Постанова 4852 № 280/11152/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11152/24 Головуючий суддя І інстанції Семененко М.О. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року в адміністративній справі №280/11152/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача від 06.11.2024 №923010166300 щодо відмови позивачу в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати відповідача з 29.10.2024 року призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 14.10.2024 №159 та №160 про складові заробітної плати для державного службовця та виплатити недоплачений розмір пенсії з урахуванням раніш проведених виплат. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №923010166300 від 06.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 29.10.2024 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням пункту 12 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 29.10.2024 виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням пункту 12 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині в задоволенні позову було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV. 29.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про переведення її з пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком у відповідності до Закону №889-VІІІ з урахуванням ст. 37 Закону №3723-ХІІ. Рішенням про часткову відмову у перерахунку пенсії №923010166300 від 06.11.2024, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця та зазначено, що згідно з п.10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ з 01.05.2016 мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VІІІ: обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України; мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Позивач працювала в органах Державної податкової служби України (03.01.1994 - 05.08.2015 та 21.02.2017 24.09.2024) на посадах, за якими їй присвоювалися спеціальні звання. Робота на посадах за спеціальними званнями не зараховується до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ. ОСОБА_1 встановлено статус непрацюючої особи з 25.09.2024. З огляду на вищезазначене, прийнято рішення відмовити позивачу в частині перерахунку пенсії «Перехід на пенсію за іншим Законом (з пенсії за віком згідно з Законом № 1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом №3723-ХІІ) у зв`язку з відсутністю підстав. Позивач вважає, що має право на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ як особа, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби, і на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділена правом на перехід на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням пункту 12 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з п.2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01 травня 2015 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пункт 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови, зокрема: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Разом з тим, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних Закону України №889-VІІІ та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Проаналізувавши наведені вище правові норми, можна дійти висновку про те, що із набранням чинності Законом №889-VІІІ державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01 травня 2016 року посади державної служби. Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. Відповідно до частини третьої цієї ж статті переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Як видно з трудової книжки позивача, остання працювала на таких посадах: - 03.01.1994 прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу аудиту стягнення санкцій з юридичних осіб Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) по Жовтневому району м. Запоріжжя (наказ №2-л від 03.01.1994); - 13.05.1994 прийнято присягу державного службовця; - 01.05.1994 переведена на посаду старшого податкового ревізора-інспектора відділу аудиту ДПІ по Жовтневому району м. Запоріжжя; (наказ №37-л від 13.05.1995); - 17.01.1995 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІ рангу; (наказ №3-л від 17.01.1995); - 01.12.1995 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту ДПІ по Жовтневому району м. Запоріжжя (наказ №36-л від 20.12.1995); - 26.11.1996 у зв`язку з ліквідацією ДПІ по Жовтневому району м. Запоріжжя переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ №10-о від 26.11.1996); - 06.06.1998 переведена на посаду заступника начальника відділу організації документальних перевірок ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ 381-о від 15.06.1998); - 20.01.1999 призначена на посаду начальника відділу непрямих податків управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб на конкурсній основі ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ №9-о від 20.01.1999); - 27.01.1999 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу (наказ №10-о від 27.01.1999); - 02.02.2000 призначена на посаду начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ №9-о від 02.02.2000); - 26.06.2000 призначена на посаду начальника управління документальних перевірок юридичних осіб ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ №124-о від 26.06.2000); - 01.02.2001 призначена на посаду в.о. начальника управління податкового аудиту ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ №8-о від 22.02.2001); - 20.03.2001 призначена на посаду начальник управління податкового аудиту ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ №18-о від 20.03.2001); - 10.12.2001 призначена на посаду першого заступника начальника державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової адміністрації в Запорізькій області (наказ №229-о від 11.12.2001); - 01.02.2003 - присвоєно чергове спеціальне звання Радник податкової служби ІІІ рангу (наказ №11-о від 31.01.2003); - 01.02.2006 - присвоєно чергове спеціальне звання Радник податкової служби ІІ рангу (наказ №11-о від 01.02.2006); - 21.04.2011 призначена на посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (наказ №68-о від 21.04.2011); - 27.03.2012 - у зв`язку з реорганізацією переведена на посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (наказ №1-о від 27.03.2012); - 16.07.2013 призначена на посаду начальника відділу обслуговування платників податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів; (наказ №22-о від 16.07.2013); - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІ рангу (наказ №124-о від 31.12.2013); - 05.08.2015 звільнена у зв`язку з реорганізацією та скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (наказ №123-о від 04.08.2015); - 21.02.2017 призначена на посаду начальника відділу обслуговування платників у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ №44-о від 20.02.2017); - 10.03.2017 призначена в порядку просування по службі на посаду заступника начальника - начальника відділення в Олександрівському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ №62-о від10.03.2017); - 19.09.2017 присвоєно чергове спеціальне звання Радник податкової та митної справи І рангу (наказ № 2194-о від 19.09.2017); - 29.12.2018 призначена на посаду начальника Олександрівської ДПІ Олександрівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ №825-о від 28.12.2018); - 02.10.2019 призначена на посаду начальника Олександрівської ДПІ Олександрівського управління у м. Запоріжжі в порядку переведення (наказ №629-о від 01.10.2019); - 02.10.2019 присвоєно 4 ранг державного службовця (наказ №629-о від 01.10.2019); - 07.09.2020 переведена на посаду начальника Олександрівської ДПІ Олександрівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області (наказ №271-о від 07.09.2020); - 05.01.2021 призначена на посаду начальника Олександрівської ДПІ Головного управління ДПС у Запорізькій області, в порядку переведення (наказ №111-о від 04.01.2021); - 03.10.2022 присвоєно черговий 3 ранг державного службовця; (наказ №309-о від 23.09.2022); - 24.09.2024 припинено державну службу та звільнена з посади за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (наказ №453-о від 23.09.2024). З матеріалів справи видно, що відповідач не визнає зазначений стаж позивача як стаж держслужбовця з посиланням на те, що позивач працювала на посадах, за якими їй присвоювались спеціальні звання, а робота та посадах за спеціальними званнями не зараховується до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця. Згідно ч. 1 ст. 25 Закону №3723-XII визначалось, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII), який втратив чинність 19.11.2012. Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Частина 7 ст. 15 Закону № 509-XII визначала, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Частина 4 ст. 15 Закону № 509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням. Згідно з положеннями ст. 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283), який був чинним на час проходження позивачем служби в податкових органах та до 01.05.2016, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Відповідно до пункту 4 Порядку №283 зазначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зважаючи на те, що нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивачка з 03.01.1994 працювала в податкових органах, з 13.05.1994 прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то періоди роботи (служби) позивачки на посадах податкової служби з дати прийняття присяги державного службовця підлягають врахуванню до стажу державної служби. Крім того, згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно записів трудової книжки за спірні періоди позивачці присвоювались спеціальні звання. Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839). Згідно з п. 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. За приписами п. 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №

306. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне рішення відповідача винесено необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим є передчасним висновок про відсутність у позивача стажу роботи на посадах державної служби та, як наслідок, відсутність права на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року в адміністративній справі №280/11152/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя А.О. Коршун суддя В.А. Шальєва