Постанова 4818 № 645/5745/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Харків справа № 614/410/19 провадження № 22-ц/818/2936/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Харківська міська рада, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року, ухвалене в складі судді Горпинич О.В. УСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, після уточнення якого 18.12.2019 ( а.с. 164 168) просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_4 , а саме: право власності 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: 1/3 частини Будинку, яку він прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Остання в свою чергу прийняла зазначену частину житлового будинку у спадщину від свого сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини подали ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .. Крім того, на момент смерті ОСОБА_6 мав неповнолітню доньку ОСОБА_8 .. Таким чином Будинок успадкували рівними частинами ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_6 у Будинку проживала спочатку сама ОСОБА_5 , а починаючи з 2007 року з нею почав проживати її рідний племінник - ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 Оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_4 постійно проживав з ОСОБА_5 , протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявив про відмову від спадщини, він вважається таким, що її прийняв. Позивачка є спадкоємицею ОСОБА_4 за законом, тому успадкувала спірну частину Будинку. За оформленням права на спадщину вона 22.10.2018 звернулася до приватного нотаріуса, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на Будинок. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_4 не був зареєстрований разом із померлою ОСОБА_5 .. В судовому засіданні доводився факт постійного проживання ОСОБА_4 із померлою ОСОБА_5 , проте позивачка не звернулася до суду проте з вимогами про встановлення зазначеного факту. Визнання за позивачем права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька, є можливим за умови встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухвалені судового рішення суд першої інстанції не врахував вимоги пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування». Встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 прямо впливає на спадкові права й обов`язки третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При встановленні факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 право власності на житловий будинок рівними частками будуть мати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. У цій справі чітко прослідковується спір про право і встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 пов`язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати права інші спадкоємці такі як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Під час розгляду справи суд першої інстанції не тільки встановив коло спадкоємців, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але і залучив їх як третіх осіб. Вважає, що факт проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 було повністю доведено та підтверджено, тому суд мав підстави для задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначає, що рішення у справі може порушувати права та обов`язки третіх осіб щодо спірного будинку. З матеріалів інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається наявність спадкоємця ОСОБА_2 . Покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В матеріалах цивільної справи відсутні належні і допустимі докази для встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з частиною першою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Фізичні і юридичні особи, за змістом частини другої статті 48 ЦПК України, можуть бути позивачем і відповідачем, тобто є сторонами. У цивільному процесі сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, які мають юридичну заінтересованість в результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов`язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК). Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно довідки КП «Харківське міське БТІ» від 28.03.2019 № 1056957 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1984 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_6 до 12-ї Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися його мати ОСОБА_5 , його донька ОСОБА_9 (у подальшому прізвище змінено на « ОСОБА_10 », згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також ОСОБА_6 мав доньку ОСОБА_9 (в подальшому прізвище змінено на « ОСОБА_12 », згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 ) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ), яка на момент його смерті була неповнолітньою. Свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалося. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 . Після смерті ОСОБА_5 до 12-ї Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 (онука померлої), ОСОБА_3 (онука померлої). В матеріалах спадкової справи міститься довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які мешкають у приватному домоволодінні АДРЕСА_1 , згідно якої з ОСОБА_5 були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_5 за життя склала 07.04.2010 року заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті, та на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . У встановлений шестимісячний строк померлий ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 . Із копії паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_5 вбачається, що остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 вбачається, що він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В матеріалах спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_5 міститься довідка Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради № 1056-06, згідно якої на момент смерті ОСОБА_5 з 08.01.1985 року по день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з нею були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_2 , ОСОБА_14 . В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що ОСОБА_4 мешкав разом із ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2007 року. Позивачем надані відповіді на адвокатські запити, згідно з якими ОСОБА_16 ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , письмово повідомили, що ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_5 з 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 . З пояснень представника позивача адвоката Петрофанової К.Р. було встановлено, що позивач вважає, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, оскільки він мешкав разом з ОСОБА_5 на день її смерті. 01 серпня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М.В. відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті її батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали, але не заперечували проти факту проживання померлого ОСОБА_4 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що визнання за позивачем права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька, є можливим за умови встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки вищезазначеним вимогам закону не відповідає. Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Відповідно до змісту ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. Відповідачами в справах про визнання права власності у порядку спадкування мають бути інші спадкоємці за заповітом або за законом, які можуть претендувати на отримання у власність спадкового майна або заявляють свої вимоги щодо спадкового майна. Вимоги про визнання права власності на спадкове майно заявляються до органу місцевого самоврядування лише в тому випадку, коли інші спадкоємці за заповітом або за законом відсутні. Відповідно до уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання права власності на 1/3 Будинку до Харківської міської ради. Як на підставу позову посилається, що її батько фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, право на спірний житловий будинок заявляли також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які звернулись до нотаріальної контори з відповідними заявами після смерті їх бабусі ОСОБА_5 , та які є також спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 , що суду було достеменно відомо, оскільки ухвалою суду від 18.12.2019 року їх з власної ініціативи суду було залучено до участі у справі в якості третіх осіб. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 прямо впливає на спадкові права й обов`язки третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При встановленні факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 право власності на житловий будинок рівними частками будуть мати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тому у цій справі чітко прослідковується спір про право і встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 пов`язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати права інші спадкоємці такі як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З урахуванням викладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_1 є належними відповідачами. У відзиві на позовну заяву Харківська міська рада посилалась щодо можливого порушення прав інших спадкоємців (а.с. 60). ОСОБА_1 та її адвокат Петрофанова К.Р. будучи обізнаними про те, що з заявами про прийняття спадщини на спірний житловий будинок також звернулись онуки ОСОБА_5 , які є також і спадкоємцями після смерті їх батька ОСОБА_6 та ознайомившись із запереченнями Харківської міської ради, не заявили до суду клопотання про залучення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідачів. Залучення судом зазначених осіб до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних прав на предмет спору не надає можливості правильно вирішити дійсний спір, оскільки процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). У справі, що переглядається позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як співвідповідачів не заявляла. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості замінювати первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Установивши, що позов у цій справі стосується безпосередньо прав та обов`язків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не були залучені до участі у справі як відповідачі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до Харківської міської ради, яка є неналежним відповідачем по цій справі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З приводу доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що розгляд справи по суті спору з неналежним відповідачем позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості заявлених позовних вимог та надати відповідну правову оцінку доводам апеляційної скарги. Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За вищевказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні щодо мотивів відмови у задоволені позову, оскільки суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений права усунути виявлені недоліки. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 16 листопада 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина