Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/7981/19

Справа № 303/7981/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17.02.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/269/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2020. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, не працюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн.40 коп. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №228369 від 06.12.2019 та постанови судді від 02.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 06.12.2019 о 20 год. 20 хв., в м. Мукачево по вул. Ужгородській, біля буд. 46, керував транспортним засобом марки «Фольцваген Транспортер», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу «Drager», погодився на місці в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку, при проходженні огляду визначено, що правопорушник знаходиться в стані алкогольного сп`яніння (Алкотест - 0.89 %). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 02. 01. 2020 щодо нього скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд справи щодо нього без належного з`ясування фактичних обставин справи, у зв`язку з чим висновки суду вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. На його думку, судовий розгляд у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності не відповідав вимогам закону і такий проведено поверхово, оскільки суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, не викликав свідків для допиту та проігнорував докази його невинуватості. Зазначає, що судом проігноровано його клопотання про виклик для -2- допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та взято до уваги наявні в справі письмові пояснення осіб, що є неприпустимим, оскільки такі особи не були допитані в судовому засіданні. Також вказує, що судом не досліджено складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, в якому він власноручно зазначив про свою незгоду із результатами тесту Драгер та просив провести огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, у чому працівниками поліції йому було відмовлено, що свідчить про недотримання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також звертає увагу про неналежність в якості доказу долученого відеозапису, оскільки такий запис викладений частинами і в порушення Інструкції про використання нагрудних камер поліцейських, не є безперервним. Вказує на допущені працівниками поліції й інші порушення при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема: заборону зазначати у протоколі власні пояснення; зазначення у протоколі встановлення особи за допомогою бази «Армор», хоча насправді його особу було встановлено згідно паспорту, який привезла дружина; у протоколі не зазначено жодної ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з наведеним, вважає, що провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності не відповідало вимогам ст. 266 КУпАп та ст. 129 Конституції України. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Так, відповідно до підпункту а) пункту 2. 9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Згідно п.6 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №228369 від 06.12.2019, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №228369 від 06. 12. 2019, водій ОСОБА_1 06.12.2019 о 20 год. 20 хв., в м. Мукачево по вул. Ужгородській, біля буд. 46, керував транспортним засобом марки «Фольцваген Транспортер», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу «Drager», погодився на місці в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку, при проходженні огляду визначено, що правопорушник знаходиться в стані алкогольного сп`яніння (Алкотест - 0.89 %). Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою тесту № 2878, відповідно до яких ОСОБА_1 20 год. 50 хв. 06. 12. 2019 знаходився в стані алкогольного сп`яніння, проміле - 0,89%; поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 06.12.2019: належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 №761079 від 06.12.2019, відповідно до якої 06. 12. 2019 о 20 год. 20 хв. ОСОБА_1 , в м. Мукачево на кільцевому перехресті вулиць Ужгородської та Карпенка Карого, керуючи транспортним засобом «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 , не надав перевагу у русі транспортному засобу «Шкода Рапід», номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі, чим порушив вимогу п. 2.1 Правил дорожнього руху України, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4. «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126КУпАП; рапортом інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області ДПП Лутай А. від 11. 12. 2019; даними, що вбачаються з відеофайлів, які містяться на наданому відділом поліції компакт-диску «DVD». Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведено поверхово, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належнимиі достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. -4- Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Сеник А.О. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії БД №228369 від 06. 12. 2019 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недопустимість як доказів у справі письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП пояснення свідків визначені як одне із джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення. Крім того, зміст письмових пояснень зазначених свідків повністю узгоджується з даними відеозаписів нагрудних камер працівників патрульної поліції, а тому немає жодних підстав вважати зміст цих письмових пояснень недостовірними. Посилання ОСОБА_1 на те, що він наполягав на проведенні медичного огляду в закладі охорони здоров`я, однак працівниками поліції не було забезпечено такого огляду, є неспроможними, не узгоджуються з даними відеозапису, із якого вбачається, що ОСОБА_1 висловив своє бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я вже після завершення працівниками поліції всіх дій, передбачених вищевказаною Інструкцією, та складання адміністративних матеріалів, а тому його вимоги на той час не підлягали до задоволення. Не вбачає суд апеляційної інстанції і підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про допущені працівниками поліції порушення під час складання щодо нього протоколу про адміністративні правопорушення є безпідставним та спростовуються матеріалами справи, зокрема даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №228369 від 06. 12. 2019, який містить: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, ОСОБА_1 власноручно зазначивши у протоколі власні пояснення щодо суті правопорушення. Наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилання на те, що всупереч зазначеним у протоколі даним, встановлення його особи проводилось не за допомогою бази «Армор», а згідно паспорту, який привезла дружина - ОСОБА_5 , про що зазначено і в поданому 17. 02. 2020 апеляційному суду письмовому поясненні останньої, не впливають на законність висновків суду щодо доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. -5- Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності у протоколі виявлених ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд звертає увагу на те, що поліцейськими складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У зв`язку з наведеним, апеляційним судом встановлено відсутність порушень вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, «Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07. 11. 2015 №1395, зареєстрованої в МЮ України 10.11.2015 № 1408/27853, та вимог ст. 266 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вони також не спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 01(один) рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкістю ймовірних наслідків. -6- При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03. 2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачає. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що правопорушником жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги надано не було. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 01. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: