Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 511/804/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 511/804/21 Головуючий в 1 інстанції: Іванової О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Роздільна 17 червня 2021 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., при секретарі Ісмієвій А.І., за участі: апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції Кухарчика Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, інспектору сектору реагування патрульної поліції Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції Кухарчику Миколі Миколайовичу про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 048115 від 24 квітня 2020 року. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що апелянта безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, так як факт вчинення ним спірного правопорушення не доведено належними та допустимими доказами. При цьому, на переконання апелянта, наявні у матеріалах справи докази зібрані з грубими порушеннями вимог процесуального законодавства, а надані свідками пояснення суперечать фактичним обставинам справи. Крім того, апелянт наголошує на тому, що він не вчиняв спірного правопорушення та його підпис на оскаржуваній постанові не свідчить про визнання правомірності останньої. В свою чергу, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що він не є належним відповідачем у даній справі, так як оскаржувана постанова складена поліцейським Головного управління Національної поліції в Одеській області. При цьому, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, так як факт вчинення позивачем спірного правопорушення належним чином доведено суб`єктом владних повноважень. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2021 року ОСОБА_1 керував автомобілем ІЖ412 ( НОМЕР_1 ) по вул. Європейська у м. Роздільна, який був переобладнаний без відповідного дозволу поліції та без внесення відповідного запису в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 31.3а ПДР України. Тому, постановою серії БАВ № 048115 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП ,у вигляді штрафу, у розмірі 340,00 грн. В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у ході судового розгляду справи підтверджено факт вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам. Згідно ч. 4 ст. 32 ЗУ «Про дорожній рух», переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Згідно ч. 5 ст. 32 ЗУ «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до п. 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року N 607, цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу). Згідно п. 3 Порядку, переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб`єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання. Згідно п. 13 Порядку, після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження (далі - заява про проведення оцінювання). За результатами такого оцінювання видається,зокрема, акт технічної експертизи або сертифікат відповідності - для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива. Згідно п. 18 Порядку, перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N 1388. При цьому, відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, ним встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Згідно п. 37 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни), а також за умови відповідності переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху. Для транспортних засобів, переобладнаних в індивідуальному порядку, а також транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газових паливах, відповідність вимогам безпеки дорожнього руху підтверджується сертифікатом відповідності, виданим органом із сертифікації, який відповідно до законодавства призначений або уповноважений Мінінфраструктури для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, або відомостями про такий сертифікат, що містяться в Державному реєстрі сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами із сертифікації або органами із сертифікації, що подаються разом з документом про погодження, виданим згідно з порядком переобладнання транспортних засобів, або відомостями про такий документ про погодження, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. Переобладнання транспортних засобів для роботи на газових паливах здійснюється виключно суб`єктами господарювання, які провадять господарську діяльність з переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року та мають свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання. Власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній. Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. «а» п. 31.3 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП, за керування транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, з аналізу вищевикладених положень законодавства та підзаконних нормативно-правових актів вбачається, що для користування транспортним засобом, який переобладнано, зокрема, для роботи на газовому моторному паливі, такий транспортний засіб має пройти процедуру перереєстрації транспортних засобів у встановленому порядку. Між тим, у межах спірних правовідносин поліцейськими зупинено транспортний засіб позивача та виявлено, що він переобладнаний для роботи на газовому моторному паливі без проходження процедури перереєстрації. В свою чергу, позивач заперечує факт переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі, яким він керував у день зупинки його поліцейськими. При цьому, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок, що суб`єктом владних повноважень доведено факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, на виконання вказаного обов`язку та з метою доведення правомірності оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень надано до суду відеозапис з відеореєстратора поліцейських, з якого вбачається момент зупинки транспортного засобу позивача та його огляд, а також фотознімки встановленого на автомобілі обладнання для роботи на газовому моторному паливі. При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 1. ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Так, з вищевказаних положень процесуального законодавства вбачається обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову належними доказами, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. В свою чергу, з метою встановлення всіх обставин справи та дослідження зібраних судом доказів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, колегією досліджено надані суб`єктом владних повноважень відеозапис та фотознімки. В даному випадку, зі вказаного відеозапису вбачається, що автомобіль, яким керував позивач, рухався з відкритою кришкою багажного відділення. При цьому, з наданих фотознімків вбачається, що в багажному відділенні автомобіля позивача знаходилось обладнання, що забезпечувало роботу автомобіля на газовому моторному паливі. Між тим, як зазначено вище, автомобіль, яким керував позивач, не пройшов процедури перереєстрації після його переобладнання. Враховуючи вищевикладене, позивач не мав права керувати відповідним автомобілем, а тому колегія суддів погоджується з висновком суб`єкта владних повноважень та суду першої інстанції про те, що позивачем у межах спірних правовідносин вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 121 КУпАП. При цьому, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 99 КАС України при залученні до матеріалів справи вищевказаних доказів, так як на його переконання надані суб`єктом владних повноважень копії електронних документів (відеозаписів) не є оригіналами та не засвідчені належним чином. Між тим, колегія зазначає, що згідно ч. 1 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Частиною 2 вказаної статті встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. При цьому, згідно ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. В даному випадку, колегія суддів вважає, що надані суб`єктом владних повноважень відеозаписи є оригіналами електронного доказу, а як наслідок представник останнього не мав обов`язку засвідчувати їх як копії. Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року (справа № 333/1539/16). В свою чергу, колегія суддів вважає, що всі інші посилання позивача на те, що надані поліцейськими фото та відеозаписи зроблені в інший час, день та рік, без зазначення такого часу, дня та року, а також без надання жодного доказу та пояснення на підтвердження таких посилань, спрямованні виключно на введення суду в оману та свідчать про намагання апелянта уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. З іншого боку, колегія суддів критично відноситься до наданого позивачем відеозапису, на якому відображено стан його автомобіля у червні 2021 року, як до доказу, що спростовує факт вчинення ним спірного правопорушення, так як такий доказ не відображає стан автомобіля у якому він знаходився на момент вчинення спірного правопорушення (квітень 2021 року). Крім того, надаючи правову оцінку іншим доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, колегія суддів вважає, що при огляді багажного відділення автомобіля, яким керував позивач, поліцейські не мали керуватися положеннями КПК України, а тому посилання на порушення останніх є помилковими. Більш того, як зазначено вище, автомобіль, яким керував позивач, рухався з відкритою кришкою багажного відділення. Також, колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги у яких позивач надає свою оцінку наданим свідками поясненням у суді, так як такому доказу надано оцінку судом першої інстанції в сукупності з іншими зібраними доказами у справі, які підтверджують факт вчинення позивачем спірного правопорушення. Крім того, колегія суддів вважає, що відсутність в оскаржуваній постанові назв технічних пристроїв, якими здійснювалась відео фіксація та фотозйомка автомобіля позивача, є формальним недоліком оскаржуваної постанови, який жодним чином не спростовує факту вчинення позивачем спірного правопорушення, а також не є достатньою підставою для скасування відповідної постанови. З іншого боку, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що факт підписання позивачем постанови у справі про адміністративне правопорушення без зазначення заперечень щодо її правомірності, не свідчить про визнання правомірності останньої. Проте, вказаний висновок суду не вплинув на правильність рішення суду про залишення без задоволення позовних вимог, а тому колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи, достатніх для скасування його рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.