Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/1749/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Черкаси Справа № 712/1749/21 Провадження № 22-ц/821/1033/21 категорія: 305010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди, у складі головуючого судді Пироженка С. А., повний текст рішення складено 13 травня 2021 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 18 лютого 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом вищенаведеного змісту. Позовна заява мотивована тим, що з 01 березня 2016 року по 29 січня 2020 року вона проходила службу в управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції в званні лейтенант поліції. 03 грудня 2018 року рішенням медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» її визнано непридатною до служби на посаді інспектора роти, про що видано довідку № 326 від 03 грудня 2018 року. 04 квітня 2019 року позивачку було звільнено зі служби в поліції. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 580/1470/19 її було поновлено на службі, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року вказане рішення першої інстанції залишено без змін. 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслано заяву до управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з вимогою про надання переліку вакантних посад, які вона може обіймати відповідно до її стану здоров`я та освітнього рівня. 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 подано рапорт на зайняття посади начальника сектору правового забезпечення, в свою чергу управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції в листі від 15 листопада 2019 року № 11662/41/24/01-2019 зазначило, що на вказану посаду підібраний кандидат, який за своїми моральними та діловими якостями та освітою відповідає займаній посаді. 28 листопада 2019 року Департаментом патрульної поліції виданий наказ № 2246 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». 17 грудня 2019 року вона звернулася до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме представництва у державному органі управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. До заяви про надання безоплатної вторинної правової допомоги, було додано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. 23 грудня 2019 року нею отримано наказ Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, від 18 грудня 2019 № 432 про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, від 18 грудня 2019 року № 432 про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язання останнього видати наказ про надання безоплатної вторинної правової допомоги та призначення представника у дисциплінарному провадженні, яке здійснюється у відповідності до наказу ДПП від 28 листопада 2019 року № 2246 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18 грудня 2019 року № 432 про відмову в наданні ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги. Зобов`язано Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги видати наказ про надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги за її заявою від 17 грудня 2019 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 580/4168/19 апеляційну скаргу Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року залишено без змін. Враховуючи те, що за станом здоров`я вона не могла обіймати посаду інспектора, а посада начальника сектору правового забезпечення була прихована від неї, шляхом введення в оману, що дана посада вже зайнята іншим кандидатом, проведення відносно неї необґрунтованого службового розслідування та протиправної відмови Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, щодо надання їй безоплатної вторинної правової допомоги, нею було прийнято рішення написати рапорт на звільнення. Позивачка зазначила, що наміру звільнятися в неї не було, а заява про звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» була нею написана під психологічним тиском, оскільки вона перебувала у стані сильного душевного хвилювання після попереднього звільнення та того, що службове розслідування намагалась проводити не дисциплінарна комісія, а відділ моніторингу та аналітичного забезпечення, що на її думку, порушувало чинне законодавство. При цьому ОСОБА_1 переконана, що приведеним судовим рішенням підтверджено протиправність та незаконність прийнятого рішення відповідачем. Незаконною відмовою Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги їй була завдана моральна шкода, оскільки порушення її права на безоплатну правову допомогу, спричинили негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. За викладених обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 75 088 грн. При цьому розмір даної шкоди позивачкою було обраховано виходячи з періоду тривалості порушеного права, тобто з грудня 2019 року по липень 2020 року (8 місяців) та розміру її середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за VI квартал 2019 року, який становив - 9 386 грн 00 коп. Крім того позовна заява містила клопотання про призначення по справі судово-психологічної експертизи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м Черкаси від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн 00 коп. Рішення мотивовано тим, що наявність лише самого судового рішення про визнання протиправним рішення Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, не може бути безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки даним рішенням не встановлюється доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. При цьому, аналізуючи подані позивачкою докази, місцевий суд прийшов до висновку, що позивачкою не надано жодних доказів безпосереднього заподіяння їй душевних страждань внаслідок винесення відповідачем у справі рішення про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправних дій відповідача, передбачених ч. 2 ст. 23 ЦК України. Причинно-наслідковий зв`язок між її звільненням та відмовою відповідача в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, з питання порушеного нею в заяві від 17 грудня 2019 року, про надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме представництва у державному органі - управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, також на переконання суду, відсутній. Не надано ОСОБА_1 в тому числі і доказів створення їй перешкод в подальшій реалізації нею прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, внаслідок прийнятого Черкаським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги рішення. На ряду з наведеним, не обґрунтованими є вимоги і щодо розміру заявленої позивачкою шкоди. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судових засідань, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової психологічної експертизи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 30 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити подану нею позовну заяву про відшкодування моральної шкоди. Доводи поданої скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції залишено поза увагою та обставина, що судовим рішенням у адміністративній справі підтверджено протиправність та незаконність прийнятого відповідачем рішення про відмову у наданні вторинної правової допомоги. Вказана незаконна відмова у наданні безоплатного представництва у дисциплінарному провадженні стала підставою для прийняття рішення ОСОБА_1 про звільнення зі служби в поліції через тиск керівництва та проведення службового розслідування. Дані обставини спричинили у позивачки негативні переживання, виникнення стану емоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного життя, знижений нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я Крім того скаржниця вказує, що їй доводилося додатково себе дисциплінувати, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані. Також, неправомірними діями відповідача були порушені її нормальні життєві зв`язки з партнерами та друзями. У відзиві на апеляційну скаргу поданому відповідачем, останній висловив заперечну позицію, щодо доводів наведених у даній скарзі, вказав на їх безпідставність, необґрунтованість та невідповідність дійсним обставинам справи. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. Відповідачем також зазначено, що на його думку, ОСОБА_1 не надано жодного доказу спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між, встановленим судовим рішенням порушенням та заявленою моральною шкодою. Більше того, приведеним судовим рішення у справі адміністративного провадження, безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди, не встановлювалася, а тому воно не встановлює преюдиційних обставин Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Звільнено ОСОБА_1 від доплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір». УхвалоюЧеркаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року розгляд апеляційної скарги призначено на 21 липня 2021 року на 08 год. 30 хв. без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Матеріалами справи встановлено, що згідно запису № 3 у трудовій книжці ОСОБА_2 , 21 грудня 2015 року вона прийнята на службу до Національної поліції, у відповідності до наказу ГУНП від 21 грудня 2015 року № 31 о/с (а. с. 38). 03 грудня 2018 року рішенням медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» Андарак С. В. визнано непридатною до служби на посаді інспектора роти, про що видано довідку № 326 від 03 грудня 2018 року (а. с. 35). Відповідно до запису № 4 в трудовій книжці ОСОБА_1 , остання звільнена зі служби в Національній поліції відповідно до наказу ДПП № 238 о/с від 03 квітня 2019 року (а. с. 39). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 580/1470/19 ОСОБА_1 було поновлено на службі, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року вказане рішення першої інстанції залишено без змін (матеріали справи не містять копій приведених судових рішень, однак вони є в оприлюдненими та загально доступними для перегляду відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень»). Згідно із записом № 9 у трудовій книжці ОСОБА_1 , запис № 4 анульовано, а останню поновлено на службі в Національній поліції відповідно до наказу ДПП НПУ від 02 жовтня 2019 року № 765 о/с (а. с. 61). 28 листопада 2019 року Департаментом патрульної поліції виданий наказ № 2246 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». Метою даного розслідування заначено встановлення причин та обставин можливого безпідставного невиходу на службу без поважних причин з 14 вересня 2019 року інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Головою дисциплінарної комісії призначено капітана поліції ОСОБА_3 - начальника управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. Членами дисциплінарної комісії призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 - заступника начальника управління, начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції та капітана поліції ОСОБА_5 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (а. с. 34). Відповідно до запису № 10 у трудовій книжці ОСОБА_1 , 29 січня 2020 року позивачка звільнена зі служби в Національній поліції згідно до наказу ДПП № 81 о/с від 28 січня 2020 року (а. с. 62). З копії наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від № 81 о/с від 28 січня 2020 року вбачається, що підставою для звільнення послугував рапорт ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року. Звільнення відбулося на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (а. с. 36). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18 грудня 2019 року № 432 про відмову у наданні ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги. Зобов`язано Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги видати наказ про надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги за її заявою від 17 грудня 2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. (а. с. 17-23). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 580/4168/19 апеляційну скаргу Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року залишено без змін (а. с. 24-30). Вище приведеними судовими рішенням встановлено, що 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом її порушених прав, яке полягло в тому, що 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 подано до Черкаського місцевого центру заяву про надання безоплатної вторинної правової допомоги для представництва її інтересів в інших державних органах, зокрема під час проведення службового розслідування в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. 23 грудня 2019 року нею отримано наказ Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18 грудня 2019 № 432 про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 з зазначенням причини такої відмови. Зокрема, наголошено на відсутність визначеного чинним законодавством механізму надання адвокатом безоплатної правової допомоги з питання здійснення представництва інтересів особи в державних органах не в рамках захисту її прав в судовому порядку (а. с. 17, 18). Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 10 вересня 2018 року № 1866 ОСОБА_1 взята а облік як внутрішньо переміщена особа (а. с. 31). Відповідно до повідомлення адвоката ОСОБА_6 , від 01 квітня 2021 року, адресованого директору Черкаського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, вбачається, що згідно доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 108 від 14 липня 2020 року, виданого Черкаським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, адвоката Нікітюка А. М. було уповноважено для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 з приводу представництва інтересів під час службового розслідування в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. В даному повідомленні адвокатом вказано на відсутність інтересу з боку ОСОБА_1 у наданні їй адвокатом ОСОБА_6 правничого допомоги, пов`язаної в вищевказаним службовим розслідуванням, та безрезультативність заходів вжитих представником, щодо встановлення контакту з довірителем (а. с. 93). Матеріали справи також містять адвокатський запит ОСОБА_6 датований 05 серпня 2020 року, адресований Департаменту патрульної поліції національної поліції України про надання належим чином завірених копій всіх документів службової перевірки (а. с. 94).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Предметом даного позову є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, рішенням відповідача, як органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, щодо надання безоплатної правової допомоги, при цьому незаконність дій якого встановлена судовим рішенням у адміністративній справі. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Статтею 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що право на безоплатну правову допомогу гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених вказаним Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Пунктом 2-1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 цього Закону, зокрема здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами. Матеріалами справи установлено, що позивачка у справі є внутрішньо переміщеною особою (а. с. 31), а тому вона, відповідно до вище приведеної норми, мала право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема особа, що звертається повинна подати документи, що підтверджують її належність, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». В свою чергу ст. 15 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Міністерство юстиції України утворює регіональні, обласні, міські та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги. Координаційний центр з надання правової допомоги є державною установою і належить до сфери управління Мін`юсту (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 504 від 6 червня 2012 р.) Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Таким чином, безоплатна вторинна правова допомога спрямована на забезпечення реалізації гарантованого Конституцією права кожного громадянина на захист прав і свобод судом. Зокрема, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є суб`єктом, який здійснює делеговані державою повноваження з надання безоплатної вторинної правової допомоги, гарантованої державою, та яка повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів та інших джерел. Звертаючись з приведеним позовом ОСОБА_1 мотивувала його тим, що її звернення, як внутрішньо переміщеної особи, за наданням правової допомоги до відповідача, було зумовлене проведенням службового розслідування за місцем її роботи, в управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. В свою чергу відмова відповідача у наданні їй правової допомоги, яка в судовому порядку визнана неправомірною та стала наслідком її звільненням зі служби в поліції та заподіяння їй моральної шкоди, розмір якої ОСОБА_1 обраховано виходячи з відповідного середнього розміру її заробітної плати, за період тривалого порушення. Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема держава Україна. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Системний аналіз відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №464/3789/17). Зокрема, зазначено, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 24 березня 2020 року, справа № 818/607/17). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року визнано протиправним і скасовано наказ Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18 грудня 2019 року № 432 про відмову в наданні ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги. Зобов`язано Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги видати наказ про надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги за її заявою від 17 грудня 2019 року. Таким чином, незаконна відмова Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, дає підстави для вирішення питання про стягнення моральної шкоди. Проте, суд першої інстанції, встановивши наведені обставини, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. На переконання апеляційного суду протиправна бездіяльність уповноваженого державою органу (його посадової особи), поза розумним сумнівом, негативно вплинула на моральний стан позивачки, оскільки виявилися марними її законні очікування на ефективну реалізацію державних гарантій з надання їй правової допомоги, а саме представництва в дисциплінарному провадження під час проведення відносно ОСОБА_1 службового розслідування державному органі. Це є достатнім для констатації факту моральних страждань позивачки, адже обов`язковість та/або необхідність встановлення у такому випадку певних фізичних чи матеріальних втрат позивача, виникнення у нього важких психічних чи психологічних станів суперечило б змісту приписів ч. 2 ст. 23 ЦК України. Водночас судова колегія не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між зверненням позивачки до відповідача за наданням правової допомоги під час проведення відносно ОСОБА_1 службового розслідування, протиправною відмовою у наданні такої допомоги та звільненням позивачки і виникненням як результату цього, втрат немайнового характеру. Оскільки як вбачається з копії наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від № 81 о/с від 28 січня 2020 року, підставою для звільнення послугував рапорт ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року. Звільнення відбулося на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», зокрема за власним бажанням. При визначенні розміру стягнення та відшкодування моральної шкоди судова колегія враховує, що наразі відсутній законодавчо встановлений алгоритм визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому її сума повинна бути визначена з урахуванням конкретних обставин справи, залежно від характеру та обсягу страждань. При цьому, судова колегія виходить із засад співмірність розміру відшкодування спричиненого негативним наслідкам, приймає до уваги тривалість завданої моральної шкоди, характер порушень прав позивачки, а також те, що допущена протиправна відмова у наданні відповідного виду правової допомоги, була виправлена судовим рішенням, та бере до уваги відсутність в матеріалах справи даних про співпрацю позивачки з відповідачем направлену на виконання судового рішення про відновлення її порушеного права, з огляду на повідомлення адвоката ОСОБА_6 який уповноважений Черкаським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомогина представництво інтересів під час службового розслідування в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. Позивачка, самостійно визначаючи розмір моральної шкоди при звернені до суду, виходила з середньої заробітної плати за її останнім місцем роботи (ІV квартал 2019 року в розмірі 9 386 грн), однак вказана норма, в даному випадку, ніяким чином не підлягає застосуванню, оскільки такі доводи не підкріплені відповідним підґрунтям на законодавчому рівні. За викладеного апеляційний суд визнає, що критеріям розумності і справедливості, за його переконанням, буде відповідати сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн 00 коп. Таким чином, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи викладене, часткове задоволення позовних вимог та часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , із Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь держави за подачу позовної заяви та апеляційної скарги слід стягнути 22 грн 68 коп. судового збору (9 грн 08 коп. за подачу позовної заяви та 13 грн 60 коп. за подачу апеляційної скарги), беручи при цьому до уваги факт звільнення позивачки від його сплати в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 258, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково. Стягнути з Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 500 грн 00 коп. моральної шкоди. Стягнути з Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь держави 22 грн 68 коп. судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 21 липня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Л. В. Нерушак