боксом регулюються між власником і підрозділом згідно з даним положенням та ЦК України. За користування електроенергією, водою, земельною ділянкою, та іншими послугами автогаражного підрозділу члени ВГО «Український центр «Відродження» несуть зобов`язання - сплачують платежі, розмір яких затверджується щороку наказом Президента ВГО «Український центр «Відродження» відповідно до Статуту та економічного обґрунтування позивача. Інші особи, які не є членами ВГО «Український центр «Відродження», але користуються електроенергією, водою та земельною ділянкою автогаражного підрозділу сплачують ці платежі на загальних підставах. У матеріалах справи містяться кошториси та накази ВГО «Український центр «Відродження» № 3 від 16 січня 2018 року, № 8 від 03 січня 2019 року, № 32 від 20 січня 2020 року, № 3 від 16 січня 2017 року, № 7 від 05 січня 2016 року, якими затверджено статутні членські внески на рік (а.с. 28-38, 40-41, 46-49). На підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 грудня 2002 року № 2391 ОСОБА_1 було видано ордер № 6653 від 27 грудня 2002 року на право зайняття гаража (боксу) в гаражно-будівельному кооперативі « Відродження » за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70). Як зазначав ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, йому було виділено місце під гараж у ГБК «Кооперативна-2», який він побудував та користується ним до цього часу (а.с. 67). Позивач звертаючись до суду з позовом зазначав, що ОСОБА_1 має в автогаражному підрозділі ВГО «Український центр «Відродження» гаражний бокс № НОМЕР_1 та ухиляється від сплати платежів за користування електроенергією, водою, земельною ділянкою та іншими послугами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Згідно з довідкою ВГО «Український центр «Відродження» № 44 від 31 травня 2020 року станом на 01 червня 2020 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість з оплати платежів з 2012 року по 2020 рік у розмірі 11 192,50 грн. (а.с. 39). Направлена на адресу відповідача 21 червня 2019 року вимога про сплату заборгованості за користування інфраструктурою ВГО «Український центр «Відродження», охороною гаража, оренду земельної ділянки під гараж та статутні внески, залишена останнім без задоволення (а.с. 44-45). За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України), та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Враховуючи вищезазначене, обов`язок сплачувати внески за користування електроенергією, водою, земельною ділянкою тощо у відокремленому гаражному підрозділі у встановленому ВГО «Український центр «Відродження» розмірі обумовлений наведеними вище вимогами закону, а також вимогами статуту ВГО «Український центр «Відродження» та Положення про підрозділ ВГО «Український центр «Відродження» по експлуатації індивідуальних гаражів. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має право не сплачувати платежі, які включають в себе оплату за користування електроенергією, водою, земельною ділянкою та іншими послугами та (або) звільнений від сплати цих платежів, до суду не надано та судом не встановлено. При цьому, колегія суддів взяла до уваги надані відповідачем до апеляційного суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ВГО «Український центр «Відродження» про сплату членських внесків за 2012 рік - 150 грн., за 2013 рік - 150 грн., за 2014 рік - 150 грн., за січень-квітень 2016 року - 460 грн., за січень-червень 2015 року - 450 грн. (а.с. 72-73). Надані позивачем копії квитанцій до прибуткового касового ордера ВГО «Український центр «Відродження» про сплату членських внесків за 2006-2011 роки колегія суддів не взяла до уваги з огляду на заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості починаючи з 2012 року. Також колегія суддів не приймає до уваги надану до апеляційного суду копію довідки № 21-4 від 09 березня 2021 року Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Кооперативна-2» (м. Київ, вул. С. Сосніних, 4а), видану ОСОБА_1 про сплату витрат на утримання території та інфраструктури ГБК «Кооперативна-2», оскільки вказаний кооператив є таким, що розташований за іншою адресою і межує з гаражним підрозділом позивача ВГО «Український центр «Відродження» (м. Київ, вул. С. Сосніних, 4) (а.с. 71). Перевіривши довідку про наявну заборгованість у ОСОБА_1 з 2012 року по 2020 рік у розмірі 11 192,50 грн. та надані відповідачем до апеляційного суду квитанції до прибуткового касового ордера ВГО «Український центр «Відродження» про сплату членських внесків за період з 2012 року по 2016 рік, встановлено, що позивачем при розрахунку заборгованості було враховано сплачені відповідачем грошові кошти (а.с. 39, 72-73). При цьому визначена позивачем заборгованість за кожен рік з 2012 по 2020 відповідає розміру статутних членських внескам на рік, встановленим наказами ВГО «Український центр «Відродження», а саме у 2016 році було встановлено членський внесок на місяць у розмірі 115 грн., у 2017 році - 160 грн., у 2018 році - 200 грн., у 2019 році - 260 грн., у 2020 році - 290 грн. (а.с. 28-38, 40-41, 46-49). Посилання апелянта на особисті відносини та домовленості з колишнім головою ГБК «Кооперативна-2» щодо оплати заборгованості, суд визнав неспроможними та відхилив, оскільки такі не підтверджені об`єктивними доказами по справі і не можуть бути визнані підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог. Таким чином, рішення районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВГО «Український центр «Відродження» заборгованості платежів за період з 2012 року по 2020 рік в розмірі 11 192,50 грн. є законним та обґрунтованим. Апеляційний суд забезпечив право відповідача на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року, який не приймав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, при цьому колегія суддів зважила на те, що відповідачем у суді апеляційної інстанції не було заявлено про застосування строку позовної давності як підставу відмови в задоволенні заявлених позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України. З огляду на положення частини 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова