Постанова 4873 № 920/880/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа№ 920/880/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Андрієнка В.В. Шапрана В.В. секретар Рибчич А.Ю. за участю представників: позивача - Поліщук В.О. відповідача - Дерев`янко О.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодопостач" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 р. (повне рішення складено 16.04.2021 р.) у справі № 920/880/19 (суддя - Яковенко В.В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" про стягнення 667592,42 грн В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" про стягнення 2010770,16 грн заборгованості за постачання природного газу за договором № 5145/1617-ТЕ-29 від 30.09.2016 р., з яких: 1293942,72 грн основний борг, 294008,88 грн пеня, 96453,00 грн 3 % річних, 326365,56 грн інфляційні втрати. В процесі розгляду справи місцевим судом позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 667592,45 грн заборгованості, з яких: 189027,62 грн пені, 123969,33 грн 3% річних та 354595,50 грн інфляційних втрат. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оскільки відповідач несвоєчасно оплатив переданий газ відповідно до умов укладеного договору, останнім вчинено порушення господарського зобов`язання. Відтак, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за порушення строків виконання основного зобов`язання. Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 р. у справі № 920/880/19 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" подало апеляційну скаргу, у якій просить частково скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 98060,51 грн пені, 11497,21 грн 3% річних, 64739,21 грн інфляційних втрат, у задоволенні позову в іншій частині відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України позивач погодився на зміну порядку та строків проведення розрахунків за укладеним договором. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодопостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 р. у справі № 920/880/19 та призначено її до розгляду на 15.06.2021 р. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2244/21 від 14.06.2021 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/880/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 920/880/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 13.07.2021 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 р. задоволено заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про участь у судовому засіданні 13.07.2021 р. у справі № 920/880/19 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. У судовому засіданні 13.07.2021 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. 30.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 5145/1617-ТЕ-29 (далі договір). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Як передбачено п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. (включно) природний газ обсягом до 2270,0 тис. куб. м. За умовами п. 6.1 договору постачання природного газу оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У відповідності до п. 6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 р.). На виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13869112,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 - квітень 2017 року Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно здійснював оплату спожитого природного газу, у зв`язку з чим останньому нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Відповідно до наявних у матеріалах даної справи актів приймання-передачі природного газу позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за жовтень 2016 - квітень 2017 року на загальну суму 13869112,16 грн. За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Як вже було зазначено вище, у п. 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Судом встановлено, що основна заборгованість за отриманий природний газ у відповідача відсутня, проте оплату за переданий газ останній здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання. Отже, відповідачем допущено прострочення взятих на себе грошових зобов`язань за укладеним договором постачання природного газу. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. За п. 8.2 договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 р., у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №

20. У відповідності до п. 8.3 договору, з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. Згідно з п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. З розрахунку позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що останнім не нараховувалась пеня на вартість природного газу, оплаченого відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №

20. Як було встановлено вище, в порушення умов укладеного договору відповідач розрахувався за переданий йому природний газ за жовтень 2016 - квітень 2017 року з порушенням строку, встановленого у п. 6.1 договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахована позивачем пеня у розмірі 189027,62 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню. За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року 123969,33 грн 3% річних та за період з 01.04.2017 р. по 29.02.2020 р. 354595,50 інфляційних втрат. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 123969,33 грн 3% річних за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та 354595,50 інфляційних втрат за період з 01.04.2017 р. по 29.02.2020 р. є обґрунтованою, арифметично правильною та підлягає задоволенню. Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія зазначає наступне. Як передбачено ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Отже, зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій). Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Як вбачається з матеріалів справи, існуючий за договором борг відповідач тривалий час не сплачував, чим порушив права та інтереси позивача. Доказів фактичної неможливості сплати відповідачем заборгованості за укладеним договором матеріали справи не містять. Розмір нарахованої позивачем до стягнення пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, зокрема, приймаючи до уваги несвоєчасно сплачену вартість за договором поставленого газу в загальному розмірі 13869112,16 грн. Крім цього, 3 % річних а інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому суд позбавлений можливості зменшувати їх розмір. За таких обставин, колегія суддів погоджується висновком місцевого суду про те, що оскільки відповідачем не доведено винятковість обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, а 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» не підлягає задоволенню. Доводи скаржника про те, що, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, позивач погодився на зміну порядку та строків проведення розрахунків за укладеним договором, а тому нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач виключив всі нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат, які держава компенсувала за рахунок коштів державного бюджету, сплачених на підставі спільних протокольних рішень. Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не всі доводи наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010 р.). Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 р. у справі № 920/880/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 р. у справі № 920/880/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 р. у справі № 920/880/19.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 21.07.2021 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В.Андрієнко В.В. Шапран