Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/7493/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/7493/24 пров. № А/857/9989/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову перерахунку пенсії в частині переходу на інший вид пенсії, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Подлісна І.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.02.2025р., м.Тернопіль; дата складання повного рішення суду І інстанції: 24.02.2025р.),- В С Т А Н О В И В: 18.12.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл. від 13.12.2024р. щодо відмови в переведенні її на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. перевести її з 29.11.2024р. на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період її роботи з 25.12.1998р. по 28.11.2024р. в органах державної податкової служби; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-8). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.52 і на звороті). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Тернопільській обл. від 13.12.2024р. щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язано ГУ ПФ України в Тернопільській обл. перевести позивача з 29.11.2024р. на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період її роботи з 25.12.1998р. по 28.11.2024р. в органах державної податкової служби; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. (а.с.63-66). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.68-72). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що посадовим особам митних та податкових органів присвоюються персональні чи спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Згідно записів трудової книжки позивач працювала в органах державної податкової служби. Стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 00 років 06 місяців 00 днів (з 01.07.2013р. по 31.12.2013р.). Окрім цього, стаж, набутий після 01.05.2016р. на посадах державної служби, зараховується лише до страхового стажу і слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Тернопільській обл.; починаючи з 06.07.2023р., їй призначено пенсію за віком. Позивач звернулася до відповідача із заявою № 12792 від 29.11.2024р. про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» До заяви про перерахунок пенсії позивач додала відповідні довідки, видані ГУ ДПС у Тернопільській обл. про складові заробітної плати для призначення їй пенсії державного службовця № 736/5/19-00-10-31 від 29.11.2024р. та № 737/5/19-00-10-31 від 29.11.2024р. (а.с.41-42). Рішенням ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 191950022744 від 05.12.2024р. відмовлено позивачу в переході на інший вид пенсії. Вказане рішення обґрунтовано тим, що періоди роботи посадових осіб державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу». Також представлені позивачем довідки не відповідають вимогам постанови КМ України № 622 від 14.09.2016р. «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби та державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ. Позивач досягнув визначеного віку, має достатній страховий стаж та стаж роботи на посадах державного службовця понад 20 років, нею дотримані всі умови, а тому є наявними правові підстави для переведення її на пенсію державного службовця. Між тим, зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не в повній мірі відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Частиною першою ст.4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Положеннями абз.2 ч.3 ст.45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу». Відповідно до ч.1 ст.37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016р. правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін. Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» вік та страховий стаж. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018р. у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26.06.2018р. у справі № 676/4235/17, від 10.04.2019р. у справі № 607/2474/17. Як установлено під час судового розгляду, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви позивача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач прийняв рішення № 191950022744 від 05.12.2024р., яким відмовив у переведенні на інший вид пенсії, вказуючи на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому, в ОСОБА_1 є відсутніми періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, окрім періоду роботи з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. тривалістю 06 місяців. Разом з тим, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016р. обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені. Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМ України № 283 від 03.05.1994р. (надалі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016р.). Пунктом 5 постанови КМ України № 283 від 03.05.1994р. «Про порядок обчислення стажу державної служби» регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з п.2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених КМ України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Частиною 17 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, в редакції Закону № 404-VII від 04.07.2013р., визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб податкових органів в Україні, є Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. (надалі - ПК України). Відповідно до п.341.1 ст.341 ПК України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (п.342.4 ст.342 ПК України). Пунктом 344.1 ст.344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Отже, період роботи (служби) позивача в податкових (контролюючих) органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10.07.2018р. в справі № 591/6970/16-а. Зі змісту записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 13.10.1981р. вбачається, що позивач працювала з 25.12.1998р. по 28.11.2024р. на різних посадах в органах державної фіскальної та податкової служби, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» (а.с.13-36). Позивач 25.12.1998р. прийняла присягу державного службовця. За час проходження служби ОСОБА_1 присвоєно такі персональні і спеціальні звання, зокрема: 01.10.2000р. спеціальне звання «Інспектор податкової служби III рангу»; 01.10.2003р. спеціальне звання «Інспектор податкової служби II рангу»; 01.10.2005р. спеціальне звання «Інспектор податкової служби I рангу»; 01.07.2013р. 13 ранг державного службовця; 01.01.2014р. спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи I рангу»; 14.05.2019р. чергове спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи IІІ рангу»; 20.09.2019р. 6 ранг державного службовця. Вищевказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби. За таких обставин стаж роботи позивача в податкових органах підпадає під категорію посад державних службовців, визначену ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», а період роботи позивача в податкових органах має бути зарахований до стажу державної служби. При цьому, колегія суддів враховує, що станом на 01.05.2016р. позивач працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, мала достатній страховий стаж (10 років), відтак набула право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу». Таким чином, для позивача наявні всі необхідні умови, визначені ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах ст.37 Закону № 3723-ХІІ. Окрім цього, процедура присвоєння персональних звань, спеціальних звань посадовим особам податкових органів (органів доходів і зборів) врегульовувалася відповідними порядками та положеннями, які були затверджені постановами КМ України № 559 від 05.10.1992р., № 258 від 22.02.1999р., № 1234 від 22.09.2004р., № 1169 від 19.12.2012р., № 839 від 23.10.2013р., № 945 від 09.10.2020р. Вказаними нормативним актами, зокрема, передбачено присвоєння спеціальних (персональних) звань в податкових органах. Постановою КМ України № 306 від 20.04.2016р. «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (надалі Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів (в тому числі податкових органів), віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних персональних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Отже, посадові особи податкових органів (органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні (персональні) звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013р. у справі № 21-340а13. Інших підстав для не зарахування вищевказаних періодів роботи позивача до стажу державної служби відповідачем не наведено, а судом не встановлено. За таких умов рішення ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 191950022744 від 05.12.2024р. про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу». Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017р. № 2-р/2017). Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходить з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу». Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019р. у справі № 511/777/17; від 11.07.2019р. у справі № 264/6292/16-а; від 10.10.2019р. у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020р. у справі № 263/3478/17; від 17.07.2020р. у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону. Правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», подальшого переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як переведення на інший вид пенсії. За правилами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Водночас, колегія суддів враховує, що стаж позивача після 01.05.2016р. не зараховується до стажу роботи, що визначає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024р. у справі № 500/1404/23, де суд вказав, що при призначенні пенсії на підставі п.п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII) після 01.05.2016р. необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому, до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016р. та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас, стаж, набутий після 01.05.2016р. на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-ІV. Звідси, вимоги позивача про зарахування до стажу державної служби всіх періодів її роботи не підлягають задоволенню. Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду, слід вважати визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 191950022744 від 05.12.2024р. про відмову перерахунку пенсії в частині переходу на інший вид пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно із заявою № 12792 від 29.11.2024р. в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а також зобов`язання відповідача перевести позивача з 29.11.2024р. з пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу»; в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Також апеляційний суд враховує, що у справі, яка розглядається судом встановлено, що позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком пенсії згідно Закону України «Про державну службу» рішенням ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 191950022744 від 05.12.2024р. Отже, дії зобов`язального характеру щодо здійснення призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» має вчинити територіальний орган ПФ України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Тернопільській обл. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024р. у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024р. у справі № 460/17257/23. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни. Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с.50). Разом з тим, колегія суддів стягує на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно із способом захисту порушених прав. Також з таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат (виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо). Також відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Тернопільській обл. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. в адміністративній справі № 500/7493/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. № 191950022744 від 05.12.2024р. про відмову перерахунку пенсії в частині переходу на інший вид пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно із заявою № 12792 від 29.11.2024р. в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. перевести ОСОБА_1 з 29.11.2024р. з пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу». В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. (юридична адреса: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3; код ЄДРПОУ 14035769) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 30.01.2026р.