Постанова 4818 № 645/1502/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Харків Справа №645/1502/20 Провадження №22-ц/818/2242/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Тичкової О.Ю. суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Сабельніка Б.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Харківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах Харківської міської ради, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, ухвалене 17 грудня 2020 року у складі судді Іващенко С.О., УСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради (далі ХМР), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , який залишив спадщину, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була фактично успадкована ним після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_6 , але не оформлена належним чином. Заповіту після своєї смерті ОСОБА_5 не залишив. Позивач прийняла спадщину фактично, оскільки проживала на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем, проте отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла, так як постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Каліберда Т.М. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка посилаючись на те, що факт прийняття спадщини не встановлений належним чином. За таких обставин, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені. Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення мотивоване тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Оскільки за життя він не розпорядився належним йому майном, спадкування здійснюється за законом. ОСОБА_6 є дружиною спадкодавця спадкоємцем першої черги за законом, яка на день смерті ОСОБА_5 проживала з ним за однією адресою, єдиною сім`єю, фактично прийняла спадщину, але належним чином не оформивши її на своє ім`я. Позивач з метою прийняття спадщини зверталася до Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори, однак отримала відмову у видачі свідоцтва на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини не подавали. На підставі досліджених доказів і встановлених обставин, враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 , як спадкоємець за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , має законне право на майно в порядку спадкування, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду Голубенко О.Ю., який діє в інтересах ХМР, подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно з`ясовано обставини справи, має місце недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Також відсутні докази на підтвердження права власності на нерухоме майно у ОСОБА_5 . Посилаючись на п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296/5, апелянт зазначає, що на сьогоднішній день безспірним доказом для нотаріуса на підтвердження факту постійного проживання є відмітка про реєстрацію місця проживання, а у разі її відсутності довідка органу реєстрації місця проживання. До суду були надані копії довідок про зняття з реєстрації ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та довідка про реєстрацію ОЖК «Сфера» №530 від 29.08.2017, в якій заначено про реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Але позивачем до суду не було надано копій паспортів вказаних осіб, де було б зазначено, що вони були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем не доведено, що квартира не була відчужена та нележала спадкодавцю на праві власності. У рішенні суду також не було зазначено, кому саме та на якій підставі належить спірна квартира. З паспортних даних позивача вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи, що вказана адреса відрізняється від адреси реєстрації спадкодавця, позивач для оформлення спадкування після смерті ОСОБА_5 повинна була спочатку звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця, а лише потім з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже позивач повинна була звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте звернулася лише 25.02.2020 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а отже ОСОБА_6 вважається такою, що не прийняла спадщину. ХМР, у випадку не прийняття особою спадщини, на виконання вимог статті 1277 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, повинна виконати законний обов`язок щодо подання до суду заяви про визнання майна, що належало на праві приватної власності ОСОБА_5 , відумерлою спадщиною та її передачу у комунальну власність територіальної громади м. Харкова. Отже, рішення суду по даній справі впливає і на майнові права територіальної громади м. Харкова. Матеріалами справи та судовим рішенням не було доведено, що ОСОБА_7 звернулася із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 , а також не було жодним чином встановлено, що вона є такою, що прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як особа, що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. І тому, позивач не має процесуального права на спадкування після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 . Проте судом першої інстанції було проігноровано та не взято до уваги вищезазначений факт. Позивач не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідиіши матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судовим розглядом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.08.1979 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_9 . Викладене підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1297 (а.с. 12). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №11563 (а.с. 22). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_6 (а.с. 23). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі КП «ХМБТІ») 06.08.2009 за №23510926, реєстраційний номер 27377455, власником квартири, (ОЖК «Сфера-20») за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 26.05.2009, виданого Фрунзенською районною у м. Харкові радою (а.с. 26). З рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної у м. Харкові ради від 21.04.2009 №42/9 про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_5 вбачається, що до Фрунзенської районної у м. Харкові ради звернулася ОСОБА_6 , яка діє за довіреністю від 05.02.2009 ВМА №731272 від імені ОСОБА_6 , з проханням оформити свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_4 на ім`я ОСОБА_6 . Керуючись законодавчими нормами, на підставі наданих заявником документів виконком Фрунзенської районної у м. Харкові ради вирішив оформити свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_6 ; видати ОСОБА_6 за довіреністю свідоцтво про право власності на указану квартиру, оформлене на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 27). Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виданого КП «ХМБТІ», інвентаризаційна справа №56998/571010, реєстровий №10/085, власником указаної квартири є ОСОБА_6 (а.с. 28-29). Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , про що складено відповідний актовий запис №18053 (а.с. 25). Відповідно інформації, наданої відділом реєстрації місця проживання у Фрунзенському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації ХМР №04-07-17/3555/16 від 21.12.2016, місце проживання ОСОБА_6 21.12.2016 знато з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю (а.с. 55). Згідно довідки про реєстрацію, виданої Об`єднанням житлових кооперативів «Сфера» №530 від 29.08.2017, ОСОБА_6 був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.04.1978 по 09.12.2016. Помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані: син ОСОБА_5 (а.с. 57). Відповідно довідки, наданої відділом реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації ХМР №10-01947-2020 від 25.02.2020, місце проживання ОСОБА_5 11.10.2019 знато з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю (а.с. 56). 25.02.2020 ОСОБА_6 звернулась до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 133). Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Каліберда Т.М. від 25.02.2020 відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_6 не надані документи про підтвердження прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 52). Згідно штампу у паспорті громадянина України ОСОБА_6 , серії НОМЕР_5 , виданого 22.02.2008 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на сторінці 11 «Місце проживання», ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 28.07.1975 (а.с. 9-10). Відповідно до акту від 28.02.2020, складеного ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , і за їх підписами, ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1979 року без реєстрації. Підписи ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 засвідчені виконавчим директором ОЖК «Сфера» Є.І. Кузіною, за її підписом. Акт містить штамп ОЖК «Сфера» (а.с. 54). Згідно інформації, наданої заступником директора з інформаційно-аналітичних питань КП «ХМБТІ» ХМР листом від 01.06.2020 №482304-12/19 на виконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2020 по даній справі щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , облікові архівні матеріали на нерухоме майно, які знаходяться на зберіганні в КП «ХМБТІ» ХМР не містять актуальну інформацію про зареєстроване право власності, оскільки КП «ХМБТІ» ХМР здійснювало владні повноваження щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у м. Харкові до 01.01.2013. Згідно наявних архівних матеріалів реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 станом на 31.12.2012 проведено КП «ХМБТІ» ХМР за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.05.2009 Фрунзенською районною у м. Харкові радою, р.№б/н. Додатково повідомлено, що назву АДРЕСА_8 згідно розпорядження Харківського міського голови від 02.02.2016 №7 (а.с. 96-97). З листа від 03.12.2020 №2991/01-16/П за підписом заступника завідувача Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, наданого на виконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2020 вбачається, що Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора є правонаступником Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори згідно наказу Міністерства юстиції України №3623/5 від 19.11.2018. Повідомлено, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа №157П/2020. 25.02.2020 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_6 , 31.08.2020 надійшла претензія кредитора АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлого, інші заяви про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходили та свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_5 не видавалось. Склад спадкового майна після ОСОБА_5 невідомий, оскільки спадкоємцями не було надано відповідних документів. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №59575652 від 25.02.2020, від імені ОСОБА_5 заповіти та (або) спадкові договори не посвідчувалися. Також повідомлено, що після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа у Дванадцятій Харківській державній нотаріальній конторі та Четвертій Харківській міській державній нотаріальній конторі не заводилась, заяви про прийняття або про відмову від спадщини не подавались, свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_6 нікому не видавались. Згідно Алфавітних книг обліку договорів відчуження майна та Алфавітних книг обліку договорів довічного утримання (догляду) Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори за 2007-2019 рр. договори довічного утримання від імені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не посвідчувались (а.с. 131). Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано належні ,допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог. Такий висновок є правильним, оскільки суд вірно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справмвід 16.05.2013 №v-753740-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»). Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі і склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу (далі ЦК) України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності. Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ст. 1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Стаття 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. В силу ч. 1 ст. 1268, ч.ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини 1 статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. На підставі частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною 1 статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Статтями 2, 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України). Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 був зареєстрований разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . А отже, згідно вимог частини 3 статті 1268 ЦК України, враховуючи, що він не заявив про відмову від спадщини, ОСОБА_5 як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька. Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 , хоча і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але на момент смерті чоловіка ОСОБА_5 постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_6 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України (шість місяців) не заявила про відмову від спадщини, позивач, згідно вимог частини 3 статті 1268 ЦК України, як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину. Доказів, які б свідчили про не проживання позивачем разом із спадкодавцем однією сім`єю на час його смерті матеріали справи не містять. Сама по собі відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживала зі спадкодавцем, який був її чоловіком, на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною 3 статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом. Вищезазначений висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №404/2163/16-ц та від 05.02.2020 у справі №712/7830/16-ц. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів щодо її проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем матеріали справи не містять. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин; були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується апеляційний суд. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення. При вирішенні справи районний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Отже, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення, судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах Харківської міської ради, залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 липня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук