Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1976/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1976/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 22 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2021 щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 01.04.1987 по 28.06.1993 на посаді головного ветлікаря району - начальника станції; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 05.01.2021 на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 та здійснити нарахування й виплату пенсії, врахувавши до розрахунку заробітну плату зазначену у довідках від 04.01.2021 №1 та №2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи на посаді головного ветлікаря району - начальника станції по боротьбі із хворими тваринами з 01.04.1987 по 28.06.1993. Підставою цього зазначено те, що чинним законодавством не передбачено зарахування вищезазначеного періоду до державної служби. Проте стаж державної служби, які перебувають на державній службі, обчислюється відповідно до Порядку №

283. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2021 №379/03-16 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 на посаді головного ветлікаря району - начальника станції з 01.04.1987 по 28.06.1993. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу" з 05.01.2021, та здійснити нарахування і виплату пенсії з урахуванням виплачених ОСОБА_1 сум пенсійного забезпечення згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням заробітної плати вказаної у довідках №1, №2 від 04.01.2021. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 05.10.2011 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1991 року №3723-XII. З 03.01.2019 позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VI. 05.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII з врахуванням довідок про заробітну плату від 04.01.2021 №1 та №2, виданих Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.02.2021 №2200-0304-8/7552 позивача повідомлено, що право на пенсію згідно ст.37 Закону №3723 та з урахуванням вимог, визначених п.10 і 12 Прикінцевих положень Закону №889, мають особи при досягненні пенсійного віку жінками - згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та наявності страхового стажу 30 років, чоловіками - 62 років та наявності страхового стажу 35 років. Зазначено, що станом на 01.05.2016 позивач не працював на державній службі. За матеріалами пенсійної справи стаж роботи на відповідних категоріях посад державних службовців становить 18 років 3 місяці 4 дні. Рішенням від 21.01.2021 відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки заявнику було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу"; довідки про складові заробітної плати від 04.01.2021 №1, 2 видані Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області застосовувати немає підстав, оскільки чинним законодавством перерахунок пенсії не передбачено. Не погоджуючись з вказаними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач станом на час звернення до пенсійного органу досягнув 62 років та має загальний стаж роботи понад 30 років, стаж державної служби понад 20 років на дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відсутні правові підстави для переведення на цей вид пенсійного забезпечення та обчислення її згідно довідок від 04.01.2021 №1 та №2, оскільки позивачу пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" уже призначалась з 15.10.2011. Окрім цього, при переведенні з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону - Закону України "Про державну службу", при розрахунку пенсії державного службовця має застосовуватись той розмір заробітної плати, що застосовувався при первинному призначенні. Щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи з 01.04.1987 по 28.06.1993 на посаді головного ветлікаря району - начальника станції, відповідач зауважив, що зарахування вказаних періодів до стажу державної служби здійснювалося відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994, який з 01.05.2016 втратив чинність, тому посилання на цей нормативний акт є безпідставними. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. До набрання чинності Закону №889-VIII питання пенсійного забезпечення державних службовців регулювали норми Закону № 3723-XII. На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, Кабінет Міністрів України постановою №283 від 03.05.1994 затвердив "Порядок обчислення стажу державної служби" (Порядок №283). Постанова Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 втратила чинність згідно із постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби" (Порядок №229), яка прийнята відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII та набрала чинності з 01.05.2016. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №

283. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 2 Постанови № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статтею 25 Закону № 3723- ХІІ, а також на посадах віднесених Кабінетом міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників в спеціалістів органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатками. У додатку до вищевказаної постанови наведений перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. І, до таких органів, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби відносить: виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих. Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи; місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР; всесоюзні і республіканські промислові об`єднання та об`єднання, Уряду. Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що період роботи позивача на посаді головного ветлікаря - начальника станції як керівного працівника з 01.04.1987 по 28.06.1993 необхідно зарахувати до стажу державної служби, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч.1 ст.10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 19.12.1993 (Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон № 889-VIII), згідно із ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: -досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; - мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016 року, відповідно до ст.90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 № 3723-ХІ. Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Тобто, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Законом № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а. Таким чином, із набранням чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, законодавством передбачено винятки для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески). Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що оскільки позивачу вже призначалась пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, то у пенсійного органу відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Щодо вказаних вище висновків пенсійного органу, викладених в рішенні про відмову у переведенні на інший вид пенсії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, по інвалідності, на інший вид - пенсію за віком, хоча і в межах одного і того ж закону. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок відповідача про відсутність у позивача права на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу", з підстав, що за цим Законом йому вже призначена пенсія по інвалідності. З урахуванням висновку суду про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи на посаді головного ветлікаря району - начальника станції по боротьбі із хворими тваринами з 01.04.1987 по 28.06.1993, стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ становить більше 20 років, загальний стаж більше 30 років. На підставі вище зазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" звернувся до пенсійного органу 05.01.2021, тому саме з цієї дати необхідно зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату пенсії, що є належним захистом порушеного права позивача. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.