Постанова 4804 № 263/9974/20

22-ц/804/1727/21 263/9974/20 Єдиний унікальний номер 263/9974/20 Номер провадження 22-ц/804/1727/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 21 липня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Баркова В.М., Лопатіна М.Ю., за участю секретаря Сидельнікової А.В. учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2021 року у складі суду Копилової Л.В., по цивільній справі про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13 серпня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позовна заява, мотивована тим, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2011 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 січня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття. Внаслідок систематичного ухилення відповідача від сплати аліментів, станом на 01 липня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 197801,50 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 197801,50 гривня. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області заяву представника відповідача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2021 року залишено без задоволення. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст.196 СК України, та застосувавши формулу розрахунку визначив, що заборгованість з пені у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за прострочення сплати аліментів дорівнює 197801,50 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з даним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що він з 24 листопада 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, має трьох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання яких також сплачує аліменти у розмірі ? частки з усіх видів заробітку на підставі судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року у справі 265/5444/20. Дані докази не досліджувались судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті. Крім того, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.03.2021 року заборгованість становить 154050,43грн (додається до апеляційної скарги). Суд першої інстанції прийняв до уваги довідку-розрахунок державного виконавця за той самий період часу, але на суму 197801,50грн, тобто проведено невірний розрахунок пені, оскільки заборгованість обчислена відповідно до розміру середньої заробітної плати для працівника даної місцевості (м. Маріуполь). З вказаним він погодитись не може, оскільки він мав офіційні місця роботи та був працевлаштований на різних підприємствах починаючи з 2010 року. Тобто, державний виконавець повинен був винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату, та направити виконавчий лист за місцем його роботи. Доводи і заперечення інших учасників справи Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання не з`явилися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно свідоцтва про народження, виданого 28 вересня 2006 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1127, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «батьки» зазначені: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 . Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 09 вересня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано. Згідно виконавчого листа, виданого 16 лютого 2011 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 січня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття. З інформації Центрального відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) вбачається, що на виконанні вказаної виконавчої служби перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 січня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість по аліментам боржника, станом на 01 липня 2020 року складає 197801,50 гривень. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно розрахунку загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2011 року по червень 2020 року складає 2219070,35 гривень. Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У зв`язку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 197801,50 гривень. Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Зазначений висновок підтверджується наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц. Відповідач був обізнаний про рішення суду про стягнення аліментів у примусовому порядку, проте він вказаний обовязок не виконав. Доводи апеляційної скарги, що відповідач був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи, не зміг скористатися правами, що надані ст.43 ЦПК України, неспроможні. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 15.12.2020 року ОСОБА_2 була отримана судова повістка на 20.01.2021 року. (а.с.39) Вказана обставина надає підстави вважати, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, та повинен був виявити свою зацікавленість у наслідках його розгляду. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Доводи апеляційної скарги, що відповідач з 24 листопада 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, має трьох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання яких також сплачує аліменти у розмірі ? частки з усіх видів заробітку на підставі судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року у справі 265/5444/20 непереконливі та не впливають на його зобовязання по утримання дитини від першого шлюбу. Доводи апеляційної скарги, що відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів від 01.03.2021 року дорівнює 154050,43грн (додається до апеляційної скарги) - неспроможні. Додана до апеляційної скарги довідка виготовлена державним виконавцем 01.03.2021 року, а ухвала про відмову в перегляді заочного рішення була постановлена судом першої інстанції 05.05.2021 року. З наведеного вбачається, що відповідач не був позбавлений можливості надати вказаний доказ суду першої інстанції, який був би врахований під час перегляду заочного рішення. Доводи апеляційної скарги, що він не може погодитись із застосованим в розрахунку розміром середньої заробітної плати для працівника даної місцевості (м. Маріуполь), оскільки він мав офіційні місця роботи та був працевлаштований на різних підприємствах починаючи з 2010 року непереконливі, бо відповідач не повідомляв державного виконавця про місце своєї роботи, хоча повинен був це робити. Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги наданий до апеляційної скарги доказ у вигляді довідки розрахунку заборгованості, оскільки вказане суперечить положенням ст.83 ЦПК України, крім того відповідач не обґрунтував неможливість подання вказаного доказу у вказаний строк, з причин, що не належали від нього. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи відповідача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, відповідачем не надано. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: В.М. Барков М.Ю. Лопатіна