Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7524/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7524/25 Перша інстанція: суддя Мельник О.М., повний текст судового рішення складено 18.09.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», в результаті яких, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.93 №3723-ХІІ «Про державну службу» (переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу») згідно п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 №889-VII «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках виданих Управлінням соціального захисту населення Баштанської районної адміністрації України в Миколаївській області від 24.06.2025 №1944/09-11 та від 24.06.2025 №1943/09-11; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок, нарахування та призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, згідно п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 №889-VII «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках виданих Управлінням соціального захисту населення Баштанської районної адміністрації України в Миколаївській області від 24.06.2025 №1944/09-11 та від 24.06.2025 №1943/09-11, які необхідні для нарахування пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу» з урахуванням стажу державного службовця 22 роки 10 місяців. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Миколаївській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У червні 2011 року позивачу достроково призначено пенсію відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ. 26.05.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою, щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням спеціального стажу та отриманих пільг, надбавок рангів у період виконання обов`язків заступника голови районної ради, голови районної ради, голови райдержадміністрації. ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило про те, що позивача переведено на пенсію за віком за Законом №1058, оскільки розмір пенсії розраховано за нормами ЗУ №1058 більший за розмір пенсії за віком посадової особи місцевого самоврядування. 27.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо призначення пенсії державного службовця за віком, відповідно до ЗУ №889 -VII. За принципом екстериторіальності заяву позивача направлено до ГУ ПФУ у Харківській області. За результатом розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення від 04.07.2025 №948110112094 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» №889. Підставою для відмови стало те, що після поновлення позивача на пенсії за віком згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» її розмір є меншим ніж позивач отримує зараз, у зв`язку з недоцільністю переходу з одного виду пенсії на інший було відмовлено позивачу в переході. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права та законні інтереси звернувся до суду з вказаним позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, пенсійний орган зазначає, що законодавцем передбачено збереження права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 виключно для осіб, які не змогли реалізувати таке своє право через внесені зміни до законодавства. Крім того, апелянт зазначає, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Миколаївській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У червні 2011 року позивачу достроково призначено пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ. 26.05.2025 звернувся до пенсійних органів з заявою, щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням спеціального стажу та отриманих пільг, надбавок рангів у період виконання обов`язків заступника голови районної ради, голови районної ради, голови райдержадміністрації. ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило про те, що позивача переведено на пенсію за віком за Законом України №1058-IV, оскільки розмір пенсії розраховано за нормами Закону України №1058-IV більший за розмір пенсії за віком посадової особи місцевого самоврядування. 27.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо призначення пенсії державного службовця за віком, відповідно до Закону України №889-VII. За результатом розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення від 04.07.2025 №948110112094 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VII. Підставою для відмови стало те, що після поновлення позивача на пенсії за віком згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» її розмір буде меншим ніж позивач отримує зараз, у зв`язку з недоцільністю переходу з одного виду пенсії на інший було відмовлено позивачу в переході. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланнями на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 25 травня 2023 року №580/3805/22, визнав протиправним рішення пенсійного органу про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем разом з заявою про призначення пенсії довідки про складові заробітної плати підлягають урахуванню пенсійним органом при призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно із частиною першою статті 10 вказаного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону №1058-IV). При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 19 грудня 1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначалася в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), згідно із частиною 2 «Прикінцевих та перехідних положень» якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Отже, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: - досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; - мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Разом з тим, після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наразі законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XI. Так, відповідно до п.10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відтак, приписами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV, на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України, колегія суддів до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22, в якій спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, які полягають у такому. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII. Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З матеріалів справи вбачається, що всього стаж державної служби позивача становить 22 роки 10 місяців. Загальний стаж становить більше 40 років. Станом на 01 травня 2016 року, позивач мав стаж державної служби 22 роки 10 місяців. Відповідач також указує, що дія Закону №889-VІІІ не поширюється на осіб, які працювали в органах місцевого самоврядування, а тому позивач не має права на переведення його на пенсію держслужбовця. З цього приводу колегія суддів зазначає, що служба в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон №2493-ІІІ) це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Поняття посадової особи місцевого самоврядування наведене у статті 2 Закону №2493-ІІІ, відповідно до якої посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 3 Закону №2493-ІІІ є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Згідно з частиною 7 статті 21 Закону №2493-ІІІ (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалося Законом №3723-XII. З 01.05.2016, набрання чинності Законом №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII. Відповідно до частини 1 статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. Пункт 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII, визначає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ. Отже, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ, входить до стажу державної служби. Тож враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не надає останньому право на призначення пенсії держслужбовця. Той факт, що позивач перед тим як отримував пенсію за віком за нормами Закону №1058-VI, отримував пенсію держслужбовця згідно статті 21 закону №2493-III не позбавляє його права перейти на пенсію держслужбовця за нормами Закону №889-VIІ, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Таким чином, у ГУ ПФУ в Харківській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якого наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ). З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 04.07.2025 року №948110112094 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія