Постанова 4852 № 280/554/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/554/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (суддя Лазаренко М.С., повний текст рішення складений 18.03.2021) в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, в с т а н о в и в : До суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, винесену 28.12.2019 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області на підставі акту № ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019, складеного за результатами проведення інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Головного управління Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», за результатами якого складено Акт № ЗП2353/573/АВ від 30.09.2019, в якому зафіксовано порушення з боку позивача ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, допуск до роботи працівників без оформлення трудових договорів. На підставі вказаного Акту винесено припис від 30.09.2019 № ЗП2353/573/АВ/П про усунення виявлених порушень. ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» направило на адресу Головного управління Держпраці у Запорізькій області лист № 18/115 від 29.10.2019, яким повідомило, що зі страховими агнетами, з якими були укладені ЦПД, і які на даний час не працюють ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , трудові відносини розірвані. Страхові агенти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 працювали неефективно і станом на 29.10.2019 трудові відносини розірвані. Договори щодо прибиральниць приміщень з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 розірвані станом на 31.01.2018. На даний час прибиральниця приміщень введена в штат філії та укладено трудовий договір згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України. На підставі Акту № ЗП2353/573/АВ/П заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області 28.12.2019 прийнято постанову № ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» штрафу у розмірі 250380,00 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно зі ст. 24 КЗпП України при укладанні трудового договору з фізичною особою трудовий договір укладається в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За приписами ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. У постанові № ЗП2353/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.12.2019 вказано, що протягом 2017-2018 років дві фізичні особи, а саме: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , були допущені до роботи без укладання трудового договору, що не відповідає нормам чинного законодавства. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» підтверджує факт укладання з вказаними особами цивільно-правових договорів на прибирання приміщення філії, які були оформлені належним чином у відповідності до вимог законодавства і не мали на меті приховування трудових відносин. Проте суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими вказані твердження позивача. Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Крім того, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання стороною правочину визначеного обсягу робіт. З укладених цивільно-правових договорів між позивачем та фізичними особами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що предметом договору є: щоденно здійснювати прибирання приміщень філії, коридорів, підсобних приміщень, санвузла філії, полив квітів та винос сміття в контейнери (пункт 1.1.1.); періодично здійснювати мийку вікон, прибирання фасаду будівлі (пункт 1.1.2.); проводити полив і прополку клумб, побілку бордюрів на прилеглій к офісу території (пункт 1.1.3.); під час ремонтних робіт в приміщенні філії здійснювати прибирання та виніс сміття не менше 2-х разів на день (1.1.4.); за угодою сторін виконавець по заявці замовника може виконувати іншу роботу. З наведеного вбачається, що предметом таких договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. В договорах не зазначається, який результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено чіткого та вичерпного переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Крім того, акти виконаних робіт, укладені за вказаними договорами, містять лише інформацію про виконання виконавцем робіт в повному обсязі по прибиранню приміщень та прилеглої території до офісу та вартість такої роботи. Доводи апелянта з приводу того, що цивільно-правові договори з вказаними особами були укладені саме з їх ініціативи, задля забезпечення роботи за сумісництвом, не приймаються судом апеляційної інстанції як належні, оскільки не спростовують того, що характер спірних правовідносин пов`язаний з виконанням трудових обов`язків, а не виконанням робіт за цивільно-правовим договором. Також судом апеляційної інстанції не приймаються пояснення апелянта, що укладені договори є саме цивільно-правовими, а не трудовими, оскільки з аналізу договорів вбачається, що предметом договорів є саме процес праці, при цьому результат є невизначеним, оскільки вищевказані фізичні особи систематично виконували певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. Крім того, суд зазначає, що однією зі складових трудового договору є постійний характер. Судом встановлено, що строк, на який укладались трудові договори, становить: з 03.01.2017 по 31.12.2017, що також дає підстави вважати наявність трудових правовідносин. Крім цього апелянт зазначає, що в провадженні Василівського районного суду Запорізької області розглядалась справа за № 311/4146/19 про притягнення до адміністративної відповідальності директора Василівської філії ПрАТ «СК «Оранта-Січ» ОСОБА_17 за матеріалами, які надійшли з Головного управління Держпраці у Запорізькій області за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 05.12.2019 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно директора Василівської філії ПрАТ «СК «Оранта-Січ» ОСОБА_17 за ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На думку апелянта, вказані обставини також свідчать про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, що не було враховано судом першої інстанції. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд зазначає, що предметом розгляду у справі № 311/4146/19 було притягнення до адміністративної відповідальності директора підприємства у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення. Натомість предметом розгляду в адміністративній справі № 280/554/20 є накладення штрафу у зв`язку з порушенням трудового законодавства. Відсутність в діях директора підприємства складу адміністративного правопорушення не доводить факт невинуватості щодо укладання трудових договорів з працівниками. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року в адміністративній справі № 280/554/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 22 липня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 22 липня 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров