Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12617/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/12617/20 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. ухвала суду першої інстанції постановлена у м. Одеса 19 листопада 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анісімової Анастасії Валеріївни, за участі третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги державному виконавцю Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анісімовій Анастасії Валеріївні, а саме: визнання протиправними дії щодо відкриття виконавчого провадження № 63598769, відкритому на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області № ф-7399-50 від 31 березня 2020 року; визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 13 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63598769. При цьому, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 63598769, відкритому на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області № ф-7399-50 від 31 березня 2020 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову. Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвали, та прийняти нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що позивачем не отримано вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області № ф-7399-50 від 31 березня 2020 року, яка звернута до примусового виконання. При цьому, позивач вважає, що державним виконавцем протиправно прийнято зазначену вимогу до виконання, так як податковим органом пропущено встановлений ЗУ «Про виконавче провадження» 3-місячний строк пред`явлення її до виконання. Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано своєї відмови у забезпеченні позову, а тому апелянту незрозумілі підстави такої відмови. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у межах спірних правовідносин відсутня необхідність вжиття заходів забезпечення позову, внаслідок чого судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні поданої заяви, з яким погоджується судова колегія, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статі встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі, зокрема, є перевірка правомірності постанови державного виконавця від 13 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63598769 на виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № ф-7399-50 від 31 березня 2020 року. В даному випадку, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення адміністративного позову у зв`язку з наявністю у нього суб`єктивного переконання, що у межах спірних правовідносин існує пряма загроза порушення його прав та інтересів, так як державним виконавцем безпідставно відкрито спірне виконавче провадження. В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати оскаржувану постанову державного виконавця очевидно протиправною. В свою чергу, погодження з посиланнями позивача про протиправність оскаржуваного рішення державного виконавця, без дослідження обставин та доказів у справі, на думку колегії суддів, є фактично вирішенням цього спору по суті, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено підстав, з яких вбачається, що поновлення прав та інтересів, які можливо порушено спірним рішенням, стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В даному випадку, колегія суддів зазначає, що згідно п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Тобто, законодавцем визначено механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання. Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин відсутні правові підстави вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 150, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.