Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/1323/20

Справа № 307/1323/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21.07.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гоздо В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/656/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17. 06. 2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканць АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18, № 389766 від 16. 04. 2020 та постанови судді від 17. 06. 2020 вбачається, що 16. 04. 2020 о 17 год. 35 хв. по вул. Центральній, між населеними пунктами с. Бедевля та м. Тячів, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Renault Laguna», н/з НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 17. 06. 2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку відсутністю у його діях складу цього правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що судом винесено постанову без належного з`ясування фактичних обставин справи, внаслідок чого прийнято незаконне рішення, а судовий розгляд справи проведено поверхово. Також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09. 11. 2015. Вважає, що незалежно від того чи це наркотичне сп`яніння, чи алкогольне, огляд на стан сп`яніння повинен проводитись спочатку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, результати якого відображаються в акті огляду на стан сп`яніння. Матеріали справи не містять даних про те, що йому пропонувалось пройти такий огляд на місці -2- зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, його лише звинуватили у тому, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння та одразу відвезли до закладу охорони здоров`я. Також вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно нього за відсутності свідків. Відеозапис з нагрудних камер поліцейського не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом такого правопорушення. ОСОБА_3 звертає увагу на відсутність у складеному щодо нього протоколі даних про роз`яснення йому процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зокрема, щодо права користуватись правовою допомогою. Також зазначає, що відсутні дані про те, що лікар, який проводив медичний огляд на стан сп`яніння, є особою, яка має право на проведення такого огляду та пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою про право проводити медичний огляд водіїв на наявність у них алкогольного та наркотичного сп`яніння, тому складені лікарем документи висновок та акт не можуть визнаватись належними і допустимими доказами. Вказує й на те, що всупереч вимог ч. 1 ст. 266 та ч. 1 ст. 265-2 КУпАП він не відсторонювався від керування транспортним засобом, його транспортний засіб не затримувався. Будучи належним чином неодноразово повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, судову кореспонденцію отримував, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того апеляційний суд бере до уваги клопотання захисника адвоката Гоздо В.В. про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 , який обізнаний про день, час та місце судового розгляду. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника адвоката Гоздо В.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. -3- Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що 16. 04. 2020 о 17 год. 35 хв. по вул. Центральній, між населеними пунктами с. Бедевля та м. Тячів, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Renault Laguna», н/з НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18, № 389766 від 16. 04. 2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми; висновком лікаря № 121 від 16. 04. 2020 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 276952 від 16. 04. 2020, відповідно до якої на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 16. 04. 2020 о 17 год. 35 хв. на 100 кілометрі, керував автомобілем марки «Renault Laguna», н/з НОМЕР_1 не увімкнувши світло ближніх фар, поза населеним пунктом, а також не пред`явив для перевірки полісу обов`язкового страхування, чим порушив вимоги п. п. 2.1 «б» Правил дорожнього руху України. -4- Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський СРПП № 1 Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Бенца В.В., був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 і, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09. 11. 2015 №1452/735. Огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_4 , яка будучи кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, про склала відповідний висновок (а. с. 3). На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16. 04. 2020 за №121, всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , є належним та допустимим доказом по справі, в зв`язку з чим, у сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, вважає за необхідне покласти в основу свого рішення, як такий, що дійсно підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування автомобілем. Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Посилання ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі на те, що судом при прийнятті рішення порушено його права, зокрема передбачені ст. 268 КУпАП, апеляційний суд уважає необґрунтованими, оскільки вимоги закону щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Доводи апеляційної скарги про допущення працівниками поліції при оформленні матеріалів ряду порушень також є безпідставними. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 389766 від 16. 04. 2020 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У протоколі містяться підписи поліцейського, який склав протокол, підписи ОСОБА_1 , а також додані до протоколу додатки. Отже, протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. -5- Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вони також не спростовують доведеність його вини в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає про відсутність в матеріалах справи даних про його відсторонення від керування транспортним засобом. Із зазначеним доводом апеляційний суд не може погодитися, оскільки із оглянутого апеляційним судом відеозапису із нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано на виконання ч. 1 ст. 266 КУпАП був відсторонений від керування транспортним засобом шляхом паркування автомобіля. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи даних про затримання його транспортного засобу, що на його думку свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, тимчасово затримання транспортного засобу, дозволяється виключно у випадку, якщо його розміщення суттєво перешкоджає дорожньому руху. Підстав же для тимчасового затримання транспортного засобу ОСОБА_1 в порядку ст. 265-2 КУпАП, не було, оскільки такий був розміщений без порушень Правил дорожнього руху України та не перешкоджав дорожньому руху. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє, оскільки пунктом 12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я, що свою чергу свідчить про те, що при наявності підстав вважати, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння, виключена можливість працівника поліції пропонувати такій особі на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відеозапис із місця події свідчить про те, що інспектор поліції, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, запропонував останньому пройти медичний огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, тобто дотримався вимог пункту 12 розділу 2 вищевказаної Інструкції. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. -6- При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10. 2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого адміністративного правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17. 06. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя